вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" січня 2023 р. Справа № 911/1445/22
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу № 911/1445/22
за позовом: Фізичної особи-підприємця Колоса Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок"
(08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд.14)
про припинення правовідносин за договором
за участю представників
від позивача: Колос В.В., паспорт; Єгоров Б.С., ордер серія ВН №1175011 від 17.08.2022;
від відповідача: Льовочкіна В.М., ордер серія АІ №1184286 від 14.12.2021.
Фізична особа-підприємець Колос Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 18.08.2022 до Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" про припинення правовідносин за договором про надання послуг № 369 від 01.09.2013.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2022 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України та клопотання про проведення письмового опитування відповідача в порядку ст. 90 ГПК України.
Ухвалою суду від 23.08.2022 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Колоса Володимира Володимировича залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
25.08.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.09.2022.
Ухвалою суду від 01.09.2022 виправлено описку допущену в пункті 3 резолютивної частини ухвали суду від 29.08.2022 та викладено вказаний пункт ухвали в наступній редакції: "Підготовче засідання призначити на 22.09.2022 року о/об 14 год. 20 хв.".
06.09.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 19.09.2022 о 14:20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
07.09.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 22.09.2022 о 14:20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
13.09.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:
- у відповідача відсутні будь-які докази розірвання договору №369 від 01.09.2013, в тому числі не існує жодних листів, угод про розірвання, тощо, які б свідчили про припинення чинності договору та його розірвання;
- позивач здійснював оплати за договором №369 від 01.09.2013;
- позивач не спростовує того факту, що на території КП «Обухівський ринок» було встановлено його павільйон, який і далі там знаходиться;
- договір №369 від 01.09.2013 є діючим та був укладений на підставі рішення №1409 від 04.12.2013 Виконавчого комітету Обухівської міської ради, відповідно до якого Колосу В.В. надано дозвіл на встановлення торгового павільйону площею 60 м.кв. (30 м.кв. + 30 м.кв.) в м. Обухів на території КП Обухівської міської ради «Обухівський ринок», при цьому відносно договору №397 такого рішення органу місцевого самоврядування немає;
- позивач постійно змінював формулювання призначення платежу за надані відповідачем послуги, в окремих платіжних дорученнях посилаючись на договір №369, в деяких на договір № 398, а в інших на договір №397;
- відповідач направляв позивачеві рахунки на оплату з посиланням на договір №369, а позивач здійснював за ними оплату, чим підтверджував оплату за договором №369;
- позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів, у зв'язку з укладанням та виконанням правочину;
- відповідач не висував вимоги до позивача щодо подвійної оплати за надані послуги;
- ініціювання даного спору позивачем здійснено не з метою захисту його цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання рішень господарських судів та невиконання договірних зобов'язань;
- відповідно до розпорядження №1409 від 04.12.2013 саме за договором №369 ФОП Колосу В.В. було надано торгівельне місце;
- між сторонами склались одні правовідносини і фактично між сторонами існує один договір, незалежно від його нумерації;
- позивач помилково вказує, що у відповідача виникло право вимагати оплату одного і того ж зобов'язання за двома договорами.
