вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2023 р. Справа№ 911/1350/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового зсідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022
у справі № 911/1350/22 (суддя: Смірнов О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ"
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
про стягнення 432 699,50 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення 432 699,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 19.02.2021 № 4-73/2021, а також у відповідача наявне невиконане грошове зобов'язання у січні 2022 в сумі 384771,71 грн., зазначена сума заборгованості підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" заборгованість у сумі 380999,98 грн., пеню в сумі 782, 87 грн., три проценти річних в сумі 93,94 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 5728, 15 грн., видано наказ; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в частині нездійснення сплати заборгованості за спожиту електричну енергію у період з 01-19 січня 2022 року, а також наявність заборгованості за вказаний період в сумі 380999,98 грн. Зауважив, що відповідач докази сплати боргу на користь позивача станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього позовних вимог у вказаному розмірі не спростував. Звернув увагу на те, що сторони передбачили сплату пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, в той же час, у розрахунках позивача застосовано подвійну облікову ставку НБУ, що не відповідає вимогам вказаних пунктів Договору та Комерційної пропозиції. Наголосив, що матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовій формі відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, що наявні в матеріалах справи. Так, скаржник зазначає, що несвоєчасна оплата рахунку № 01-03-22/800 від 28.02.2022 за договором виникла виключно з вини позивача, оскільки останнім було невірно складено та несвоєчасно надано відповідачу акт прийому-передачі наданих послуг та рахунок на оплату. Підкреслює, що умовами п. 12.3 розділу 12 Договору № 4-73/2021 від 19.02.2021 передбачено, що строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Вважає, що місцевим господарським судом помилково не прийнято до уваги аргументи відповідача щодо безпідставності нарахування та стягнення штрафних санкцій з Украероруху.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 дана апеляційна скарга у справі № 911/1350/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 9735,74 грн.
В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, представником Державного підприємства обслуговування повітряного руху України подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 911/1350/22, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору № 11083 від 30.11.2022 на суму 9735,74 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 призначено на 23.01.2023; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1350/22; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
02.01.2023 на адресу суду надійшла відповідь на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач, затверджуючи акт датою 26.07.2022, підтвердив дату отримання акта приймання-передачі електричної енергії № 800/0122 за січень 2022 на суму 380999,98 грн., у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що строк оплати слід визначати протягом 5 банківських днів від дня затвердження акта відповідачем, а саме - 26.07.2022. Зауважує, що загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракта, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених в ньому обставин. Наголошує, що пунктом 12.5 Договору сторони передбачили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику коштів за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення, а відтак посилання відповідача на форс-мажорні обставини щодо спожитої електричної енергії у період за січень 2022 є необґрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представик позивача в судовому засіданні 23.01.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позов мотивовано заборгованістю Державного підприємства обслуговування повітряного руху України перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ", що утворилась внаслідок неналежного виконання Споживачем умов договору ДК 021:2015 " 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія для Одеського РСП Украероруху)" за №4-73/2021 від 19.02.2021.
Так, в матеріалах справи міститься підписана Споживачем (відповідачем у справі) заява-приєднання до умов Договору №4-73/2021 від 19.02.2021, погодившись із якою (акцептувавши її), відповідач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до цього Договору в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.1. Договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Закону України "Про публічні закупівлі" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.08.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу за кодом ДК 021:2015 " 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія для Одеського РСП Украероруху)" (далі- електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії. Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Відповідальним зі сторони Споживача за виконання умов цього Договору, крім грошових зобов'язань, є Одеський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Одеський РСП).
Умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується поставити Споживачу електричну енергію в строк з 01 березня 2021 року по 31 січня 2022 року. Загальний обсяг постачання електричної енергії складає 1105200 кВт*год (прогнозовані обсяги споживання на 11 місяців, згідно Додатку №4 до цього Договору). Перелік об'єктів Споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії за цим Договором, передбачений Додатком №2 до цього Договору.
Відповідно до п. 4.6. Договору Споживач має право здійснювати коригування обсягів споживання, зазначених у Додатку №4 до цього Договору, шляхом направлення відповідного листа (на електронну адресу Постачальника info@evroenergo.com або рекомендованим листом або вручення кур'єром або особисто за адресою Постачальника, передбаченого розділом 15 цього Договору) із зазначенням скоригованого обсягу споживання у розрахунковий період до 5 (п'ятого) числа розрахункового періоду.
Пунктами 5.6. та 5.9. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у звітному місяці оформляється шляхом підписання Сторонами Актів, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. Уповноважений представник споживача розглядає та підписує Акт у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів або надає вмотивовану відмову від підписання такого Акта.
Згідно з п.п. 6.1.7., 6.1.8. та 6.2.1. Договору Споживач, зокрема, має право вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку; проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акта; забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.п. 7.1.1. та 7.1.5. Договору Постачальник має право: отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію; проводити разом зі Споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта.
Пунктом 13.1. Договору передбачено, що цей договір є укладеним після його підписання Сторонами і діє до 31.01.2022, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Сторона, яка прострочила виконання свого обов'язку, не вправі посилатись на чинність цього Договору як на підставу для звільнення від відповідальності.
У подальшому Сторонами було укладено додаткові договори за №№ 1-9 до Договору.
Матеріали справи також містять комерційну пропозицію відповідно до п. 4 якої розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Оплата за розрахунковий період здійснюється за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку після підписання Сторонами Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий період.
Згідно з п. 5 комерційної пропозиції після закінчення розрахункового періоду до 5 числа, місяця наступного за розрахунковим здійснюється коригування обсягів за цей розрахунковий період.
Умовами п. 6 комерційної пропозиції передбачено, що рахунок надається Споживачу шляхом направлення на електронну пошту Споживача ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або рекомендованим листом на адресу, зазначену у розділі 15 Договору до 5-го числа, місяця наступного за розрахунковим. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у графіку оплати за товар відповідно до Додатку 6 до цього Договору (заповнюється під час укладання Договору).
Відповідно до п. 11 комерційної пропозиції договір набуває чинності після його підписання й діє до 31.01.2022 року включно, але до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Позивач зазначає, що обсяг споживання електричної енергії відповідачем підтверджується листами АТ "ДТЕК Одеські електромережі" та АТ "Миколаївобленерго", на підставі яких позивачем було складено Акт приймання-передачі №800/0122 на суму 384771,71 грн.
17.03.2022 зазначений вище Акт разом з рахунком позивач направив відповідачу на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4, на підтвердження чого надав суду копію роздруківки з його електронної пошти.
Позивачем в позові також вказано, що 19.04.2022 відповідачу на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 було відправлено вимогу про сплату заборгованості на суму 384771,71 грн. разом з копіями Акта приймання-передачі та рахунку, на підтвердження чого позивач надав суду копію роздруківки з його електронної пошти.
17.05.2022 позивачем було відправлено поштою на адресу відповідача зазначену вище вимогу разом з Актом та рахунком, на підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи копії фіскального чека та роздруківки з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" за трекінгом відправлення №7750307065660.
Разом з тим, позивачем 27.06.2022 було відправлено поштою на адресу відповідача повторну вимогу про сплату заборгованості на суму 384771,71 грн. разом з копіями Акта та рахунку, на підтвердження чого він надав копії опису вкладення у цінний лист, накладної, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення.
Натомість, відповідач наголошує на тому, що не погоджуючись із Актом приймання-передачі електричної енергії на суму 384771,71 грн. він в телефонному режимі повідомив представника позивача про наявні недоліки та просив їх усунути, у відповідь на що позивач 27.06.2022 відправив йому відкорегований Акт приймання-передачі №800/0122 та рахунок на суму 380999,98 грн.
При цьому, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, позивач визнав факт звернення до нього відповідача із проханням щодо зміни суми зазначеної в Акті. Після цього позивач здійснив дії, спрямовані на роз'єднання обсягу спожитої електричної енергії, який входить у межі погодженого та обсяг, який відповідач спожив поза межами встановленого у договорі та направлення відповідачу Акта приймання-передачі та рахунку на суму 380999,98 грн. - тобто меншу ніж у первісному Акті №800/0122.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Акта приймання-передачі електричної енергії №800/0122 від 19.01.2022 на суму 380999,98 грн., що підписний представниками як позивача, так і відповідача, а також скріплений печатками підприємств сторін та рухунку №01-03-22/800 від 28.08.2022 на суму 380999,98 грн.
