02.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4174/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецов В.О., Чередко А.Є.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
розглянувши апеляційні скарги Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій 2018" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 (суддя Манько Г.В.)
у справі № 904/4174/22
за позовом: Західної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Відповідача-1: Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій 2018", м. Дніпро
про забезпечення позову
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою та просить з метою забезпечення позову керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018" про визнання недійсним договору № 21 від 19.09.2022 та застосування наслідків недійсності правочину, до подання даного позову: заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради, пов'язані з виконанням умов договору № 21 від 19.09.2022 про закупівлю послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям, укладеного між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018"; заборонити Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради вчиняти певні дії, а саме здійснювати платежі за договором № 21 від 19.09.2022 про закупівлю послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям, укладеним між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018"; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018" вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за договором № 21 від 19.09.2022 про закупівлю послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/ видалення сміття та поводження зі сміттям, укладеним між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22 заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради задоволено.
Заборонено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, 1, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37988155, тел.(056)744-72-20. e-mail: office@dp.treasury.gov.ua) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради, пов'язані з виконанням умов договору № 21 від 19.09.2022 про закупівлю послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям, укладеного між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 43037107) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018" (вул. Автотранспортна, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 42649710);
Заборонено Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 43037107) вчиняти певні дії, а саме здійснювати платежі за договором № 21 від 19.09.2022 про закупівлю послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям, укладеним між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 43037107) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018" (вул. Автотранспортна, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 42649710);
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018" (вул. Автотранспортна, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 42649710) вчиняти певні дії, а саме: здійснювати виконання робіт за договором № 21 від 19.09.2022 про закупівлю послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/ видалення сміття та поводження зі сміттям, укладеним між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 43037107) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОУСТРІЙ 2018" (вул. Автотранспортна, буд. 2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ: 42649710).
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Благоустрій 2018" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22 та відмовити у задоволенні заяви Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення судом питання про наявність правових підстав для забезпечення позову.
Наголошує, що господарський суд жодним чином не обґрунтував на підставі чого дійшов висновків про адекватність та співмірність із позовними вимогами запропонованих заходів забезпечення позову, а лише декларував висновки про це, в той час як жоден з доводів заяви про забезпечення позову не підтверджується належними та допустимими доказами.
За твердженням скаржника, розгляд справи був однобоким та таким, що порушує принцип на справедливий суд та рівність сторін перед судом, оскільки судом не було взято до уваги доводи ТОВ «Благоустрій 2018» при вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Апелянт зауважує, що судом не враховано, що оскільки Департамент парків та рекреації Дніпровської міської ради є бюджетною організацією, у випадку відмови в задоволенні позову, договір № 21 від 19.09.2022 виконати вже буде неможливим, оскільки строк його виконання встановлений до кінця 2022 року.
Крім того, звертає увагу, що заява прокурора є необґрунтованою та підстави для її задоволення були відсутні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій 2018" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 02.02.2023 о 11 год. 00 хв.
Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради також подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22 та відмовити у задоволенні заяви Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення судом питання про наявність правових підстав для забезпечення позову.
Наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, чим порушив вимоги ст.ст. 136, 137 ГПК України.
За твердженням скаржника, суд не навів мотивів з яких він дійшов висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та не надав оцінки жодному доказу, які були надані як позивачем в заяві про забезпечення позову, так і доказам, які були надані відполвідачем-2 в своїх запереченнях на заяву про забезпечення позову, чим порушив вимоги ст.ст. 86, 234 ГПК України.
Апелянт зауважує, що твердження позивача, які зазначені в заяві про забезпечення позову зводяться до особистого тлумачення норм закону України «Про публічні закупівлі».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22. Об'єднано апеляційну скаргу Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Благоустрій 2018" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22. Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання з викликом сторін на 02.02.2023 о 11 год. 00 хв.