16.09.2022 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач зазначає наступне:
- 23.03.2015 сторони підписавши договір №397 погодили, що за договором №369 їхні правовідносини були припинені у зв'язку зі зміною об'єкту відносно якого необхідно надавати послуги;
- позивач не заперечує того факту, що у платіжних дорученнях від 17.01.2019 та від 15.09.2019 наявні посилання на договір №369, проте останній вказав у призначенні платежу ту інформацію, яка була надана відповідачем у рахунку на оплату по договору №397, відтак фактично позивачем було допущено технічну описку, оскільки він провів оплату за послуги надані відповідно до договору №397;
- зазначення позивачем у призначенні платежу договору №369 не породжує наявність чи відновлення договірних правовідносин між сторонами, оскільки правовідносини за вказаним договором припинились з дати укладання договору №397;
- відповідач вказує, що не висував вимог стосовно подвійної оплати за надані послуги позивачу, проте також зазначає, що звертався з позовними заявами про стягнення заборгованості за двома договорами №№369 та 397;
- позивач наголошує, що відповідач жодного разу не надавав йому послуги в рамках договору №369 з дати укладання договору №397;
- два договори регулюють однакові взаємовідносини між сторонами, при цьому відповідач надає одну послугу в рамках двох договорів, а позивач за одну послугу відповідача повинен проводити дві оплати;
- відповідач погоджується, що договір №369 було переукладено та укладено новий договір №397, що фактично підтверджує припинення будь-яких взаємовідносин між сторонами за договором №369;
- відсутній об'єкт «палатка» (вказаний у договорі №369) на території ринку, натомість наявна тимчасова стаціонарна споруда, що належить позивачу на праві приватної власності та встановлена відповідно до рішення Обухівської міської ради №1409 від 04.12.2013.
16.09.2022 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення судового засідання на іншу дату.
21.09.2022 від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.
Ухвалою суду від 22.09.2022 відкладено підготовче засідання на 13.10.2022.
04.10.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 13.10.2022 о 14:20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 05.10.2022 заяву представника Фізичної особи-підприємця Колоса Володимира Володимировича від 04.10.2022 про участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 911/1445/22 залишено без задоволення.
12.10.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, що підписане електронним цифровим підписом, в якому останній просить долучити до матеріалів справи копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022.
У підготовчому судовому засіданні 13.10.2022 оголошено перерву до 03.11.2022.
26.10.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява у формі заяви свідка з відповідями на письмові запитання у порядку ст. 90 ГПК України, що підписана електронним цифровим підписом представника відповідача.
26.10.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, що підписані електронним цифровим підписом.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає наступне:
- розпорядження Обухівської міської ради про надання ФОП Колос В.В. торгівельного місця за договором №397 не існує;
- матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявою про припинення договору №369 від 01.09.2013, таким чином відбувалася автоматична пролонгація договору у зв'язку з відсутністю заяв про припинення його дії;
- відповідач не висував вимоги до ФОП Колос В.В. щодо подвійної оплати за одні й ті самі надані послуги за один і той же період часу;
- з позовних вимог не можливо зробити висновок про те, які саме права позивача були порушені і за захистом яких саме прав він звертається до суду, оскільки позивач жодним чином не обґрунтовує наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів, як учасника спірного правочину.
27.10.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 03.11.2022 о 14:20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 31.10.2022 заяву представника Фізичної особи-підприємця Колоса Володимира Володимировича від 27.10.2022 про участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 911/1445/22 залишено без задоволення.
01.11.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, що підписані електронним цифровим підписом.
У вказаних вище письмових поясненнях позивач зазначає наступне:
- між сторонами до 23.03.2015 існували правовідносини за договором №369, але у зв'язку із отриманням дозволу на встановлення тимчасової нестаціонарної споруди позивачем на території ринку відповідно до розпорядження №1409 від 04.12.2013 та встановлення вказаної споруди (після укладання договору №397) між сторонами виникли нові правовідносини та припинилися правовідносини стосовно обслуговування торговельного місяця (палатки) в рамках договору №369;
- з правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що відповідач в період з 23.03.2015 по теперішній час виконував одне зобов'язання перед позивачем, а саме послуги з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі за договором №397;
- фактично відповідач погодився з тим, що правовідносини за договором №369, були припинені у зв'язку з переукладанням між сторонами вказаного договору, а саме підписанням договору №397, який на даний час є чинним та не оспорюється жодною із сторін;
- розпорядження №1409 стало підставою для укладання договору №397, оскільки тимчасова стаціонарна споруда, яка належить позивачу на праві приватної власності, встановлена відповідно до рішення Обухівської міської ради №1409 від 04.12.2013;
- позивач проводив оплати відповідно до виставлених рахунків відповідачем у рамках договору №397, оскільки інших договорів між сторонами не було укладено та не діяло.
