ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2023Справа № 910/12408/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТЬМАНСЬКЕ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ"
про стягнення 31941,07 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕТЬМАНСЬКЕ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ" про стягнення попередньої оплати у сумі 31941,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №20/07/2021 від 20.07.2021 в частині поставки товару, вартість якого частково була сплачена позивачем.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12408/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 40, Н/П №2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
Ухвала суду від 22.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку із посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.
Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕТЬМАНСЬКЕ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ" укладений договір поставки №20/07/2021 від 20.07.2021.
Позивач вказує, що на початку лютого 2022 року ним зроблено замовлення за договором на поставку кругів, труб, шестигранників, ланцюгів, електродів.
18.02.2022 позивач здійснив попередню оплату замовленого товару у розмірі 50 % згідно платіжних доручень № 2204 від на суму 10653,36 грн, № 2205 на суму 14471,88 грн, №2206 на суму 6815,83 грн, в загальній сумі 31941,07 грн.
Однак, за доводами позивача, відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань, товар не поставив.
Позивач зазначає, що оскільки строк поставки сторонами у договорі та рахунках-фактурах не визначений, специфікації не складалися, відповідно строк слід обраховувати з моменту пред'явлення вимоги.
Позивач направив відповідачу вимогу від 12.10.2022 №425 про поставку товару, у якій вимагав у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги здійснити поставку товару, а у разі неможливості виконати поставку - повернути попередню оплату у сумі 31941,07 грн, сплачену згідно із платіжних доручень №2204 від 18.02.2022, №2205 від 18.02.2022, №2206 від 18.02.2022.
Також позивач направив відповідачу вимогу від 31.10.2022 №432 про повернення попередньої оплати протягом трьох банківських днів з дати отримання цієї вимоги.
Оскільки відповідач поставку товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення попередньої оплати у сумі 31941,07 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
20.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕТЬМАНСЬКЕ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №20/07/2021 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, на умовах, викладених в даному договорі, товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, які є додатками до даного договору та є його невід'ємними частинами.
Згідно із п.2.2. договору кількість та асортимент товару узгоджується сторонами та вказується в Специфікаціях до договору. З моменту оплати рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.
Відповідно до п.3.4. договору, оплата товару здійснюється покупцем після надання постачальником відповідного рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100 % грошового зобов'язання після прийняття товару покупцем у місці поставки, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі на кожну окрему партію товару. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 1 (одного) банківського дня після отримання товару та прийняття товару покупцем.
У пункті 3.6. договору сторонами погоджено, що строк оплати може бути змінений шляхом погодження сторонами інших строків (умов) оплати товару, що відображається у відповідних Специфікаціях (додатках) на кожну окрему партію товару, що є невід'ємними частинами цього договору, або у строки, зазначені у замовленні покупця (п. 3.6 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 2020 на умовах, що зазначені у Специфікаціях (додатках) до цього договору та/або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами до цього договору.
Згідно із п.4.5 договору поставка кожної окремої партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надається на електронну пошту постачальника, відповідно до пп.11.12 цього договору або за допомогою факсимільного зв'язку або іншими способами зв'язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати замовлення, або іншим способом прийнятним для сторін.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) -- відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній та відповідній Специфікації (додатку) та/або рахунку-фактурі; по якості - відповідно до сертифікату відповідності (сертифікату якості) виробника (п.4.9 договору).
Згідно із матеріалів справи відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на оплату, а саме: № СГ-0000372 від 02.02.2022 на суму 13631,65 грн, № СГ-0000373 від 02.02.2022 на суму 21306,71 грн, № СГ-0000374 від 02.02.2022 на суму 28943,76 грн.
18.02.2022 позивач здійснив попередню оплату замовленого товару у розмірі 50 % згідно платіжних доручень № 2204 на суму 10653,36 грн, № 2205 на суму 14471,88 грн, №2206 на суму 6815,83 грн, в загальній сумі 31941,07 грн.
За доводами позивача, відповідачем не було поставлено товар за яким позивачем здійснено попередню оплату.
Оскільки відповідач вимог позивача від 12.10.2022 №425 та від 31.10.2022 №432 не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ" попередньої оплати у сумі 31941,07 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вказано вище, при укладенні договору позивач і відповідач дійшли згоди, що до поставка товару здійснюється на умовах, що зазначені у Специфікаціях (додатках) до цього договору та/або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами до цього договору.
За поясненнями позивача специфікації по договору не складалися. У відповідності до умов договору умови поставки можуть узгоджуватися сторонами у рахунках-фактури.
Як встановлено судом вище, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури на оплату, а саме: № СГ-0000372 від 02.02.2022 на суму 13631,65 грн, № СГ-0000373 від 02.02.2022 на суму 21306,71 грн, № СГ-0000374 від 02.02.2022 на суму 28943,76 грн. У вказаних рахунках визначені умови поставки.
Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що договором не передбачено здійснення попередньої оплати. Втім, на підставі виставлених рахунків позивач здійснив попередню оплату у розмірі 50% вартості вказаного у рахунках товару, а саме: згідно платіжних доручень № 2204 від 18.02.2022 на суму 10653,36 грн, № 2205 від 18.02.2022 на суму 14471,88 грн, №2206 від 18.02.2022 на суму 6815,83 грн, в загальній сумі 31941,07 грн. здійснення попередньої оплати у розмірі 50% не суперечить ні умовам договору, ні нормам чинного законодавства.
При цьому, у відповідності до п.2.2. договору з моменту оплати рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України, встановлює два моменти, коли обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір та рахунки-фактури не містять строків поставки товару, у зв'язку із чим, позивач направив відповідачу вимогу від 12.10.2022 №425 про поставку товару, у якій вимагав у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги здійснити поставку товару, а у разі неможливості виконати поставку - повернути попередню оплату у сумі 31941,07 грн, сплачену згідно із платіжних доручень №2204 від 18.02.2022, №2205 від 18.02.2022, №2206 від 18.02.2022.
Також позивач направив відповідачу вимогу від 31.10.2022 №432 про повернення попередньої оплати протягом трьох банківських днів з дати отримання цієї вимоги.
Вимоги від 12.10.2022 №425 та від 31.10.2022 №432 повернуті на адресу позивача поштовим відділенням зв'язку, у зв'язку із відсутністю адресата за адресою відправлення.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Відтак, вимоги від 12.10.2022 №425 та від 31.10.2022 №432 є такими, що пред'явлені відповідачу.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару, обумовленого у рахунках-фактурах № СГ-0000372 від 02.02.2022, № СГ-0000373 від 02.02.2022, № СГ-0000374 від 02.02.2022.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач не здійснив поставку товару у встановлені у вимозі від 12.10.2022 №425 строки, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №20/07/2021 від 20.07.2021.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №904/8972/17.
Оскільки, позивач виконав свої зобов'язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати..
Суд зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.
Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.
Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару, визначеного у рахунках № СГ-0000372 від 02.02.2022, № СГ-0000373 від 02.02.2022, № СГ-0000374 від 02.02.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 31941,07 грн.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару на загальну суму 31941,07 грн чи повернення суми попередньої оплати доведено не було.
За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31941,07 грн, що становить суму попередньої оплати за товар.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТЬМАНСЬКЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ" про стягнення попередньої оплати у сумі 31941,07 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬГАРАНТ" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 40, Н/П №2, ідентифікаційний код 42050221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТЬМАНСЬКЕ" (16512, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, місто Батурин, вул.Ющенка В. ім., будинок 61, ідентифікаційний код 41105190) попередню оплату у сумі 31941,07 грн та судовий збір у сумі 2481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2023.
Суддя С.О. Турчин