ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2023Справа № 910/6753/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши справу за правилами загального позовного провадження
за позовом Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю
до Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК»
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державного підприємства «Сетам»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадай-3»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Корп»
4. ОСОБА_1
5. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтек»
6. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича
7. Міністерства юстиції України
8. Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост»
9. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юнівес»
про зобов'язання вчинити дії.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 06.02.2023.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадай-3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Корп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтек», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича, Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Юнівес» про:
- визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7860, вчинений 20.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем;
- визнання недійсними результатів прилюдних торгів, які відбулися 30.11.2018 року та оформлені протоколами електронних торгів від 30.11.2018 року № 373137, № 373132, № 373136, № 373131 Державного підприємства «Сетам»;
- визнання недійсними Актів про реалізацію предмета іпотеки № 55614244 від 11 грудня 2018 року, № 55614244/14 від 08.02.2019 року, № 55614244/14 від 12.02.2019 року, № 55614244/14 від 25.01.2019 року, видані за результатами торгів;
- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайлом Юрійовичем, серія та номер: 70 від 11.12.2018, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на групу приміщень № 153 загальною площею 960, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайло Юрійовичем, серія та номер: № 327 від 26.02.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ТОВ «БЕСТ КОРП» (ЄДРПОУ 42591230) на групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем, серія та номер: 210 від 18.02.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- визнання недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення № 144 загальною площею 1206 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським Володимирем Анатолійовичем, серія та номер: № 66 від 25.01.2019, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на групу приміщень № 153 загальною площею 960, 7 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, номер запису про право власності 30457679 від 26.02.2019 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ПАРАДАЙ-3» (ЄДРПОУ 42593788) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 29393037 від 11.12.2018 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «БЕСТ-КОРП» (ЄДРПОУ 42591230) на групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30561219 від 18.02.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права власності ТОВ «РІЕЛТЕК» (ЄДРПОУ 43032177) на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності/довірчої власності 31850333 від 04.06.2019 з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права власності Макара Володимира Романовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення № 144 загальною площею 1206, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 30364136 від 25.01.2019 року з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно (номер запису про іпотеку: 31914498), а саме: на нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, індексний номер: 47261231 від 07.06.2019 року 17:07:52 - з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно (номер запису про іпотеку: 37149967), а саме: групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича, індексний номер: 52945438 від 03.07.2020 року 11:25:27 - з моменту вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації обтяжень нежитлового приміщення № 145 загальною площею 1137, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49А, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47260928 від 07.06.2019 року 16:55:14, номер запису про обтяження 31914183 - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації обтяжень групи приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52944977 від 03.07.2020 року 11:15:00, номер запису про обтяження 37149178 - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 5802058 від 27.05.2014 року, здійсненого на підставі рішення № 13351277 від 27.05.2014 року (група приміщень № 151) з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 5803629 від 27.05.2014 року, здійсненого на підставі рішення № 13354892 від 27.05.2014 (група приміщень № 153), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 990966 від 15.04.2013 року, здійсненого на підставі рішення № 2416392 від 20.05.2013 року (нежитлове приміщення № 145), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (ЄДРПОУ 14073675) на нерухоме майно за № 992086 від 15.04.2013 року, здійсненого на підставі рішення № 2419702 від 20.05.2013 року (нежитлове приміщення № 144), з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги викладені з урахування заяви про зміну предмету позову від 01.02.2021 (т. 7 а.с. 2 - 8) та доповнень до заяви про зміну предмету позову від 25.02.2021 (т. 8 а.с. 119 - 125).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог ст.ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», оскільки Банк пропустив строк звернення за вчиненням виконавчого напису, сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не є безспірною, не відповідає дійсному розміру заборгованості і є явно завищеною, відповідно спірний виконавчий напис не підлягає виконанню.
Відтак, на думку позивача, у виконавчої служби відсутні підстави для виконання такого виконавчого напису, а також для передачі нерухомого майна на примусову реалізацію. При цьому, торги, проведені на підставі незаконного виконавчого напису і без необхідного обсягу прав та повноважень у виконавчої служби, є також недійсними і не можуть створювати жодних правових наслідків, окрім наслідків його недійсності.
Позивач зазначає, що сторони недійсного правочину зобов'язані повернути одне одному те, що набули за недійсним правочином, а документи і реєстраційні записи видані/здійснені на підставі недійсного правочину підлягають скасуванню, а отже існують підстави для скасування свідоцтва про право власності та реєстраційних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а записи про право власності позивача на нерухоме майно підлягають відновленню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, в задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що спірний виконавчий напис вчинено в рахунок часткового погашення заборгованості, виключно за тілом кредиту, а не за відсотками, відповідач здійснював погашення заборгованості за договором відповідно до умов кредитного договору в редакції додаткової угоди № 48. З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18, судами встановлено, що на момент вчинення виконавчого напису сума заборгованості, визначена у виконавчому написі, була безспірною. Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору у редакції додаткової угоди № 47 банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит із загальною сумою кредиту 15 376 721 євро та з терміном кредиту до 31.03.2021 (включно). Ця угода спрямована на реструктуризацію боргу позивача перед відповідачем і умови додаткових угод № № 47, 48 вже досліджувалися судами раніше в межах господарських справ № 910/7933/16 та № 910/8143/16.
Враховуючи викладену у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 правову позицію, суди дійшли висновку, що за умовами додаткової угоди № 48 Фірма «Т.М.М.» зобов'язана була повернути частину кредиту в розмірі 1 125 000 євро в строк до 30.09.2017 у зв'язку з простроченням боржника банк набув право на дострокове повернення кредиту, яким скористався, надіславши боржнику 30.10.2017 вимогу про повне дострокове погашення боргу. Тому обставини щодо законності оскаржуваного виконавчого напису, дотримання банком строків звернення за отриманням виконавчого напису, безспірності вимог банку на дату звернення за виконавчим написом, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., встановлені у справі № 910/1580/18, в якій брали участь і Фірма «Т.М.М.», і AT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Альфа Банк», і приватний нотаріус Осипенко Д.О., та не потребують повторного доказуванню у цій справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/6753/20 касаційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 у справі № 910/6753/20 скасовано, а справу № 910/6753/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд при направлені даної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва зазначив, що попередніми судовими інстанціями не в повному обсязі було з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору з огляду на таке.
Шляхом укладення сторонами додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 було змінено пункт 1.1 кредитного договору від 04.03.2004 № 252-СВ, за яким банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою фінансування 15 376 721 євро з можливістю отримувати в євро і з терміном фінансування до 31.01.2014. Згодом 29.04.2014 між сторонами до цього ж кредитного договору укладено додаткову угоду № 47, у пункті 1.1 якої передбачено, що банк надає позичальнику кредит у загальній сумі 15 376 721 євро з можливістю отримувати в євро і з терміном кредиту до 31.03.2021 (включно), а в пункті 1.3. цієї ж додаткової угоди встановили, що сума заборгованості за кредитом станом на 29.04.2014 становить 15 376 721 євро.
Надання кредитних коштів банком здійснювалося відповідно до умов, передбачених положеннями договору, що діяли на момент видачі. Починаючи з 29.04.2014, надання кредиту банком не здійснюватиметься (пункти 2.1 та 2.2 договору). У пункті 3.2 додаткової угоди № 47 погоджено графік погашення суми кредиту.
Згодом, 30.09.2016 сторони уклали додаткову угоду № 48 до кредитного договору, в якій погодили новий графік повернення кредиту (тіла та процентів), а у пункті 2 угоди підтвердили, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором становить 15 599 248, 20 євро, що включає прострочену заборгованість з повернення отриманого кредиту в сумі 14 857 932, 43 євро та проценти в сумі 741 315, 77 євро.
Отже, умовами кредитного договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 16.12.2013 № 46, сторони не визначили строку дії договору, а погодили строк фінансування (кредитування), терміни закінчення фінансування (кредитування), а також терміни виконання зобов'язань позичальника з повернення кредитних коштів (які не повернуті у строки, визначені договором) - до повного виконання зобов'язань. Разом з тим положеннями договору передбачено, що договір зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань, що не впливає на строк фінансування та визначення моменту виникнення зобов'язання позичальника повернути всю суму кредиту, який збігається з моментом закінчення строку дії договору, виходячи з наявності у позичальника обов'язку виконати свої зобов'язання в межах строку фінансування.
Тому, Верховний Суд зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що, враховуючи Додаткову угоду № 48, кінцевий термін користування кредитом мав сплинути 31.03.2021, а обов'язком позивача було погашення частини заборгованості за тілом кредиту до 30.09.2017.
Із урахуванням викладеного Верховний Суд зазначив, що судам слід перевірити посилання скаржника стосовно необхідності дотримання строку виконання ним обов'язків за кредитним договором, визначеного додатковою угодою № 44, в межах строку дії кредитного договору, тобто до 31.01.2014 з урахуванням додаткової угоди № 46 і відповідно встановити термін настання у банку права на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, який, за твердженням Фірми «Т.М.М.», виник з 01.02.2014 і тривав по 01.02.2015.
Оскільки сторони уклали додаткову угоду № 47 лише 29.04.2014, тобто майже через три місяці після спливу (закінчення) строку дії договору, то необхідно встановити який строк є визначальним для моменту виникнення у позичальника обов'язку з повернення усієї суми кредиту, а отже, і моменту, з якого слід відраховувати строк на звернення із заявою для вчинення виконавчого напису.
Також, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи потрібно проаналізувати умови кредитного договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 46, та визначити дату виникнення у позивача обов'язку повернення всієї заборгованості за кредитним договором.
Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідач не заперечував факту нарахування та стягнення з Фірми «Т.М.М.» грошових коштів в сумі 2 439 988, 18 євро на погашення процентів за кредитним договором в період з 31.01.2014 по 15.02.2017, та зазначив, що таке стягнення відбувалось відповідно до умов пункту 6.4. кредитного договору в редакції від 29.04.2014.
Однак, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного підлягає дослідженню обставина щодо того, чи припинилося станом на день вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса право відповідача на нарахування передбачених договором процентів у зв'язку з закінченням строку фінансування (кредитування) і відповідно встановленню підлягає обставина, чи не була меншою сума заборгованості за кредитним договором № 252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 ніж та, на яку вчинено виконавчий напис.
Судом касаційної інстанції також вказано, що попередніми судовими інстанціями належним чином не перевірено наведені скаржником доводи та докази (договірні умови) стосовно того, чи є додаткові угоди №№ 47, 48 окремими договорами, оскільки вони хоча й мають назву додаткових, однак укладені після закінчення дії кредитного договору і в них відсутні умови про їх застосування до відносин сторін, що виникли до їх укладення (частина друга статті 631 ЦК України).
Під час нового розгляду справи Верховний Суд вказав, що суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів, здійснених за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами ст. 86 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2021 справу № 910/6753/20 прийнято до провадження у складі судді Господарського суду міста Києва Алєєвої І.В. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.07.2022.
19.07.2022 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення у справі з урахуванням постанови Касаційного господарського суду від 01.06.2022, в яких відповідач просив позовні вимоги задовольнити повністю.
19.07.2022 від третьої особи три через канцелярію суду надійшли пояснення з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у даній справі, в якій третя особа три просила в задоволені позову відмовити.
19.07.2022 від третьої особи чотири через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких третя особа чотири просила в задоволені позову відмовити.
Також, від третьої особи чотири разом із вказаними поясненнями надійшло клопотання про призначення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
21.07.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення по суті спору у даній справі, в яких відповідач заперечив проти доводів позивача та просив врахувати його додаткові пояснення в ході розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 05.09.2022.
01.08.2022 та 02.05.2022 від позивача через електронний суд надійшли заперечення щодо призначення судової експертизи, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
29.08.2022 від третьої особи два через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа два просила відмовити в задоволені позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 відкладено судове засідання на 03.10.2022.
22.09.2022 від третьої особи дев'ять через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить відмовити в задоволені позову та задовольнити клопотання про призначення експертизи.
28.09.2022 від третьої особи п'ять через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа просить задовольнити клопотання про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи та відмовити в задоволені позову.
