вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2023 р. Справа№ 910/4753/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Лісецька Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022
у справі №910/4753/22 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопроммаркет"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 304 619,43 грн
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопроммаркет" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до акціонерного товариства " Українська залізниця " про стягнення 304619,43 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 22.10.2021 № ОД/НХ-21-638 НЮ, що є підставою для стягнення з відповідача 304619,43 грн., з яких: 275695,56 грн. основна заборгованість, 7515,54 грн. - пеня, 69,49 грн. - 0,1 % річних та 21338,84 інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 позов задоволено частково, стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автопроммаркет» основну заборгованість в сумі 275695 грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4135 грн. 43 коп. В решті позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з даним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що видаткова накладна № 8 від 30.12.2021 не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому позов є передчасним, оскільки відповідно до п. 7.2 договору строк оплати за товар не настав.
Доводи та заперечення позивача.
19.12.2022 позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити її без задоволення а оскаржене рішення без змін. Рішення суду першої інстанції вважає таким, що відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4753/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
Після надходження матеріалів справи розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 Акціонерному товариству "Українська залізниця" поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/4753/22. Відкрито апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.01.2023.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи.
20.012023 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено судом апеляційної інстанції.
Представник Акціонерного товариства " Українська залізниця " подав клопотання про розгляд справи в режимі видеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у програмі «EasyCom». Клопотання задоволено ухвалою від 10.01.2023.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір поставки від 22.10.2021 № ОД/НХ-21-638 НЮ (далі Договір), відповідно до предмету якого позивач передає у власність відповідача, а відповідач оплачує товар визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі товар), які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. Позивач передає у власність відповідача товар на умовах, зазначених в Договорі (п. 1.2 Договору).
Пунктом 7.2 Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки.
Пунктом 11.2 Договору передбачено, що сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 275.695,56 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2021 № 84, яка підписана сторонами, скріплена відбитками їх печаток та наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату від 30.12.2021 № 99 на суму 275695,56 грн.
Позивач обгартовує свої вимоги тим, що на підставі усних домовленостей між сторонами, відповідач мав здійснити розрахунок за поставлений товар до 07.03.2022 включно. Проте, відповідач не здійснив такого розрахунку, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 275695,56 грн.
Також позивачем заявлені до стягнення суми: пені в розмірі 7515,54 грн. - пеня, 0,1 % річних в розмірі 69,49 грн. та інфляційних втрат в розмірі 21 338,84 грн.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Початок відліку строку грошового зобов'язання відповідача пункт 7.2 Договору ставить в залежність від дати реєстрації податкових накладних.
Судом першої інстанції встановлено, що додана до позову квитанція про реєстрацію податкової накладної від 30.12.2021 № 8 підтверджує, що документ прийнято, але реєстрація зупинена.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем не здійснено реєстрацію податкової накладної на виконання умов пункту 7.2 Договору, що свідчить про те, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача станом на 07.03.2022 не настав.
Водночас, приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що належною вимогою повернення відповідачем позивачу суми основної заборгованості за Договором є дана позовна заява.
Відповідачем не надав доказів оплати основної заборгованості за Договором в сумі 275.695,56 грн. сторонами спору до суду не подано.
Таким чином отриманий відповідачем товар підлягає оплаті.
Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 275695,56 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність реєстрації податкової накладної свідчить про те, що строк оплати не настав колегія відхиляє з наступних підстав.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані повноважними представниками обох сторін, підтверджується факт поставки товару і відповідач цей факт не заперечує.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відсутність реєстрації податкової накладної не може слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання з оплати фактично отриманого товару за Договором. Реєстрація податкової накладної не залежить від волі позивача, адже ним було зроблено все необхідне для її реєстрації. Строк оплати за поставлений та отриманий покупцем без зауважень товар, не повинен бути відкладений на невизначений термін в залежності від дій або бездіяльністю іншої особи, яка не є стороною договору поставки. Право позивача на отримання плати за поставлений товар порушено відповідачем та підлягає відновленню шляхом стягнення суми основної заборгованості у судовому порядку. При цьому колегія враховує вимоги статті 3 ЦК України щодо застосування принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Також колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині стягнення з відповідача 7515,54 грн. пені, 69,49 грн. - 0,1 % річних та 21338,84 інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки розраховані в період, коли обов'язок зі сплати основної заборгованості у відповідача був відсутній, тобто станом на такі розрахунки відповідачем не було прострочено виконання грошового зобов'язання за Договором.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства. Висновки суду першої інстанції за результатами розгляду справи в порядку апеляційного провадження не спростовані.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/4753/22 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складно та підписано, після виходу судді Демидової А.М. з відпустки, - 07.02.2023.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова