06 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/968/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.
розглянувши у письмовому провадження без виклику сторін матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” (вх. №1315 Х/3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (вх.№1317 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 (повний текст складено та підписано 11.11.2022, суддя Трофімов І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", м. Харків
про стягнення 192'993,62 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", в якій просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 192 993,62 грн, з яких: 174 418,09 грн - основна заборгованість; 18 575,53 грн - інфляційні втрати. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2894,90 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 3802-Т від 04 січня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/968/22, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі №922/968/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" 174 418,09 грн основного боргу, 10 262,24 грн інфляційних втрат, судового збору 2770,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4306,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. У задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік - відмовлено.
Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 174 418,09 грн, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 174 418,09 грн заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому під час здійснення перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань суд першої інстанції зазначив, що відповідач мав здійснити оплату товару до 01 березня 2022 року (включно), а отже позивач має право нараховувати інфляційні втрати з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2022 року, а не з березня 2022 року, як вважає позивач.
Щодо доводів відповідача про виникнення форс-мажорних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє від відповідальності за договором.
Місцевим господарським судом також зазначено, що за наявності такого повідомлення, відповідач має право ставити питання лише про звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору. Однак, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, як на об'єктивну підставу невиконання обов'язку з оплати поставленого товару.
Розглянувши подану відповідачем заяву про відстрочення виконання рішення суду та заперечення на неї, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, оскільки відповідачем не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Також судом здійснено розподіл судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ПрАТ “Харківський тракторний завод” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати частково рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі №922/968/22, та ухвалити нове рішення у частині стягнення інфляційних втрат, а саме відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Такт” у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” 18575,53 грн інфляційних втрат. Задовольнити клопотання Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” про відстрочення виконання рішення суду у справі №922/968/22 та відстрочити виконання рішення у справі №922/968/22 на один рік з моменту набрання ним законної сили.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, ПрАТ «ХТЗ» зазначає, що судом не була врахована та оцінена обставина, що свідчить про повідомлення відповідачем своїх контрагентів, включаючи позивача про дію форс-мажорних обставин шляхом опублікування оголошення на власному веб-сайті.
Також, господарським судом було безпідставно відхилене клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Згідно умов договору поставки № 3802-Т від 04.01.2021 та умов специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, обов'язок сплатити за поставлений у специфікації товар виникає у АТ «ХТЗ» протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.
Відповідно до умов пунктів 1.2, 1.3, 3,1, 4,3 договору поставки умови оплати, поставки та відповідальність сторони пов'язують саме із специфікацією до договору. Щодо специфікацій №25 та 27 позивач поставив за ними товар, кількість якого відповідає умовам договору поставки, з урахуванням відхилень.
Однак поставка товару була завершена з суттєвим порушенням строків договору згідно пункту 4.3 Договору поставки.
Відповідно до частини 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
В зв'язку із тим, що поставки відбулись в лютому 2022 замість грудня 2021 року, відповідач, станом на 24.02.2022, тобто на початок військової агресії Росії не встиг сплатити за поставлений товар.
На даний час, боржник, АТ «ХТЗ» не може виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару у зв'язку із обставинами непереборної сили, однак фактично ці несприятливі для позивача обставини виникли, також, внаслідок прострочення поставки самим позивачем.
Апелянт зазначає, що посилався на дію форс-мажорних обставин у відзиві на позовну заяву саме як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання основного зобов'язання.
Так, відповідачем було зазначено, що АТ «ХТЗ» вважає, що встановлення у позовній заяві вимог щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18575,53 грн є безпідставним, оскільки відповідно до статті 625 ЦК стягнення з боржника, що прострочив виконання грошового зобов'язання інфляційних витрат є одним із видів господарсько-правової відповідальності, від якої АТ «ХТЗ» повинно бути звільнене в зв'язку із тим, що порушення відбулось під впливом обставин непереборної сили.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.В
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк позивачу до 20.12.2022 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі.
Також, не погодившись з прийнятим рішенням позивач, ТОВ “Такт” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі №922/968/22 в частині відмови, як зазначив суд першої інстанції у решті позовних вимог в розмірі у стягненні 8 313,29 грн інфляційних витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення 8 313,29 грн інфляційних витрат.