30.12.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра надійшли відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
В судове засідання 02.02.2023 з'явилися прокурор, відповідача-1 та відповідача-2. Позивач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового засідання, не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не проінформував.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 (апелянти) в судовому засіданні 02.02.2023 підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, в тому числі з підстав, викладених у поданих ним відзивах, наполягав на необхідності залишення оскаржуваної ухвали без змін.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Західна окружна прокуратура мста Дніпра звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подання позову про визнання недійсним договору про надання послуг №21 від 19.09.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ 2018» (далі - ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018») та Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради (далі - Департамент), з підстав встановлення під час здійснення представницьких повноважень недотримання законодавства при проведенні Департаментом публічної закупівлі послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям № UA-2022-09-02-006732-а, що призвело до порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
Під час здійснення представницьких повноважень прокуратурою встановлено, що на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://www.prozorro.gov.ua/) 02.09.2021 опубліковано оголошення про проведення Департаментом процедури закупівлі послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/ видалення сміття та поводження зі сміттям № № UA-2022-09-02-006732-a, з очікуваною вартістю 493 905,00 грн із застосуванням переговорної процедури. Переможцем у вказаній закупівлі того ж дня визначено ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» та опубліковано повідомлення про намір укласти договір. Відповідно до плану закупівлі зазначено, що джерелом її фінансування є місцевий бюджет. За результатами проведення цієї процедури 19.09.2022 між Департаментом та ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» укладено договір № 21 зі строком дії до 31.12.2022 на суму 493905,00 грн. Оплата робіт за вказаним договором станом на 10.11.2022 здійснена на загальну СУМУ 83 220,00 грн.
У заяві та у судовому засіданні прокурором зазначено, що в обґрунтування проведення переговорної процедури Департамент посилається, на те, що Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради проведено закупівлю (аукціон від 31.08.2021р. ідентифікатор закупівлі: UA-2021-08-05-006958-а. З переможцем ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» укладено договір № 34 від 13.09.2021 на суму 988950,00 грн. Прокурор звертав увагу, що відповідно до оприлюднених відомостей щодо стану виконання вказаного договору, договір 34 від 13.09.2021 діяв з 13.09.2021 по 31.12.2021, виконаний у повному обсязі, за надані послуги сплачено оплату у повному обсязі у сумі 988 950,00 грн. Договір виконано у повному обсязі та закінчив свою дію станом на 31.12.2021. Застосувавши п. 5 ч. 7 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» замовники можуть лише придбати додатковий обсяг конкретних видів робіт чи послуг в межах 50 відсотків ціни основного договору, а не закуповувати інші (нові), роботи чи послуги. На момент укладення оспорюваного договору основний договір, на який посилається Департамент припинив свою дію понад 9 місяців, що вказує на зловживання зі сторони Департамента під час укладення договору № 21 від 19.07.2022, усупереч принципам визначеним Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, в опублікованих матеріалах відсутні будь-які відомості, яким чином визначався обсяг надання послуг з ліквідації сміттєзвалищ, жодних експертних, нормативних, технічних та інших документів, які б підтверджували виникнення необхідності закупівлі додаткових послуг на суму 493905,00 грн саме у ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» та причин неможливості їх передбачення та включення до основного договору, укладеного за результатами відкритих торгів, не вказано. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору № 21 від 19.09.2022 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати Послуги із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення), код ДК 021:2015: 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям, а Замовник зобов'язується оплатити ці Послуги. Повний перелік складових елементів послуги, що можуть надаватись, мають бути визначені в додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною. Вищезазначене у сукупності свідчить про безпідставність застосування Департаментом переговорної процедури у процедурі закупівлі № UA-2022-09-02-006732-а, що є грубим порушенням вимог ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 13, ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі».
Прокурор звертав увагу суду, що порушення процедури публічних закупівель у даному випадку унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави і як наслідок не відповідає суспільному інтересу. Наслідком допущених Департаментом порушень при здійсненні процедури закупівлі стало унеможливлення досягнення мети визначеної Законом України «Про публічні закупівлі» - забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Західною окружною прокуратурою міста Дніпра готується позовна заява в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту, ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» про визнання недійсним договору про закупівлю послуг № 21 від 19.09.2022, яку буде пред'явлено до суду протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову відповідно до вимог ч. 3 ст. 138 ПІК України.
Прокурором зазначено, що відповідно до п. 4.2 Договору № 21 від 19.09.2022 розрахунок за фактично надані послуги здійснюється на підставі рахунків та підписаних сторонами актів наданих послуг, після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок Замовника протягом 30 календарних днів. Оплата послуг за вказаним договором станом на 10.11.2022 здійснена на загальну суму 83 220,00 грн. Ненаданими та несплаченими залишились послуги за договором на суму 410 865,00 грн. Безпідставна сплата коштів за вказаним договором призведе до незаконного, нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету. З урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів, сплачених за договором, без вжиття заходу забезпечення позову, буде неможлива та неефективна. Тільки вжиття заходів до забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується шляхом заборони іншим особам здійснювати платежі, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову, суд першої інстанції дійшов висновку що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки наявний прямий зв'язок між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору; вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду; вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову, а відтак задовольнив її в повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Зі змісту вказаної норми вбачається обов'язок заявника обґрунтувати необхідність забезпечення позову шляхом доказування обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За приписами ч. 3 цієї статті у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Як передбачено ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (ч. 2 ст. 139 ГПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України). У виняткових випадках (ч. 4 вказаної статті), коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом осіб.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 921/629/19 акцентував увагу на тому, що для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Так, з поданої прокурором заяви про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, вбачається, що західна окружна прокуратура міста Дніпра має намір оскаржити договір про надання послуг із благоустрою населених пунктів (послуги з ліквідації стихійних сміттєзвалищ в парках та землях рекреаційного призначення) № 21 від 19.09.2022, укладений між Департаментом парків та рекреації Дніпровської міської ради та ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018», шляхом подання відповідного позову про визнання його недійсним.