01.11.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, що підписане електронним цифровим підписом, в якому останній просить долучити до матеріалів справи копію заяви від 27.10.2022 про виправлення найменування платежу та зарахування оплат в рахунок договору 397 та акт звірки взаєморозрахунків з доказами направлення.
02.11.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на письмові пояснення позивача від 31.10.2022, що підписані електронним цифровим підписом.
У вказаних вище запереченнях на письмові пояснення відповідач зазначає наступне:
- відповідач на підставі договору №369 виставляє позивачу рахунки оплати наданих послуг, жодних платежів, і тим більше подвійної оплати, на підставі договору №397 від ФОП Колос В.В. не вимагається;
- позивач в своїх позовних вимогах жодним чином не підтверджує, і не навів жодних доказів, що він зобов'язаний сплачувати подвійну плату на підставі рахунків КП «Обухівський ринок».
03.11.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, що підписане електронним цифровим підписом, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи копії аналізу взаєморозрахунків по рахунку 36 за договором №397 за період з 01.01.17 по 31.12.18, листа юридичної компанії «Фінлекс» №14 від 03.09.2021, заяви про виправлення найменування платежу та зарахування оплат в рахунок договору №397 від 27.10.2022 та акту звірки взаєморозрахунків за договором №369 від 01.09.2013 за період квітень 2015-вересень 2022.
03.11.2022 сторонами було подано до суду спільну заяву про продовження строку підготовчого проводження у справі №911/1445/22.
Ухвалою суду від 03.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1445/22 та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.11.2022.
07.11.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 17.11.2022 о 14:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 08.11.2022 задоволено заяву представника позивача адвоката Єгорова Б.С. від 04.11.2022 про участь у судовому засіданні призначеному на 17.11.2022 у справі №911/1445/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.11.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на клопотання позивача від 03.11.2022, що підписані електронним цифровим підписом.
У вказаних вище запереченнях відповідач зазначає наступне:
- за відсутності належного письмового обґрунтування неможливості подання позивачем доказів у строк, з причин, що не залежали від нього, йому слід відмовити в долученні до матеріалів справи доказів, про які йде мова у його клопотанні;
- відповідач ставить під сумнів наступні докази надані позивачем: повідомлення юридичної компанії «Фінлекс» від 03.09.2021 та аналізу взаєморозрахунків по рахунку №36 за договором №397 від 23.03.2015 та вважає, що вони не можуть бути прийняті судом та долучені до матеріалів справи, як такі, що не відповідають процесуальним вимогам до доказів у справі.
17.11.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, що підписані електронним цифровим підписом.
У вказаних вище письмових поясненнях позивач зазначає наступне:
- позивач зміг надати документи про які йдеться у його клопотанні від 03.11.2022 тільки після того як ознайомився з матеріалами справи №911/684/19, а заява та акт звірки взаєморозрахунків були створені вже після подання позовної заяви та інших документів по суті справи до суду;
- у зв'язку з тим, що на момент подання позову додані до клопотання про долучення доказів документи були відсутні у позивача і він не знав про їх існування, останній не мав змоги подати їх раніше.
У підготовчому судовому засіданні 17.11.2022 судом оголошено перерву до 01.12.2022.
18.11.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 01.12.2022 о 16:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 18.11.2022 задоволено заяву представника позивача адвоката Єгорова Б.С. від 18.11.2022 про участь у судовому засіданні призначеному на 01.12.2022 у справі №911/1445/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 01.12.2022 призначено підготовче засідання на 08.12.2022.
Ухвалою суду від 08.12.2022, серед іншого, пункт 1 резолютивної частини ухвали суду від 01.12.2022 викладено в наступній редакції - "Відкласти підготовче засідання на 08.12.2022 о 16:00.", далі по тексту.