28.09.2022 від третьої особи два через електронний суд надійшли письмові пояснення щодо призначення експертизи, в яких третя особа просить задовольнити клопотання про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
29.09.2022 від третьої особи три через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просила задовольнити клопотання про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
30.09.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення щодо клопотання про призначення лінгвістичної експертизи, в яких відповідач просив врахувати письмові пояснення в ході розгляду справи та задовольнити клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи відмовлено. Розгляд справи відкладено на 14.11.2022.
24.10.2022 від третьої особи вісім через канцелярію суду надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа просила в задоволені позову відмовити.
10.11.2022 від третьої особи один через канцелярію суду надійшли письмові пояснення в яких третя особа просили відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
14.11.2022 від третьої особи сім через канцелярію суду надійшли письмові пояснення в який третя особа просила відмовити в задоволені позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 відкладено розгляд справи на 19.12.2022.
06.12.2022 через канцелярію суду від представника третьої особи чотири надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких представник просив врахувати їх під час розгляду справи.
16.12.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач повідомив про зміну найменування юридичної особи відповідача з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС-БАНК».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 відкладено розгляд справи на 23.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2023 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача, третьої особи - 3, 4 у судовому засіданні 06.02.2023 заперечили проти задоволення позовних вимог.
Представники третіх осіб - 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, у судове засідання 06.02.2023 не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Крім того, за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження учасників справи, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення третіх осіб - 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9.
Крім того, явка учасників справи в судове засідання 06.02.2023 обов'язковою не визнавалась.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.02.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
04.03.2004 між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (Банк) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (позичальник) було укладено кредитний договір № 252-СВ.
У подальшому до Кредитного договору неодноразово вносились зміни щодо суми кредиту, умов кредитування, строку кредитування та строку дії договору. Також, у період дії Кредитного договору змінювався Банк з Акціонерного комерційного банку «ХФБ Банк Україна» на Акціонерне товариство «Унікредитбанк», з Акціонерного товариства «Унікредитбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (змінено назву на АТ «СЕНС-БАНК») є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсобанк».
19.01.2006 у забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та Фірмою «Т.М.М.» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який 27.05.2014 викладений у новій редакції, за змістом якого останньою у забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором передано банку приміщення в першочергову іпотеку з найвищим пріоритетом обтяження вартістю 125 217 504, 30 грн, а саме:
- нежитлове приміщення № 144, загальною площею 1206 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;
- нежитлове приміщення № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;
- групу приміщень № 151 загальною площею 688, 90 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А;
- групу приміщень № 153 загальною площею 960, 70 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, 49-А.
30.03.2007 між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 26 до Кредитного договору № 252-СВ, за якою сторони вирішили викласти Кредитний договір у новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у новій редакції від 30.03.2007) Банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - «Фінансування») із загальною сумою фінансування 12 000 000 (дванадцять мільйонів) Євро з можливістю отримувати в Доларах США, євро та гривні та з терміном Фінансування до 30.04.2008.
27.06.2013 між сторонами була укладена Додаткова угода № 44, згідно якої сторони виклали в новій редакції п.п. 4.1.5. Кредитного договору, і встановили новий графік погашення кредиту, а саме: «Позичальник зобов'язаний погасити непогашену суму Кредиту наступним чином: до 31.07.2013 - 15 376 721, 00 Євро».
16.12.2013 між ПАТ «Укрсоцбанк» та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю була укладена Додаткова угода № 46, відповідно якої сторони виклали п.п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції: «Банк відповідно до умов та на термін цього Договору надає Позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - «Фінансування») із загальною сумою кредитування 15 376 721, 00 євро з можливістю отримувати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014».
29.04.2014 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 47 до кредитного договору № 252-СВ (у новій редакції від 30.03.2007), якою викладено умови кредитного договору у новій редакції, що викладена в додатку до цієї додаткової угоди.
30.09.2016 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у редакції від 29.04.2014), якою змінено умови кредитного договору щодо графіка погашення кредиту, процентного періоду та процентної ставки. Позичальник зобов'язався погасити частину заборгованості у розмірі 1 125 000 євро за тілом кредиту в строк до 30.09.2017, а кінцевий термін кредитування визначено до 31.03.2021.