Здійснити новий розподіл судових витрат пов'язаних з невірним їх розподілом судом першої інстанції та розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, ТОВ «Такт» зазначає, що під час перевірки розрахунку суми інфляційних втрат суд першої інстанції невірно застосував ст. 625 ЦК України в частині періоду та порядку їх нарахування з посиланням на правові позиції, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в пункті 22 постанови від 14.01.2020 року у справі № 924/532/19 щодо бази для нарахування інфляційних втрат, від яких відійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та одночасно суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду викладені в пункті 23 постанови Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 924/532/19, на яку сам і послався.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував правові позиції щодо порядку нарахування інфляційних втрат, які викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, якими в інших справах керується Господарський суд Харківської області (зокрема, у справі № 922/965/22 між тими самими сторонами за тим самим договором поставки, але за іншими видатковими накладними, за якими аналогічний товар поставлений був позивачем в той самий день, що і спірний товар в цій справі, а також в інших справах з іншими учасниками).
Скаржник вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач взагалі не сплатив суму боргу, яку мав сплатити до 01 березня 2022 року (включно).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки борг не був сплачений у березні 2022 року, тому нарахування інфляційних втрат на суму боргу, яка мала бути сплачена 01 березня (з 1 по 15 день), повинна індексуватися з врахуванням цього місяця (березня 2022 року) та за весь час прострочення згідно позову, а не з наступного (квітня 2022 року), як помилково зазначив суд першої інстанції.
Відповідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.12.2022 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.В
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Такт” на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22. Об'єднано апеляційну скаргу відповідача, Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” (вх. 1315 Х/3) та апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Такт” (вх. № 1317 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк відповідачу до 21.12.2022 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі.
У строк встановлений судом, а саме 07.12.2022 через Електронний суд від відповідача, ТОВ «Такт» надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «ХТЗ», у якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 з підстав, вказаних відповідачем у скарзі відмовити повністю. Задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Такт» на вказане рішення в частині ухвалення нового рішення про стягнення 8 313,29 грн інфляційних витрат. Здійснити розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи.
Також до відзиву на апеляційну скаргу відповідача, позивач надає докази понесених судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі у сумі 3 000 грн.
В обґрунтування відзиву позивач зазначає, що відповідач не звертався з претензією чи вимогою, позовом до позивача в цій справі та підстав для цього не було, адже поставка товару залежить від виконання покупцем своїх зобов'язань на умовах FCA (склад постачальника, м.Дніпро), які не були виконані відповідачем протягом тривалого терміну за відсутності підстав, передбачених договором, Правилами Інкотермс в редакції 2010 року та законом, а в подальшому через відсутність у самого апелянта можливості приймати товар через воєнний стан та бойові дії у м. Харків.
Позивач також розумів, що поставка товару хоча і має відбуватися на умовах FCA (склад постачальника, м. Дніпро), але за умови подання покупцем автотранспорту. Позивач також враховував, що виконання договору в частині поставки було неможливим і через те, що м.Харків було та є тривалий час епіцентром бойових дій навіть до того моменту, коли відповідач надав листа ТПП України, яке офіційно оприлюднено для врахування, а не як доказ настання обставин непереборної сили для всіх без виключення та відповідача, позивача в цій справі в тому числі.
У скарзі апелянт сам вказує, що боржник, АТ «ХТЗ» не може виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару в зв'язку із обставинами непереборної сили, однак фактично ці несприятливі для позивача обставини виникли, також, внаслідок прострочення поставки самим позивачем.
Несвоєчасне направлення позивачу листа з копією листа ТПП України апелянт обґрунтовує знов неможливістю здійснення власної виробничої діяльності, однак чомусь вважає, що позивач мав обов'язком поставити йому товар, як передумову початку розрахунку за поставлений товар, хоча одночасно стверджує, що не мав можливість його отримати за умови подання у справу наказу про простій на підприємстві з 24 лютого 2022 року та наказу про призупинення трудових договорів з квітня 2022 року, який не відповідає вимогам закону, про що позивач вже зазначив в своїх заявах по суті раніше та які вже подані у справу.
Позивач просить суд врахувати, що відповідач протягом строку розгляду справи не надав суду жодного доказу про обороти коштів по всіх його рахунках, а замість цього надає довідки про відсутність коштів на конкретну дату коли їх не має.