У пункті 5.9. Договору зазначено, що приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у звітному місяці оформляється шляхом підписання Сторонами Актів, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Надаючи оцінку Актам примання-передачі електричної енергії за №800/0122 на суму 384771,71 грн. та за №800/0122 на суму 380999,98 грн., а також доводам і доказам сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що докази надані відповідачем у їх сукупності є більш вірогідними, а тому рішення приймається на підставі Акта примання-передачі №800/0122 на суму 380999,98 грн., який підписаний та погоджений обома сторонами та рухунку №01-03-22/800 від 28.08.2022 на суму 380999,98 грн.
Надаючи оцінку доводам відповідача по суті спору, колегія суддів вважає за неохідне вказати наступне. Так, за своєю правовою природою між сторонами було укладено договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови постачання, порядок обліку та оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 714 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним, а сама подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019-VIII від 13.04.2017 постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
В Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, міститься визначення, а саме договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
В п. 5.8. Договору сторони узгодили, що порядок оплати, терміни (строки) здійснення оплати, визначені в Комерційній пропозиції Постачальника (Додаток №3 до цього Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Сторонами у п. 6 Комерційної пропозиції передбачено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у графіку оплати за товар відповідно до Додатку 6 Договору, а саме: протягом 5 банківських днів.
Судова колегія зауважує, що з наданих позивачем доказів відправлення відповідачу Акта приймання-передачі та рахунку на суму 380999,98 грн. неможливо встановити факт відправлення саме рахунку, а також на яку суму був складений Акт, на які саме адреси він був відправлений та дату відправлення.
Однак, зі змісту підписаного обома сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії №800/0122 на суму 380999,98 грн. вбачається, що даний Акт роздруковано відповідачем на бланку Украероруху за вх. №2.3-03/359/22 від 28.07.2022, а також затверджено його представником Ожиговою О.В. та скріплено печаткою підприємства - 26.07.2022.
З урахуванням наведеного та оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази з яких можливо встановити дату отримання відповідачем Акта та рахунку на суму 380999,98 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк їх оплати слід визначати протягом 5 банківських днів від дня затвердження представником відповідача відредагованого позивачем Акта - 26.07.2022.
Таким чином, строк оплати рахунку №01-03-22/800 від 28.02.2022 за січень 2022 на суму 380999,98 грн. настав 02.08.2022 (5 банківських днів з дня затвердження відповідачем Акта, з врахуванням що 30.07.2022 та 31.07.2022 неробочі дні).
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянт, вказуючи на несвоєчасність направлення позивачем відповідного акта та рахунку, жодним чином не заперечує вказані вище висновки суду першої інстанції щодо отримання та затвердження вірно складеного акта 26.07.2022.
Однак, в порушення умов договору відповідачем вартість спожитої електричної енергії у визначений договором строк не оплачена.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в частині нездійснення сплати заборгованості за спожиту електричну енергію у період з 01-19 січня 2022 року, а також наявність заборгованості за вказаний період в сумі 380999,98 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення заборгованості за період з 01-19 січня 2022 року в сумі 380999,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача за період з 02.06.2022 по 05.08.2022: 33944, 24 грн. пені, 2055,63 грн. 3% річних та 11927,92 грн. інфляційних втрат.
Умовами п. 9.6. Договору передбачено, що за порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, зазначених у цьому Договорі, Постачальник має право стягнути із Споживача пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7 комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Таким чином, сторони передбачили сплату пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ. В той же час, у розрахунках позивача застосовано подвійну облікову ставку НБУ, що не відповідає вимогам вказаних пунктів Договору та Комерційної пропозиції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем невірно визначено момент виникнення у відповідача прострочення виконання зобов'язання, оскільки кінцевим строком оплати є 02.08.2022, тому саме з 03.08.2022 відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого обов'язку.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 782.87 грн. та 3% річних у розмірі 93.94 грн.
Щодо доводів апелянта про те, що невиконання ним умов Договору сталось виключно через настання форс-мажорних обставин, а саме військового вторгнення російської федерації, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до умов Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана не пізніше ніж протягом наступних п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити іншу сторону у письмовій формі.
Натомість, матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовій формі відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Існування листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов'язаннями відповідача щодо сплати коштів за постачання електричної енергії, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором.
Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання за укладеним Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно п. 12.5 Договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику коштів за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
З урахуванням наведених висновків, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань перед позивачем у силу форс-мажорних обставин.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не здійснено належної оцінки доказам, що наявні в матеріалах справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2022 у справі № 911/1350/22 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.
4. Справу № 911/1350/22 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06.02.2023.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
О.М. Гаврилюк