06.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2583/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г.,
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.,
при секретарі Логвиненко І.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 (суддя С.А. Дупляк) у справі №904/2583/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"
до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ"
про стягнення грошових коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" про стягнення 981 290,94 грн., з яких 971 122,19 грн. основної заборгованості, 2 314,00 грн. пені, 347,10 грн. трьох процентів річних, 7 507,65 грн. інфляційних втрат. Фактичною підставою позовних вимог визначено договір № 00147-00 НР від 01.02.2020 про постачання електричної енергії споживачу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 позовні вимоги задоволено.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд послався на те, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач отриману від позивача електричну енергію оплатив лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 971 122,19 грн. При цьому, господарським судом зазначено, що використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ".
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- Неможливість сплатити кошти на користь позивача викликана недоотриманням грошових коштів ПрАТ «Металургрансремонт» від чисельних контрагентів, які наразі на окупованій території та/або знищені внаслідок збройної агресії російської федерації;
- підприємство відповідача постраждало від прямого ракетного влучання;
- відповідно до наказу №35 від 28.02.2022 «Про графік роботи» на підприємстві відповідача вводився простій для працівників ПрАТ «Металургтрансремонт» з 01.03.2022, відповідно до наказу №45/2 ПрАТ «Металургтрансремонт» переведено на режим неповного робочого тижня із розрахунку 16 годин на тиждень з 01.03.2022 по 31.03.2022;
- господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, у якій відповідач просив суд призначити економічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та просив поставити перед експертом такі питання: чи знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку неможливість відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача з існуванням форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України)? Чи пов'язані форс-мажорні обставини з конкретним (викладеним у позові) зобов'язанням? Чи перебуває відповідач у гіршому або кращому (порівняно з позивачем) правовому становищі в аспекті обставин збройної (військової) агресії російської федерації проти України, а саме чи мали місце у позивача факти окупації та / або знищення основних контрагентів, ракетні та /або артилерійські влучення безпосередньо в підприємство?
Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі 904/2583/22. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарг, зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладений договір № 00147-00 НР про постачання електричної енергії споживачу,
Згідно з п. 1.1 цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2 договору).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати зазначеної в комерційній пропозиції (п. 13.1 договору).
На виконання умов договору позивач продав відповідачу електричну енергію у період з січня по травень 2022 року на загальну суму 1 303 134,22 грн., що підтверджується: актом 251400519247-1 від 31.01.2022 прийому-передачі електричної енергії за січень 2022 року на суму 469 227,83 грн. (а. с. 21, том 1); актом 252000881968-1 від 28.02.2022 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2022 року на суму 359 300,56 грн. (а. с. 22, том 1); актом 250000593752-1 від 31.03.2022 прийому-передачі електричної енергії за березень 2022 року на суму 205 536,44 грн. (а. с. 23, том 1); актом 250000611269-1 від 30.04.2022 прийому-передачі електричної енергії за квітень 2022 року на суму 162 784,20 грн. (а. с. 24, том 1); актом 250000631690-1 від 31.05.2022 прийому-передачі електричної енергії за травень 2022 року на суму 106 285,19 грн. (а. с. 25, том 1).
З боку відповідача акти прийому-передачі електричної енергії не підписані, проте за умовами договору, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 3.1 договору). У комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору вказано, що сторони її підписали 26.02.2020, тобто у період з січня по травень 2022 року позивач постачав електричну енергію відповідачу і суд визнає поставку спірної електричної енергії підтвердженою.
З урахуванням спожитих обсягів електричної енергії позивач сформував рахунки на суму 1 303 134,22 грн., а саме: рахунок № 251400519247 від 31.01.2022 на суму 469 227,83 грн. (а. с. 16, том 1); рахунок № 252000881968 від 28.02.2022 на суму 359 300,56 грн. (а. с. 17, том 1); рахунок № 250000593752 від 31.03.2022 на суму 205 536,44 грн. (а. с. 18, том 1); рахунок № 250000611269 від 31.04.2022 на суму 162 784,20 грн. (а. с. 19, том 1); рахунок № 250000631690 від 31.05.2022 на суму 106 285,19 грн. (а. с. 20, том 1).
Згідно з п. 5.1 комерційної пропозиції остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду, не залежно від дати отримання рахунку від постачальника.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач отриману від позивача електричну енергію оплатив лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 971 122,19 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати електричної енергії отриманої у січні 2022 року позивач нарахував відповідачу:
- пеню за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 2 314,00грн.;
- три проценти річних за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 347,10 грн.;
- інфляційні втрати за період прострочення з 15.02.2022 по 23.02.2022 на суму 7 507,65 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідач не заперечує наявність у нього заборгованості за електроенергію та правильність нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, рішення господарського суду оскаржується у зв'язку з неврахуванням судом форс-мажорних обставин.
Отже, рішення в частині задоволення вимог щодо основного боргу, та правильності нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справу господарським судом відповідач посилався на форс-мажорні обставини, а саме на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан.
Крім того, від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, у якій відповідач просив суд призначити економічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та просив поставити перед експертом такі питання: чи знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку неможливість відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача з існуванням форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України)? Чи пов'язані форс-мажорні обставини з конкретним (викладеним у позові) зобов'язанням? Чи перебуває відповідач у гіршому або кращому (порівняно з позивачем) правовому становищі в аспекті обставин збройної (військової) агресії російської федерації проти України, а саме чи мали місце у позивача факти окупації та / або знищення основних контрагентів, ракетні та /або артилерійські влучення безпосередньо в підприємство?
Обгрунтовуючи вказане клопотання, відповідач послався на те, що несплата спірної заборгованості викликана введенням в Україні воєнного стану, неотриманням грошових коштів від власних контрагентів, обстріл з боку російської федерації підприємства відповідача, відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача.
Відповідач вказує, що листом від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України.
Приписами частин першої, другої ст. 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
З наведеного випливає, що будь-яка обставина вважається форс-мажорною не взагалі, а відносно певного зобов'язання конкретного суб'єкта.
Обставина визнається форс-мажорною, якщо відповідає одразу таким ознакам:
1) має надзвичайний характер (має винятковий характер і перебуває за межами впливу сторін);
2) є непередбачуваною (її настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов'язання або до настання податкового обов'язку);
3) є невідворотньою, тобто це неминучість події/ подій і/або її/їх наслідків;
4) є причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам.
Так, відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Збройна агресія російської федерації не є форс-мажорною обставиною відносно зобов'язання з оплати електроенергії, якщо відсутня така ознака, як причинно-наслідковий зв'язок між військовою агресією та неможливістю погасити борг.
Виданий Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 лист №2024/02.0-7.1 не є підтвердженням форс-мажорної обставини, оскільки згідно діючого законодавства форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, що видається за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідні) з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Між тим, відповідачем відповідний сертифікат в матеріали справи не представлений.
При цьому колегія суддів погоджується з доводами господарського суду, викладеними в оскаржуваному рішенні, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив, а тому посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин відхиляються як необґрунтовані.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, не надав.
Вказані обставини спростовують твердження відповідача стосовно того, що зобов'язання останнього зі сплати заборгованості призупинилось через настання форс-мажорних обставин.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
За наведених обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.
Витрати з судового збору покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2022 у справі №904/2583/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07.02.2023
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
.