Однак позичальник у строк до 30.09.2017 частину заборгованості за кредитом не погасив, у зв'язку з чим 30.10.2017 АТ «Укрсоцбанк» звернулося до Фірми «Т.М.М.» з листом від 30.10.2017 № 02-09/68-14744 про повне дострокове погашення заборгованості. Ця вимога отримана позичальником 31.10.2017 і не задоволена.
Враховуючи, що зобов'язання позичальника за кредитним договором повністю не виконані, ПАТ «Укрсоцбанк» 20.12.2017 звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. за вчиненням виконавчого напису, який зроблено 20.12.2017 за № 7860. У цьому виконавчому написі зазначений строк, за яким проводиться стягнення з 31.10.2017 по 13.11.2017. Також звернуто стягнення на нерухоме майно Фірми «Т.М.М.» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки від 19.01.2006, а саме на: нежитлові приміщення № 144 загальною площею 1206 кв.м, № 145 загальною площею 1137, 80 кв.м, № 151 загальною площею 688, 90 кв.м та № 153 загальною площею 960, 70 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 49-А.
Постановою державного виконавця від 23.01.2018 відкрито виконавче провадження № 55614244 з примусового виконання виконавчого напису № 7860.
У межах виконавчого провадження № 55614244 нерухоме майно було виставлено Державним підприємством «Сетам» на електронні торги 30.11.2018.
Згідно протоколів електронних торгів № 373137 № 373132 від 30.11.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадай-3».
Згідно протоколу електронних торгів № 373136 від 30.11.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Корп».
Згідно протоколу електронних торгів № 373131 від 30.11.2018 переможцем визнано ОСОБА_1 .
ТОВ «Парадай-3» отримало Акти про реалізацію предмета іпотеки № 55614244 від 11.12.2018 та № 55614244/14 від 08.02.2019, видані за результатами електронних торгів.
ТОВ «Бест Корп» отримало Акт про реалізацію предмета іпотеки № 55614244/14 від 12.02.2019, виданий за результатами електронних торгів.
ОСОБА_1 отримав Акт про реалізацію предмета іпотеки № 55614244/14 від 25.01.2019, виданий за результатами електронних торгів.
11.12.2018 ТОВ «Парадай-3» отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 70, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю.
26.02.2019 ТОВ «Парадай-3» отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 327, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю.
18.02.2019 ТОВ «Бест Корп» отримало свідоцтво про реєстрацію права власності на вказане приміщення, зареєстровані за № 210, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А.
25.01.2019 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про реєстрацію права власності на вказані приміщення, зареєстровані за № 66 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А.
Після чого ТОВ «Парадай-3» 04.06.2019 здійснило відчуження приміщення № 145 на користь ТОВ «РІЕЛТЕК».
Отже, новими власника нерухомого майна стали: ТОВ «Бест Корп», ТОВ «Парадай-3», ТОВ «Ріелтек» та ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи, що відчуження належного йому майна відбулося з порушенням приписів чинного законодавства, звернувся до господарського суду першої інстанції для захисту своїх прав.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 № 137/1666/16-ц, суд для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішеного по суті спору щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Матеріалами справами підтверджується, що 30.09.2016 між сторонами без будь-яких заперечень було підписано Додаткову угоду № 48 до Кредитного договору, в якій вони узгодили розмір основної заборгованості позичальника в сумі саме 14 857 932,43 євро. Додаткова угода № 48 на час розгляду справи в суді є чинною. Крім того, під час розгляду справи № 910/1580/18 яка має преюдиційне значення встановлено, що позивач у листі від 14.11.2017 № 564/11-д/в фактично визнав суму основного боргу (за тілом кредиту) у вказаному розмірі та просив здійснити реструктуризацію боргу і звернути стягнення на частину нерухомого майна, що належить йому на праві власності.
При цьому, обставини щодо безспірності заборгованості за оспорюваним виконавчим написом № 7860, вчиненим 20.12.2017 підтверджені постановою Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 за позовом Фірми «Т.М.М.» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання виконавчих написів №№ 7858, 7861, 7862, 7860, 7859, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, такими, що не підлягають виконанню.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, сума заборгованості, зазначена у спірному виконавчому написі (14 857 932, 43 євро), розраховано правильно, вона є безспірною та такою, що підтверджена відповідними документами, що унеможливлює визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Як унормовано ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Наслідками зміни договору є збереження його дії, але у зміненому вигляді (зі зміненими умовами). Ці зміни можуть стосуватися предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна договору діє лише на майбутнє. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 400/190/19.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 47, Банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит із загальною сумою кредиту 15 376 721, 00 євро з можливістю отримувати в євро і з терміном кредиту до 31.03.2021 (включно).
Пунктом 1.3 кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 47 встановлено, що сума заборгованості за кредитом станом на 29.04.2014 становить 15 376 721, 00 євро.
Відповідно до п. 4 Додаткова угода № 47 набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох сторін та є невід'ємною частиною договору.
Водночас, пункт 10.11. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 47 визначено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 2.2 кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в редакції додаткової угоди № 47 сторонами погоджено, що починаючи з 29.04.2014 надання кредиту банком не здійснюватиметься.
30.09.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014, якою сторони домовились встановити новий графік повернення кредиту (тіла та процентів) до 31.03.2021, виклавши його у пункті 4 вказаної додаткової угоди.
У пункті 3 кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 48 сторони домовились, що строк кредитування, визначений в пункті 1.1 кредитного договору не змінюється. Кредит повинен бути повністю повернутий Банку в строк не пізніше 31.03.2021 (включно).
Господарський суд, дослідивши зміст Додаткових угод № 47 та № 48 до Кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 дійшов висновку, що вони є невід'ємними частинами кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004, в яких сторони погодили внесення змін до нього в частині строку дії договору, виконання позичальником своїх зобов'язань шляхом викладення кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Вказаний висновок також зазначений і в постановах Верховного Суду від 27.09.2022 № 910/6820/20 та від 25.10.2022 № 910/6923/20.
Також, Господарський суд враховує, що у межах справи № 910/7933/16 досліджувався як кредитний договір, так і додаткові угоди до нього № 47, № 48 та саме за результатами їх оцінки як доказів було ухвалено рішення про закриття провадження у справі № 910/7933/16 у зв'язку з відсутністю предмету позову, так як право вимоги у Банку до Фірми «Т.М.М.» внаслідок укладення додаткової угоди № 48 ще не наступило, оскільки в ній було погоджено нові строки кредитування за договором, а саме до 31.03.2021, що відповідає й обставинам, встановленим у даній справі.
Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/7933/16 вбачається, що Фірма «Т.М.М.» під час розгляду справи, предметом дослідження якої було, в тому числі, питання настання строку повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором, з урахуванням внесених змін до нього, не заперечувала того факту, що Додаткові угоди № 47 та № 48 є невід'ємною частиною кредитного договору.
Підставою припинення провадження у справі № 910/7933/16 стало саме те, що сторонами було досягнуто домовленостей на проведення реструктуризації заборгованості відповідача шляхом укладення договорів про внесення змін до кредитного договору (в новій редакції від 29.04.2014) та договорів іпотеки.
Обставини, наведені у постанові суду апеляційної інстанції у справі № 910/7933/16, додатково підтверджують факт погодження сторонами укладення додаткової угоди № 47 та № 48 саме з метою реструктуризації заборгованості, а не рефінансування.
Щодо вказівки суду касаційної інстанції про необхідність встановлення господарським судом терміну настання у банку права на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, який, за твердженням Фірми «Т.М.М.» виник з 01.02.2014 і тривав по 01.02.2015, господарський суд зазначає наступне.
Позивач, обґрунтовуючи момент закінчення дії кредитного договору 31.01.2014, помилково ототожнює «термін фінансування» зі «строком дії» кредитного договору.
Так, «термін фінансування» означає максимальний термін, протягом якого загальна сума фінансування (загальна сума всіх часток, що залишились непогашеними відповідно до кредитного договору) повинна бути повернута позивачем відповідачу.