Відповідно до ч. 2 ст 80 ГПУ України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Частиною 8 вказаної статті визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами ч. 2 ст. 164 ГПК України імперативно встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з позовної заяви, позивачем не зазначалося про неможливість подачі будь-яких доказів разом із позовом.
Відтак, безпосередньо в судовому засіданні 08.11.2022, за результатами розгляду клопотання позивача від 03.11.2022 про долучення доказів до матеріалів справи, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду аналізу взаєморозрахунків по рахунку 36 за договором №397 за період 01.01.17-31.12.18 та листа юридичної компанії «Фінлекс» №14 від 03.09.2021, оскільки зважаючи на дати вказаних документів, позивач не був позбавлений можливості подати їх копії разом із позовною заявою, що встановлено приписами ст. 164 ГПК України.
Разом з цим, заяву про виправлення найменування платежу та зарахування оплат в рахунок договору №397 від 27.10.2022 та акт звірки взаєморозрахунків за договором №369 від 01.09.2013 за період квітень 2015-вересень 2022 судом прийнято до розгляду.
08.12.2022 від сторін до суду надійшла спільна заява про закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті в той самий день.
У підготовчому судовому засіданні 08.12.2022 судом закрито підготовче провадження у справі №911/1445/22 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.12.2022.
У судовому засіданні 08.12.2022 судом оголошено перерву до 15.12.2022.
15.12.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки №56 від 09.12.2022.
У судовому засіданні 15.12.2022 оголошено перерву до 05.01.2023.
26.12.2022 від представника позивача - адвоката Єгорова Б.С. на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні 05.01.2023 о 14:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, що підписана за електронним цифровим підписом.
Ухвалою суду від 28.12.2022 задоволено заяву представника позивача адвоката Єгорова Б.С. від 26.12.2022 про участь у судовому засіданні призначеному на 05.01.2023 у справі №911/1445/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.
В судове засідання 05.01.2023 з'явилися позивач особисто, його представник та представник відповідача.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити у задоволенні позову.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача і заперечення відповідача, суд встановив.
01.09.2013 між Комунальним підприємством Обухівської міської ради «Обухівський ринок» (надалі- КП Обухівської міськради «Обухівський ринок») та Колосом В.В. (надалі-Підприємець) було укладено договір №369 про надання послуги з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі в палатках (надалі - Договір № 369).
Відповідно до п. 1 Договору № 369 предметом договору є надання послуг з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі загальною площею 30,0+30,0 кв. метрів, що розташоване на території КП Обухівської міськради «Обухівський ринок».
Підпунктом «д» п. 3 Договору № 369 встановлено що послуги ринку 99,00 грн. в день з ПДВ.
Згідно з п. 5 Договору № 369 він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання, якщо інше не передбачено договором, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагає його припинення, або переукладення, тоді договір кожного разу вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
Умовами п. 5.1. Договору № 369 передбачено, що розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, а також у випадках, передбачених договором та чинним законодавством.
В подальшому, 23.03.2015 між Комунальним підприємством Обухівської міської ради «Обухівський ринок» та ФОП Колосом В.В. було укладено договір №397 про надання послуги з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі (надалі - Договір № 397).
Відповідно до п. 1 Договору № 397 його предметом є надання послуги утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі загальною площею 60,0 кв. метрів (30,0 м2 + 30,0 м2), що розташоване на території КП Обухівської міськради «Обухівський ринок» по вул. Київській, 166а.
Підпунктом «д» п. 3 Договору № 397 встановлено що послуги ринку 99,00 грн. в день з ПДВ.
Згідно з п. 5 Договору № 397 він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання, якщо інше не передбачено договором, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагає його припинення, або переукладення, тоді договір кожного разу вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
Умовами п. 5.1. Договору № 397 передбачено, що розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, а також у випадках, передбачених договором та чинним законодавством.