Відповідач мав можливість, але не мав бажання припинити грошові зобов'язання за спірним договором шляхом видачі простого векселю або перевести свій борг чи відступити право вимоги щодо власних платоспроможних боржників, в тому числі в рахунок погашення боргу отримати продукцію власного виробництва, яка не реалізована та знаходиться на відповідальному зберіганні у третіх осіб, не пропонував відступити свої права по цінних паперах, якщо вони є (адже відповідач не надав суду баланс на жодну дату, в тому числі на 31.12.2021 року).
Позивач категорично проти надання відстрочки відповідачу за вказаних умов, але не виключає укладання мирової угоди на стадії виконавчого провадження або не подання наказу суду до виконання у разі узгодження порядку та строків виконання судового рішення у справі та дотримання їх відповідачем, якщо в інший спосіб відповідач не виконає рішення суду з проведенням взаємозаліку сторонами в цій справі.
Даний відзив позивача, ТОВ «Такт» розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.
Відзив від відповідача, ПрАТ «ХТЗ» на апеляційну скаргу позивача ТОВ «Такт» до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
04 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такт" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 3802-Т від (надалі - Договір), з урахуванням протоколу розбіжностей від 19 лютого 2021 року (надалі - Протокол розбіжностей), відповідно до якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передавати у власність покупцю металопрокат в асортименті (надалі - товар), а покупець (відповідач) зобов'язався своєчасно приймати цей товар та сплачувати його вартість на умовах визначених цим договором а.с.15-29).
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, номенклатура в межах асортименту, вага (кількість) товару що підлягає постачанню, ціна за одиницю товару, коди ТНЗЕД, тощо узгоджуються (зазначаються) сторонами в специфікаціях до цього договору.
Згідно з п. 10 Протоколу розбіжностей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року.
Пунктами 1.2., 4.1. Договору сторонами узгоджено низку специфікацій щодо поставки металопрокату в асортименті на умовах FCA франко-перевізник, склад постачальника: м.Дніпро, згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, в тому числі:
1) специфікацію № 25 від 08 листопада 2021 року на суму 136'170 грн (з ПДВ);
2) специфікацію № 27 від 06 грудня 2021 року на суму 80'159,99 грн (з ПДВ).
У відповідності до всіх специфікацій умови оплати товару однакові, а саме 100% оплата протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.
На виконання специфікації № 25 від 8 листопада 2021 року позивачем був виставлений рахунок на оплату № СФ-008963 від 8 листопада 2021 року на суму 136 170 грн в т.ч. ПДВ.(а.с.26-27).
У відповідності до листа відповідача від 07 лютого 2022 року № 67/72, яким зроблено запит на відвантаження товару, останній отримав товар згідно видаткових накладних № РН-000872 від 08 лютого 2022 року на суму 93 336,60 грн та № РН-000874 від 08 лютого 2022 року на суму 7267,50 грн. (а.с.43).
Товар був переданий перевізнику на підставі товарно-транспортних накладних № 496 та № 497 від 08.02.2022 (а.с.36,39).
Всього за вказаними видатковими накладними та специфікацією № 25 від 8 листопада 2021 року відповідач за кількістю та якістю (без зауважень) отримав товар на загальну суму 100604,1 грн (7267,50 грн + 93336,60 грн), однак свої грошові зобов'язання з оплати вказаного товару не виконав.
На виконання специфікації № 27 від 6 грудня 2021 року позивачем був виставлений рахунок на оплату № СФ-009738 від 06.12.2021 на суму 80 159,99 грн в т.ч. ПДВ (а.с.40-41).
Згідно з видатковою накладною № РН-000875 від 08 лютого 2022 року відповідач отримав товар на суму 73 813,99 грн разом з рахунок-фактура № СФ-009838/РН-000875 від 08 лютого 2022 року. Товар був переданий перевізнику на підставі товарно-транспортної накладної № 497 від 8 лютого 2022 року (а.с.42).
Відповідач за кількістю та якістю (без зауважень) отримав товар, однак свої грошові зобов'язання з оплати вказаного товару не виконав.
Позивач зазначав, що у відповідача за вказаними специфікаціями та видатковими накладними утворився борг у розмірі 174 418,09 грн (7267,50 грн + 93 336,60 грн + 73 813,99 грн).
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача, ПрАТ «ХТЗ» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача, ТОВ «Такт» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як передбачено частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до п. 3.3. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника із застосуванням платіжних доручень на умовах, зазначених в специфікації. У відповідності до всіх специфікацій умови оплати товару однакові, а саме 100 % оплата протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.
Позивач виконав свій обов'язок з поставки товару на наступний день після отримання листа відповідача № 67/72 від 07 лютого 2022 року з проханням поставити товар. Товар, у відповідності до умов FCA ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, був поставлений належним чином відповідачу, адже переданий у місці, що встановлено договором, вантажоперевізнику, який визначений відповідачем.
Враховуючи викладене, покупець зобов'язаний був оплатити за товар, поставлений 08 лютого 2022 року за вищевказаними видатковими накладними, до 01 березня 2022 року (включно).
Відносно посилання відповідача на неможливість виконання зобов'язання з оплати товару у зв'язку із настанням 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, тобто форс-мажорної обставини, господарським судом зазначено наступне.
Дійсно, Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року військову агресію Російської Федерації проти України засвідчено в якості форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили). Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до п. 6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення форс-мажорних обставин, які не залежать від сторін.
До п. 6.2. договору обставини форс-мажору включають в себе: оголошення воєнного стану. Факти, викладені в повідомленні, мають бути підтверджені сертифікатом Торгівельно-промислової палати України.
Відповідно до п. 6.3. договору зацікавлена сторона негайно повідомляє іншу сторону письмово про початок і припинення такої обставини.
Відповідно до п. 6.4. договору не повідомлення або невчасне повідомлення, порушення зобов'язань, передбачених п. 6.1. договору позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину як на підставу, що звільняє її від відповідальності за договором, а також за завдання шкоди (збитків).
З вищенаведеного вбачається, що договором передбачена певна процедура повідомлення іншої сторони про початок дії щодо неї форс-мажорних обставин.
Тобто, одного лише факту настання форс-мажорних обставин та засвідчення цього факту ТПП України, в даному випадку, недостатньо для констатування факту початку дії щодо сторони договору форс-мажорних обставин. У випадку недотримання зазначеної процедури визначені чіткі наслідки - позбавлення сторони права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє її від відповідальності за договором.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач належним чином повідомляв позивача про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин. Повідомлення про форс-мажорні обставини № 85-41 від 01 червня 2022 року було подане відповідачем лише разом з заявою про відстрочення виконання рішення суду та не покладено в основу обґрунтування позицій, викладених в заявах по суті справи.
Також, до суду першої інстанції не були надані документи, що підтверджують отримання цього повідомлення позивачем.
Окрім цього, як вбачається з п. 6.3. договору, зацікавлена сторона повідомляє іншу сторону письмово про початок і припинення такої обставини - негайно. В свою чергу, форс-мажорні обставини, як про те зазначає відповідач, виникли ще з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє від відповідальності за договором.
Поряд з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, що за наявності такого повідомлення, відповідач має право ставити питання лише про звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору. Однак, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, як на об'єктивну підставу невиконання обов'язку з оплати поставленого товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 922/2475/21 констатував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Також, неможливість сплати грошових коштів за поточними зобов'язаннями відповідач аргументує впровадженням простою на підприємстві, що підтверджується наказом про простій на АТ "ХТЗ" від 24 лютого 2022 № 09/1 та наказом № 10 від 29 квітня 2022 року про призупинення дії трудових договорів всіх працівників АТ "ХТЗ".
Судом першої інстанції вірно зазначено, що зазначені накази є неналежними доказами, адже впровадження простою, призупинення роботи заводу стосується неможливості здійснювати відповідачем виробничої діяльності, що не впливає на обов'язок виконання грошового зобов'язання за вже поставленим товаром, за якими строк оплати настав.
Тобто, обов'язок зі сплати вже поставленого товару за господарським договором між двома незалежними юридичними особами (підприємствами) жодним чином не залежить від внутрішньої організації трудового колективу відповідача. Договором не визначено як обставину непереборної сили - впровадження простою на підприємстві, що є підставою для звільнення від виконання зобов'язання з оплати товару.
Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за договором в сумі 174 418,09 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 174 418,09 грн.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 18 575,53 грн за період березень-травень 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
Господарським судом зауважено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення інфляційних, суд першої інстанції послався на постанову Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 року в межах справи №924/532/19, де досліджувалось питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних та зазначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, господарським судом дійшов висновку, що у даному випадку відповідач мав здійснити оплату товару до 01 березня 2022 року (включно), а отже позивач має право нараховувати інфляційні втрати з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2022 року, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 10 262,24 грн.