У свою чергу, частинами 1 та 4 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Пунктом 11.11 Кредитного договору у редакції Додаткової угоди № 26 передбачено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Дія кредитного договору в новій редакції від 30.03.2007 припиняється за письмовим повідомленням банком позичальника при невиконанні позичальником вимог розділу 2 договору протягом періоду, зазначеного в пункті 2.1 цього договору. У такому випадку сторони застосовуватимуть положення договору, які діяли до 29.03.2007 включно, та положення додаткової угоди № 26 від 30.03.2007 до договору, за виключенням положень кредитного договору в новій редакції від 30.03.2007.
У додатковій угоді № 44 сторони погодили строк повернення кредиту у сумі 15 376 721, 00 Євро до 31.07.2013. Умови щодо строку дії кредитного договору, враховуючи зміст пункту 4.4 додаткової угоди № 44, не змінювались.
У п. 1.1. Додаткової угоди № 46 до кредитного договору (у редакції від 30.03.2007) сторони погодили, що банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію з загальною сумою фінансування 15 376 721,00 євро з можливістю отримати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014.
Водночас, у пункті 4.4 додаткової угоди № 46 встановлено, що «Всі інші положення Договору залишаються без змін. У випадках протиріччя положень цієї Додаткової угоди та Договору застосовуються положення Додаткової угоди, якщо інше не передбачено умовами цієї Додаткової угоди».
Враховуючи, що у тексті додаткової угоди № 46 відсутні положення, які окремо регулюють строк дії кредитного договору, тому мають застосовуватись відповідні положення пункту 11.11 кредитного договору у редакції додаткової угоди № 26, тобто кредитний договір зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
З огляду на викладене, термін фінансування (кредитування) - це конкретна дата, яку попередньо було визначено сторонами до 31.01.2014, а в подальшому додатковими угодами № 47 та № 48 визначено кінцевий термін користування та погашення кредиту - 31.03.2021, із закінченням терміну фінансування (кредитування) у відповідача зникло право нараховувати та стягувати відсотки за кредитним договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12); а строк дії кредитного договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.11 договору у редакції від 30.03.2007).
Крім того, як вже зазначалось у справі № 910/1580/18 за позовами Фірма «Т.М.М.», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТММ-Будкомплект» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, зокрема, й виконавчого напису № 7860, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018, рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Фірма «Т.М.М.» за умовами додаткової угоди № 48 була зобов'язана повернути частину кредиту у сумі 1 125 000, 00 євро в строк до 30.09.2017, однак не виконала цього зобов'язання, а з виписки з рахунку, з листа від 14.11.2017 № 564/11-д/в та зі змісту позовної заяви вбачається, що Фірмою «Т.М.М.» визнається факт прострочення нею виконання зобов'язання з повернення кредиту на суму 1 125 000, 00 євро. З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, дійшли висновку про те, що у зв'язку з простроченням боржника Банк набув право на дострокове повернення кредиту, яким скористався, надіславши боржнику 30.10.2017 вимогу про повне дострокове погашення боргу, яка була отримана Фірмою «Т.М.М.» 31.10.2017, а тому право вимоги на повне дострокове повернення усього тіла кредиту виникло у Банку 31.10.2017.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що в результаті укладення додаткових угод № 47 та № 48, які є невід'ємними частинами кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 було продовжено строк повернення кредиту до 31.03.2021 та погоджено новий графік повернення кредиту (тіла та процентів), а також зафіксовано розмір основної заборгованості (за тілом кредиту) у сумі 14 857 932, 43 євро, господарський суд вважає, що вчинення виконавчого напису № 7860 від 20.12.2017 здійснено з дотриманням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат», що у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, господарський суд також відмовляє в задоволені інших позовних вимог (визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності та відновлення чинності запису про право власності), оскільки вони є похідними від вимоги про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в задоволенні якої судом відмовлено.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача в разі відмови в позові.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, з урахуванням відмови в задоволенні позову під час нового розгляду справи, витрати по сплаті судового збору, в тому числі витрати в апеляційній та касаційній інстанції, у відповідності до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.02.2023.
Суддя Алєєва І.В.