вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2023 р. Справа№ 927/1004/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
учасники справи у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна"
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі № 927/1004/22 (суддя: Моцьор В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна"
до Приватного підприємства "Діалог плюс"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРІ ФУД ІНДАСТРІ»
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «БФІ СЕРВІС»
про стягнення 633 341,88 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Діалог плюс" про стягнення 633 341,88 грн збитків.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 04.11.2022, в якій заявник просить суд:
- накласти арешт в межах ціни позову (633 341,88 грн) на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому відповідачем - Приватним підприємством "Діалог плюс" (код ЄДРПОУ 37418576) у ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614;
- накласти арешт на майно, що перебуває у власності (на балансі) Приватного підприємства "Діалог плюс" (код ЄДРПОУ 37418576, місцезнаходження: вул. Левка Лук'яненка (Рокосcовського), 60, кв. 81, м. Чернігів, 14034, р/р № у ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614);
- заборонити відповідачу - Приватному підприємству "Діалог плюс" (код ЄДРПОУ 37418576, місцезнаходження: вул. Левка Лук'яненка (Рокосcовського), 60, кв. 81, м. Чернігів, 14034, р/р № НОМЕР_1 у ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) вчиняти дії на відчуження транспортних засобів, що перебувають на балансі підприємства.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна" відмовлено у задоволенні заяви від 04.11.2022 про забезпечення позову у справі № 927/1004/22.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "АС-Логістік Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 у справі № 927/1004/22 скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ту обставину, що позивач просив накласти арешт не на всі грошові кошти відповідача, а лише на їх частину в межах ціни позову. Наголошує, що накладення арешту на грошові кошти на рахунку відповідача є тимчасовим заходом, який може бути скасований судом в разі відмови у позові. Звертає увагу на поведінку відповідача, яка вказує на його свідоме ухилення від відповідальності та небажання відшкодовувати нанесені позивачу збитки.
Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 у справі № 927/1004/22.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 дана апеляційна скарга у справі № 927/1004/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у справі № 927/1004/22 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "АС-Логістік Україна" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 відкладено до надходження матеріалів справи № 927/1004/22 до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду Чернігівської області копії матеріалів справи № 927/1004/22, необхідних для розгляду апеляційної скарги ТОВ "АС-Логістік Україна".
До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Чернігівської області на виконання вимог ухвали від 05.12.2022 надійшли матеріали оскарження № 927/1004/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу ТОВ "АС-Логістік Україна" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 у справі № 927/1004/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів надсилання копії апеляційної скарги третім особам у даній справі - ТОВ «БЕЙКЕРІ ФУД ІНДАСТРІ» та ТОВ «БФІ СЕРВІС».
В межах строків встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, представником ТОВ "АС-Логістік Україна" подано заяву про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги третім особам у даній справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 у справі № 927/1004/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 927/1004/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 927/1004/22 призначено на 30.01.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
25.01.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки припущення позивача, викладені у заяві, не містять доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову. Підкреслює, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Представники учасників справи в судове засідання 30.01.2023 не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись засобами електронного зв'язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному вебсайті Судова влада України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Крім того, на адресу суду надійшли заяви від представників позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в обґрунтування поданої заяви не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки припущення позивача, викладені у заяві, не містять переконливих та підтверджених доказами підстав для забезпечення позову.
Колегія суддів, за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 914/970/18).
Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Положеннями частини третьої статті 13, частин першої та третьої статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищенаведені процесуальні положення, судова колегія зауважує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Разом з тим, позивач не навів мотивів, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які б підтверджували наведені у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову у справі, і зокрема, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також, ТОВ «АС-Логістік Україна» не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на безпідставне витрачання ними коштів чи приховування активів тощо.
При цьому, доводи щодо потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків, з посиланням на невизнання відповідачем вимог позивача, а також нібито свідоме ухилення від відповідальності, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення позову. Відтак, аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду Чернігівської області.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ту обставину, що позивач просив накласти арешт не на всі грошові кошти відповідача, а лише на їх частину в межах ціни позову, а тому безпідставно відмовив у задоволенні заяви про збезпечення позову, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати, що пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 927/1004/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 927/1004/22 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом ухвали в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Логістік Україна".
4. Матеріали оскарження № 927/1004/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.02.2023.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
О.М. Гаврилюк