Суд апеляційної інстанції з даним висновком господарського суду не погоджується і вважає його помилковим з огляду на наступне.
При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних витрат суд першої інстанції посилався на зміст пункту 22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 року у справі № 924/532/19, що є необґрунтованим з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 виклав наступну (нову) правову позицію:
"Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у Постанові ВС від 21.05.2019 по справі №916/2889/13 та від Постанови ВС від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах".
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.".
Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).
В даному випадку, період прострочення виконання грошового зобов'язання складає повний місяць.
При цьому, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постанові ВС від 21.05.2019 по справі №916/2889/13 та від постанови ВС від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць тобто, нарахування на суму боргу за кожний місяць з подальшим підсумуванням інфляційних втрат за кожний такий місяць окремо та без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць.
Для прикладу, якщо борг не погашений, то якщо за кожний місяць нарахування відбувається на одну й ту саму суму, то Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що нарахування за наступні місяці мають бути здійснені вже на суму боргу збільшену на суму інфляційних втрат, оскільки вони є складовою цього боргу з урахуванням як інфляції, так і дефляції).
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що інфляційні втрати нараховуються з 02 березня 2022 року, що перевищує 15 днів, то інфляційні втрати нараховуються за повний місяць.
Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат за період березень- травень 2022 року у сумі 18 575,53 грн.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 4500,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Господарський суд при розгляді заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 4 500 грн зазначив, що беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 4 306,16 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Дане твердження суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права (частини 4 ст. 129 ГПК України) полягає у невірному розподілі судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) в цій справі через невірне вирішення судом спору в частині стягнення інфляційних витрат, адже законних підстав для відмови у решті позовних вимог та їх пропорційного зменшення (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) не має.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Такт» підлягає задоволенню.
Стосовно доводів скаржника в апеляційній скарзі ПрАТ «ХТЗ» щодо відстрочення виконання судового рішення на один рік, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
16.09.2022 року представником відповідача до господарського суду була подана заява про відстрочення виконання рішення суду (вх. №9959/22) на один рік з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Заява аргументована тим, що через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами адміністративні та виробничі будівлі АТ "ХТЗ" зазнали руйнувань, знаходження на робочих місцях з 24.02.2022 та по цей час є фактично неможливим для працівників підприємства, навіть з метою збору документів та доказів у цій судовій справі.
Також, є значно утрудненим отримання та надіслання електронних листів через сервери підприємства. Військові дії унеможливили не лише виробничу діяльність та сплату за поточними зобов'язаннями, а також розсилку листів контрагентам, користування рахунками та інші види господарської діяльності.
Ці обставини АТ "ХТЗ" підтвердило наказом про простій на АТ "ХТЗ" від 24.02.2022 № 09/1 та наказом № 10 від 29.04.2022 про призупинення дії трудових договорів всіх працівників АТ "ХТЗ", копії яких додало до відзиву.
Крім того, АТ "ХТЗ" додало довідку ТПП України від 28.02.2022 щодо встановлення форс-мажорних обставин на всій території України.
Додатково, у якості підтвердження неможливості виконання своїх зобов'язань і можливого рішення суду у справі №922/968/22, вказано про надання копії файлів фотофіксації руйнувань виробничих та складських приміщень АТ "ХТЗ", довідку про залишки коштів на рахунках та посилання на повідомлення про обставини непереборної сили.
Як вказував відповідач, цими доказами останній підтверджує критичний стан, у якому опинилось підприємство за незалежних від нього обставин, необхідність проведення ремонтних робіт об'єктів, зруйнованих внаслідок агресії Російської Федерації, з метою дотримання балансу інтересів сторін у справі, а також інших контрагентів АТ "ХТЗ".
В свою чергу, 16.09.2022 року від представника позивача до господарського суду надійшли заперечення (вх. № 9956/22) на заяву про відстрочення виконання рішення суду, де зазначено, що позивач заперечує проти задоволення вказаного клопотання та зазначав, що клопотання представника відповідача суперечить правовій позиції відповідача у справі (відповідач наполягає на повній відмові у задоволенні позову через його необґрунтованість, що строк виконання грошових зобов'язань не настав взагалі та одночасно наполягає на виникнення обставин непереборної сили).