Так, позивач посилається на те, що він отримував від відповідача тільки акти, рахунки щодо оплати за договором № 397 та не отримував жодних документів за договором № 369, тому почав проводити оплату послуг, що надавалися відповідачем з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі загальною площею 60,0 кв. метрів (30,0 м2 + 30,0 м2), що розташоване на території КП Обухівської міськради «Обухівський ринок», саме за цим договором.
На підтвердження вказаних оплат позивачем долучено до позовної заяви копії фіскальних чеків від 27.12.2019 на суму 10000,00 грн., від 28.12.2020 на суму 10045, 00 грн., від 10.03.2021 на суму 10045, 00 грн., від 20.04.2021 на суму 4701,10 грн., від 02.08.2021 на суму 7500, грн., від 05.08.2021 на суму 2379,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/684/19 від 07.06.2019 стягнуто з ФОП Колос В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" 35571, 18 грн. заборгованості за договором №397 від 23.03.2015.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3528/21 від 28.06.2022 з ФОП Колос В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" стягнуто, зокрема, 132259, 00 грн. основного боргу, 4098, 04 грн. пені, 1524, 41 грн. 3% річних та 4945, 56 грн. інфляційних втрат за Договором №369 від 01.09.2013.
ФОП Колос В.В. наголошує на тому, що договір №369 припинив свою фактичну дію з дати укладання між сторонами договору №397 від 23.05.2015, у зв'язку з чим посилання відповідача на договір №369, як на такий за яким існують правовідносини між сторонами, порушує законні права та інтереси позивача, оскільки позивач змушений сплачувати за одну і ту саму послугу двійчі.
Змістом ст. 4 ГПК України підтверджується, що процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.01.2021 по справі № 916/1415/19 заначила, що розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як вбачається із поданих до суду заяв по суті спору, як позивач так і відповідач, наголошують на тому, що між сторонами склались одні правовідносини, які регулюються двома договорами №369 від 01.09.2013 та №397 від 23.03.2015.
За результатами дослідження договорів №369 від 01.09.2013 та №397 від 23.03.2015, судом встановлено, що вони укладені між тими ж сторонами, містять одні і ту саму ціну та один і той самий порядок оплати, регулюють одні й ті самі правовідносини стосовно одного і того самого предмету договору і стосуються того ж самого об'єкту, а саме: торгівельного місця, для забезпечення здійснення торгівлі, загальною площею 30+30 м.кв. на території КП «Обухівский ринок», спрямовані на досягнення однієї й тієї ж мети та тих самих наслідків.
Таким чином, можна зробити висновок, що між сторонами існують сталі правовідносини щодо торгівельного місця, для забезпечення здійснення торгівлі, загальною площею 30+30 м.кв. (не залежно від того, що на ньому розташовано - палатка чи торгівельний павільон), які регулюють два окремі договори на правлені на один і той самий предмет.
Згідно з п. 5 Договору №369 договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання, якщо інше не передбачено договором, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагає його припинення, або переукладення, тоді договір кожного разу вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
Доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявою про припинення Договору №369 від 01.09.2013 року матеріали справи не містять.
Однак, в даному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правовідносин, що склалися між сторонами, та положень п. 5 договору № 369 можна дійти висновку, що фактично сторонами було переукладено договір № 369 від 01.09.2013 шляхом укладення між ними договору №397 від 23.03.2015.
Тобто, оскільки вказані договори містять одні і ті самі умови, ціну, стосуються одного і того самого предмету, одного і того самого об'єкту, а саме: торгівельного місця, для забезпечення здійснення торгівлі, загальною площею 30+30 м.кв., то в даному випадку правовідносини між сторонами не припинилися, а припинився лише договір № 369, як документ, шляхом його переукладання відповідно до положень його пункту 5.
Позивачем під час розгляду справи наголошувалось на існуванні рішень Господарського суду Київської області у справі №911/684/19 від 07.06.2019 відповідно до якого стягнуто з ФОП Колоса В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" 35571, 18 грн. заборгованості за договором №397 від 23.03.2015 та у справі №911/3528/21 від 28.06.2022 відповідно до якого з ФОП Колоса В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" стягнуто, зокрема, 132259, 00 грн. основного боргу, 4098, 04 грн. пені, 1524, 41 грн. 3% річних та 4945, 56 грн. інфляційних втрат за Договором №369 від 01.09.2013.
Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/684/19 від 07.06.2019 стягнуто з ФОП Колоса В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" 35571, 18 грн. заборгованості за договором №397 від 23.03.2015 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3528/21 від 28.06.2022 стягнуто з ФОП Колоса В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок", зокрема, 132259, 00 грн. основного боргу за Договором №369 від 01.09.2013, в тому числі за рахунком на оплату №263 від 01.12.2018 на суму 2574,00 грн.
Тобто вбачається, що вказаними рішеннями відбулось стягнення з ФОП Колоса В.В. на користь Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" заборгованості за грудень 2018 року як за договором № 369 так і за договором № 397.
Разом з тим, зі змісту рішення Господарського суду Київської області у справі №911/684/19 від 07.06.2019 вбачається, що до матеріалів вказаної справи було долучено акти здачі-прийомки виконаних робіт за період січень 2017-грудень 2018, однак у даній справі копії вказаних актів відсутні. Безпосередньо в судовому засіданні 05.01.2023 представники сторін пояснили, що вказані акти наявні лише в матеріалах справи №911/684/19.
Звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання між сторонами правовідносин за Договором №369 від 01.09.2013 припиненими, позивач прагне досягти правової визначеності та припинити право відповідача на одержання плати за надані одні й ті самі послуги останнім за двома договорами, однак самі правовідносини, що склались між сторонами не припинені, а навпаки продовжують діяти відповідно до переукладеного договору №397 від 23.03.2015.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17.
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17).
Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №922/1899/16).
Однак, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом визнання між сторонами правовідносин за Договором №369 від 01.09.2013 припиненими з 23.03.2015, не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту порушеного права, оскільки, правовідносини між сторонами тривають.
Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Колоса В.В. до Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" про припинення правовідносин за договором №369 від 01.09.2013 задоволенню не підлягають.
Долучений позивачем до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за договором №369 від 01.09.2013 за період квітень 2015-вересень 2022 не приймається судом до уваги, оскільки він не підписаний відповідачем.
Також матеріали справи містять копії рахунків на оплату послуг №328 від 01.12.2021 та №317 від 01.01.2022, які відповідач виставляв позивачу, з посиланням саме на договір №369, які останній оплачував саме за договором №369, зокрема 18.01.2019 на суму 10500,00 грн. та 05.08.2019 на суму 10000,00 грн., що підтверджується копіями виписок з рахунку відповідача, які наявні в матеріалах справи. Вказані обставини спростовують посилання позивача на те, що він не отримував жодних документів за договором № 369.
Наявність чи відсутність на місці торгівлі платки або торговельного павільйону не впливає на висновки суду, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, предметом обох догворів є торгівельне місце для забезпечення здійснення торгівлі загальною площею 30+30 м.кв.
Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Колоса Володимира Володимировича до Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" про припинення правовідносин за договором про надання послуг слід відмовити.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача - Фізичну особу-підприємця Колоса Володимира Володимировича.
У судовому засіданні, яке відбулося 05.01.2023, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме: його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Колоса Володимира Володимировича до Комунального підприємства Обухівської міської ради "Обухівський ринок" про визнання припиненими з 23.03.2015 правовідносин за Договором №369 від 01.09.2013 про надання послуги з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі в палатках, що укладений між Фізичною особою-підприємцем Колосом Володимиром Володимировичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Комунальним підприємством Обухівської міської ради "Обухівський ринок"(08702, Київська обл., м. Обухів(пн), вул. Каштанова, буд.14, код ЄДРПОУ 38767200) відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн. покласти на Фізичну особу-підприємця Колоса Володимира Володимировича відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Повний текст рішення складено - 06.02.2023.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.