07.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/846/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 (суддя Ніколенко М.О., повне рішення складено 01.11.2022 ) у справі №904/846/22
за позовом акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Мельниченко Інеси Сергіївни, м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 63 319,88 грн., пені у розмірі 5 717,65 грн., інфляційної складової у розмірі 5 651,99 грн., 3% річних у розмірі 1 826,74 грн.,
Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельниченко Інеси Сергіївни про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 63 319,88 грн., пені у розмірі 5 717,65 грн., інфляційної складової у розмірі 5 651,99 грн., 3% річних у розмірі 1 826,74 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мельниченко Інеси Сергіївни на користь акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" суму основної заборгованості у розмірі 63 319,88 грн. , в решті позову - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 5 717,65 грн., інфляційної складової у розмірі 5651, 99 грн., 3% річних у розмірі 1826,74 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- орендна плата нараховується Відповідачу на початку місяця, форма оплати є авансова, тобто Відповідач має сплачувати орендну плату за місяць який починається, таким чином послуги з утримання приміщення та послуги з енергозабезпечення мають здійснюватись до 25 числа місяця у якому вони були надані, отже Відповідач мав здійснити оплату послуг з утримання майна та послуги з енергозабезпечення до 25.02.2021 року, однак враховуючи, що договір укладений 01.02.2021 року, рахунок виставлений лише 28.02.2021 року, всі наступні рахунки виставлені першого числа місяця;
- відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України суд, зобов'язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильність арифметичних розрахунків, а перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, може дійти висновку про наявність підстав для стягнення пені у меншому розмірі, ніж було заявлено позивачем, однак, замість того, щоб частково стягнути штрафні санкції за не виконання вимог договору, суд, взагалі відмовляє у задоволені вказаної частини позовних вимог.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2023 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №908/846/22. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Укртелеком") (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мельниченко Інесою Сергіївною (надалі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 12Е100-462/21 від 01.02.2021 (надалі - договір).
Відповідно до п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2021), цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно (надалі орендоване майно): нерухоме майно, розташоване за адресою: Дніпропетровська об., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 27, на 1-му поверсі 5-поверхової промислової будівлі АТС 65/76 (Літ. А-5) (приміщення № 29, згідно з планом за поверхами, відповідно до технічного паспорту та правовстановлюючих документів), загальною площею 63,40 м.кв., для використання у якості розміщення офісу. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до договору.
Позивач на виконання умов договору передав відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.02.2021.
Орендоване майно перебувало в користуванні орендаря по 31.12.2021. За актом приймання-передачі від 31.12.2021 орендоване майно було повернуто орендодавцю.
Відповідно до пункту 3.1 договору, за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:
- плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 59,38 грн. за 1 м.кв. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що, з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ, становить 5 244,44 грн. за 73,60 м.кв. за місяць (п.п. 3.1.2 договору);
- плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
За період з лютого 2021 року по грудень 2021 року орендар був зобов'язаний сплатити орендну плату в загальному розмірі 77 319,88 грн.
Пунктом 3.6.1 договору визначено, що орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця.
Пунктом 3.6.2 договору передбачено, що плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідач порушив свої зобов'язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в сумі 63 319,88 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Крім основної заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5 717,65 грн., інфляційні втрати в сумі 5 651,99 грн. та 3% річних в сумі 1 826,74 грн.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5 717,65 грн., інфляційних втрат в сумі 5 651,99 грн. та 3% річних в сумі 1 826,74 грн.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Тобто, виходячи із правової природи такого виду неустойки як пеня, при обрахунку її загального розміру за певний проміжок часу існування правовідносин сторін слід враховувати, що зобов'язання відповідача з оплати орендної плати за кожен розрахунковий місяць має різний строк виконання, тому і періоди прострочення відповідача з оплати орендної плати за кожен місяць не є тотожними.
Так, пунктом 3.6.1 договору визначено, що орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця.
Пунктом 3.6.2 договору передбачено, що плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до актів наданих послуг та рахунків на оплату відповідачу надавалися послуги із різним строком оплати.
Між тим, при перевірці наданого позивачем розрахунку пені, господарським судом правильно встановлено, що останній зроблений наростаючим підсумком. Із наданого розрахунку неможливо встановити, на яку саме суму заборгованості (за який місяць, за яким видом зобов'язання: орендна плата/послуги з утримання майна) здійснюється нарахування пені у кожний із наведених періодів.
Окремого розрахунку з зазначенням нарахування пені за несплату відповідачем орендної плати та за несплату відповідачем за послуги з утримання орендованого майна позивачем в матеріали справи не представлено.
Водночас, виключно складений з урахуванням наведеного порядку розрахунок може бути визнано обґрунтованим розрахунком суми, що стягується.
Однак, доданий до позову розрахунок заявленої до стягнення суми пені не відповідає наведеному критерію, чим в свою чергу унеможливлює здійснення перевірки судом вірності визначення позивачем такої суми з метою визнання її обґрунтованою чи ні.
Отже, доданий позивачем до позову розрахунок суми заявленої пені не є належним доказом виконання вимог п. 3 ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України щодо викладення в тексті позову чи окремим документом обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються.
Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу, що утворилась за період з 01.03.2021 по 31.12.2021 також нараховані позивачем разом на всю суму за період з 01.03.2021 по 14.02.2022.
Тобто, нарахування 3% річних та інфляційної складової за певними розрахунковими місяцями здійснюється позивачем за періоди, коли відповідна заборгованість ще не виникла.
У цьому зв'язку апеляційний суд підтримує висновок господарського суду, що за відсутності сум заборгованості(окремо з орендної плати та утримання майна), на які здійснено нарахування та періоду нарахування перевірити правильність нарахованих позивачем сум 3% річних та інфляційної складової є неможливим.
За викладених обставин, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 5 717,65 грн., інфляційної складової у розмірі 5 651,99 грн., 3% річних у розмірі 1 826,74 грн. є такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Вказане вище спростовує доводи скаржника стосовно того, що відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України суд зобов'язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильність арифметичних розрахунків, а перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, може дійти висновку про наявність підстав для стягнення пені у меншому розмірі, ніж було заявлено позивачем.
При цьому, господарським судом в оскаржуваному рішення було вказано, що позивач має право повторно звернутись до суду з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельниченко Інеси Сергіївни штрафних санкцій за порушення строків сплати орендних платежів, надавши обґрунтований розрахунок таких штрафних санкцій, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи апеляційною інстанцією слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2022 у справі №904/846/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г. Іванов