Подані у справу фотознімки руйнувань не є належними та допустимими доказами неможливості виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання (не має можливості у позивача та суду по фото ідентифікувати зображені будівлі, на фото не всі будівлі заводу-гіганту, функціональне призначення зруйнованої будівлі невідомо, можливо зйомка здійснена однієї будівлі з різних ракурсів, а позов не стосується зобов'язання з виробництва та поставки відповідачем товару, а грошове зобов'язання виникнуло та мало бути розпочатися виконанням від дати поставки - до початку військової агресії).
Додане повідомлення відповідача про форс-мажорні обставини датовано 01.06.2022 року, тоді як грошове зобов'язання у відповідача виникнуло до початку військової агресії (24 лютого 2022 року) та само це повідомлення не є належним та допустимим доказом неможливості виконання грошового зобов'язання. Відповідач не обґрунтував, чому відстрочення виконання рішення суду має бути на один рік, а не на інший період часу та не надав доказів, які підтверджують можливість їх виконання через рік, а не раніше.
До клопотання не надано фінансовий звіт та баланс відповідача на підтвердження обставин фінансового стану та які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють виконання судового рішення в разі набрання законної сили судовим рішенням.
Розглянувши подану заяву про відстрочення виконання рішення господарському суду та заперечення на неї, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї заяви з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; ....; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
До господарського суду не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Так, надана довідка № 54/12-476 від 09 вересня 2022 року, видана АТ "Банк Кредит Дніпро" та довідка № 54-2/15769 від 09 вересня 2022 року, видана АТ "Укрсиббанк", вказують лише на залишок коштів на рахунках відповідача станом на 09 вересня 2022 року і не підтверджують, як то вказано відповідачем, реальне скрутне матеріальне становище.
Матеріали справи не містять доказів того, що повідомлення про форс-мажорні обставини № 85-41 від 01 червня 2022 року було направлено на адресу відповідача.
Також, таке повідомлення було складено вже після настання строку для виконання зобов'язань перед позивачем. Подані у справу фотознімки руйнувань не є належними доказами неможливості виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання.
Крім того, позов не стосується зобов'язання з виробництва та поставки відповідачем товару та пошкодження/знищення цих будівель, що стало обґрунтуванням неможливості виконання зобов'язання з поставки. Окрім цього, відповідачем не ідентифіковано будівлі, а функціональне призначення зруйнованої будівлі невідомо.
Як вірно зазначеного господарським судом, заява відповідача не містить жодного аргументу на обґрунтування необхідності відстрочення виконання рішення суду саме на один рік.
Таким чином, доводи апелянта, ПрАТ «ХТЗ» не спростовують вищевикладеного і фактично зводяться до власної оцінки апелянтом наданих ним доказів, у зв'язку з цим апеляційна скарга останнього задоволенню не підлягає.
Розглянувши вимоги, які викладені в апеляційній скарзі позивача, ТОВ «Такт» та у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, ПрАТ «ХТЗ» щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі 3 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування судових витрат за надані адвокатом послуги, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ХТЗ» додані документи, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі у сумі 3000,00 грн, а саме акт прийому передачі послуг від 07.12.2022 року, платіжне доручення №2625 від 30.11.2022 року, довіреність від 04.05.2022.
Враховуючи, що сума витрат на послуги адвоката є співмірною з ціною позову та наданими адвокатом послугами, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині стягнення інфляційних та процесуального права в частині стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору, а тому в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 269, 270, 275, 277, 281, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод”, м. Харків (вх. № 1315 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі № 922/968/22 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", м.Дніпро (вх.№1317 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі №922/968/22 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі №922/968/22 в частині задоволення позову частково скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” (код ЄДРПОУ 05750295, місцезнаходження: 61007, місто Харків, проспект Московський, буд. 275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-А, код ЄДРПОУ 21858879) інфляційні втрати у розмірі 18 575,53 грн , судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 894,90 та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2022 у справі №922/968/22 залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” (код ЄДРПОУ 05750295, місцезнаходження: 61007, місто Харків, проспект Московський, будинок 275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-А, код ЄДРПОУ 21858879) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Харківський тракторний завод” (код ЄДРПОУ 05750295, місцезнаходження: 61007, місто Харків, проспект Московський, будинок 275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (49005, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-А, код ЄДРПОУ 21858879) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова Східного апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 06.02.2023.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Л.Ф. Чернота