В той же час, вживаючи заходи забезпечення позову у вигляді заборони Департаменту вчиняти певні дії, а саме здійснювати платежі за договором № 21 від 19.09.2022 та заборони ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» вчиняти певні дії, а саме здійснювати виконання робіт за договором № 21 від 19.09.2022, суд першої інстанції не врахував, що запропонований заявником спосіб забезпечення майбутнього позову, враховуючи предмет та підставу позову? про який зазначив заявник, не пов'язаний з предметом спору, оскільки заявлено вимогу лише про визнання недійсним договору, вжиті заходи забезпечення фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.
При цьому судом взагалі не обґрунтовано необхідність заборони Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яке не є стороною оспорюваного правочину та не визначене учасником справи за майбутнім позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради, пов'язані з виконанням умов договору № 21 від 19.09.2022, з огляду на вже застосовану заборону Департаменту проводити платежі за договором № 21 від 19.09.2022.
Слід зауважити, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).
В свою чергу, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі № 906/1336/19, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Про обов'язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Слід наголосити, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Натомість застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, у зв'язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019р. у справі №910/13985/19.
Так, суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів майбутніх учасників судового процесу та не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Зокрема, суд не врахував, що такий захід забезпечення позову як заборона Департаменту та ТОВ «БЛАГОУСТРІЙ 2018» вчиняти певні дії на виконання договору № 21 від 19.09.2022 (здійснювати платежі, проводити роботи) - є по суті безпосереднім втручанням в господарську діяльність згаданих юридичних осіб, адже фактично відбувається обмеження їх діяльності у процесуально не передбачений спосіб.
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що Департамент парків та рекреації Дніпровської міської ради є бюджетною організацією, і у випадку відмови в задоволенні позову договір № 21 від 19.09.2022 виконати вже буде неможливим, оскільки строк його виконання встановлений до кінця 2022 року.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто законом визначено ефективний спосіб захисту порушених прав у випадку виконання недійсного правочину.
Апеляційний суд зауважує, що заявником не наведено дійсних підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, що застосовується судом, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення або унеможливлення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів.
Задовольняючи заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існують обґрунтовані ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, адже з огляду на зазначений предмет майбутнього позову - даний спір є немайновим, рішення в якому не передбачає примусового виконання, а тому така підстава вжиття заходів забезпечення позову не повинна була досліджуватися взагалі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.04.2018 у справі № 914/1475/17, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тобто обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При цьому доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно з приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В розумінні ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №904/4982/21.
Апеляційний суд зауважує, що заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову та які можуть набути статусу учасників справи, дій спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів держави, за захистом яких він планує звернутися до суду.
В свою чергу, твердження заявника про те, що виконання контракту призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях.
Відтак, встановлені обставини дають підстави для висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а суд формально підійшов до розгляду вказаного питання, обмежившись загальними посиланнями на відповідність застосованих заходів забезпечення позову наведеним вище критеріям.
Зокрема, як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, вона не містить жодних мотивувань, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, та з досліджених судом апеляційної інстанції матеріалів справи такі підстави не вбачаються, прокурором вони не доведені.
При цьому заперечення прокурора щодо відсутності будь-яких негативних фінансових наслідків для сторін від застосованих заходів забезпечення позову не можуть бути підставою для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, у разі встановлення судом апеляційної інстанції підстав для її скасування.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі № 904/4174/22 цим вимогам не відповідає.
Частиною 4 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на все вищевикладене, допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали є достатніми правовими підставами для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі № 904/4174/22 та прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.
У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 136-140, 236, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Департаменту парків та рекреації Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Благоустрій 2018" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі № 904/4174/22 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 у справі №904/4174/22 - скасувати.
У задоволенні заяви керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 07.02.2023
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко