79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" лютого 2023 р. Справа №914/669/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Плотніцького Б.Д.,
суддів Кордюк Г.Т.
Кравчук Н.М..
за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури вих..№12-898вих-22 від 11.11.2022 (вх. № 01-05/2755/22 від 14.11.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 (повний текст рішення складено та підписано 25.10.2022, суддя Березяк Н.Є.)
у справі №914/669/22
за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів,
в інтересах держави в особі позивача: Червоноградської міської ради, м. Червоноград Львівської області,
до відповідача: Державного підприємства “Радехівське ЛМГ”, м. Радехів Львівської області,
про: відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Місінська Маряна Андріївна - прокурор,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Парамонов Сергій Олексійович - адвокат;
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 в задоволенні позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Червоноградської міської ради до Державного підприємства “Радехівське ЛМГ” про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Львівська обласна прокуратура оскаржила таке в апеляційному порядку.
У апеляційній скарзі відповідач вказав, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог. Апелянт вказав, що відповідачем було порушено законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
Як зазначив апелянт, відповідач, як постійний лісокористувач не довів, що на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства вжив усіх заходів щодо забезпечення охорони і збереження лісів, що стало наслідком заподіяння шкоди шляхом незаконної вирубки дерев. Непроведення перевірки органами екологічної інспекції та відсутність відповідного акту не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та не відшкодування територіальній громаді завданих збитків.
Окрім того, апелянт заявив, що Висновок експертів комплексної судової інженерно-лісогосподарської експертизи від 29 червня 2021 за № 28 не може вважатися належним та достовірним доказом в розумінні дотримання процесуальних норм, передбачених ГПК України та суперечить Інструкції. Оскільки планова чи позапланова перевірка Державною екологічною інспекцією у Львівській області не проводилась, шкода, завдана незаконною порубкою лісу, розрахована контролюючим органом у межах кримінального провадження на підставі листа слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Львові і доданих до такого матеріалів та згідно додатку “ 1 до “Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 “про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”.
Також апелянт зазначив, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідачем у даній справі є ДП «Радехівський», а не особа, яку обвинувачують у кримінальному провадженні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що вважає передчасним подання зазначеного позову, оскільки на момент його подання в матеріалах справи відсутні відповідні доказові матеріали (передбачені чинним законодавством) нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, для прийняття рішення про наявність порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині здійснення незаконних рубок. Зокрема, Державна екологічна інспекція України, в тому числі її територіальний орган (Державної екологічної інспекції у Львівській області), не здійснював заходи державного нагляду (контролю) в частині перевірки Бендюзького лісництва ДП “Радехівське лісомисливське господарство” на предмет наявності там незаконних рубок, не оформляв у встановленому порядку результати перевірки, як це передбачено п.4 Положення, окремо не залучався для проведення перевірки за дорученням слідчих органів у кримінальному провадженні № 62020140000000511 від 14.05.2020. Також відповідач наголошував, що експертиза в кримінальному провадженні проводилася без виїзду експерта на лісові ділянки Бендюзького лісництва ДП “Радехівське лісомисливське господарство”, кримінальне провадження ще не завершено і відсутній вирок суду, яким би було встановлено наявність порушення природоохоронного законодавства.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Львівською обласною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України “Про прокуратуру” опрацьовано матеріали кримінального провадження № 6202014000000051 1 від 14.05.2020, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні управління нагляду Львівської обласної прокуратури у січні 2022 складено висновок та підготовлено матеріали про для застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження.
Як зазначено в позовній заяві, в ході вивчення вказаних матеріалів кримінального провадження встановлено, що посадовими особами ДП “Радехівське ЛМГ” спільно з суб'єктами підприємницької діяльності Львівської області вчинено розтрату деревини та вчинено самовільні порубки дерев на ввірених їм лісових масивах шляхом зловживання службовим становищем з метою особистого збагачення.
Зокрема з'ясовано, що на розгляді Радехівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 365, ч. З ст. 365 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 365, ч. З ст. 365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. З ст. 365 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. З ст. 365 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. З ст. 365 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. З ст. 365 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що вищевказані службові особи Бендюзького лісництва ДП “Радехівське ЛМГ” в період січня-жовтня 2020 року, на ввірених ділянках лісництва, незаконно, тобто без наявності відповідних дозвільних документів (лісорубних квитків), використовуючи своє службове становище, здійснююючи рубки головного користування, діючи всупереч вимогам Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків, вчинили порубку 291 дерева різних порід, які в подальшому перевозили та реалізовували третім особам, чим спричинили заподіяння шкоди державі на суму 2 610 309,7 грн.
Так, до матеріалів прокурором долучено розрахунок розміру шкоди, проведеної Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі - Інспекція), з урахуванням протоколів огляду місцевості в кв. 60 вид. 14, кв. 64 вид. 62, кв. 60 вид. 18, кв. 50 вид. 14, кв. 50 вид. 13, кв. З вид. 16, кв. 37 вид. 35, кв. 2 вид. 10, кв. 24 вид. 8, кв. 39 вид. 7, кв. 29 вид. 1 -1, кв. 29 вид. 1 -2, кв. 17 вид. 23 Бендюзького лісництва ДП “Радехівське ЛМГ” та матеріалів кримінального провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 “Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу
Як зазначає прокурор, загальний розмір шкоди, завданої охороні навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу, відповідно до розрахунку Інспекції становить 2 489 395,40 грн.
Окрім цього, 27.11.2020 слідчим у кримінальному провадженні Р. Стефанівим винесено постанову про доручення проведення судово- економічної експертизи та на адресу Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надіслано матеріали кримінального провадження, опечатані в сейф-пакеті № МІ 001768 для проведення згаданої експертизи.
Загалом, на дослідження експерта винесено питання про те, чи підтверджується розрахунок розміру шкоди, проведений Державною екологічною інспекцією у даному кримінальному провадженні.
Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведено згадану експертизу, за наслідками якої загальний розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок незаконної рубки дерев, становить 2 610 309,7 грн. Судова економічна експертиза проведена судовим експертом O.A. Горлачук, яка на підставі ст. ст. 384, 385 КК України попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Загалом, експертом проведено дослідження щодо обґрунтованості розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок вирубування дерев на території Бендюзького лісництва.
Так, судовим експертом встановлено розбіжності у правильності нарахування розміру шкоди Інспекцією. Різниця у нарахуванні шкоди становить 120 914,3 грн.
Територія Бендюзького лісництва ДП “Радехівське ЛМГ” перебуває у адміністративно-територіальних межах Червоноградської міської ради.
Як зазначає прокурор, посадовими особами ДП “Радехівське ЛМГ” не було забезпечено виконання покладених на підприємство обов'язків та допущено незаконну порубку, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 2 610 309,7 грн, яка має бути відшкодована підприємством, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з відповідача до спеціального фонду місцевого бюджету Червоноградської міської ради шкоду у в розмірі 2 610 309,7 грн.
Керуючись вказаними приписами кримінального процесуального законодавства, відповідач звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою щодо проведення комплексної судової інженерно-еколого-лісогосподарської експертизи лісосік Бендюзького лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство» на яких, за результатами слідства, мала місце незаконна рубка дерев, та надання відповідного висновку за наслідками її проведення.
Проведення даної експертизи доручено судовому експерту Макарчуку В. Г. та експерту Королю М.М. - доценту Національного лісотехнічного університету.
Для проведення цієї експертизи було надано копії лісорубних квитків на вказані рубки у Бендюзькому лісництві ДП “Радехівське лісомисливське господарство”, копії матеріально- грошових оцінок на вказані ділянки, копії перелікових відомостей вказаних ділянок, копії план-схем вказаних ділянок, копії переліків заходів поліпшення санітарного стану, копію акту лісопатологічного обстеження. За наслідками проведення комплексної судової інженерно-еколого-лісогосподарської експертизи (копія додається) надано експертний висновок, що при проведенні рубок допущено самовільний переруб дерев у кількості 19 шт., чим державі завдано збитки у розмірі 18 760, 52 грн.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За змістом ч. ч. З, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” листом від 04.02.2022 за № 12-99 вих-22 прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено Червоноградську міську раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
З отриманої відповіді Червоноградської міської ради від 18.02.2022 за № 3/22-1015/2-13 вбачається, що останньою не вжито заходів щодо стягнення завданої шкоди у судовому порядку. У той же час, позивач звернувся із проханням про пред'явлення позову у зв'язку з відсутністю асигнувань та коштів на судовий збір.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурором попередньо, до звернення до суду 17.03.2022 за № 12-180 вих-22 повідомлено Червоноградську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом скерування до Господарського суду Львівської області позову про стягнення шкоди на користь органу місцевого самоврядування.
Позивачем, в порядку визначеному ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з наведених питань не оскаржувалась.
Так, відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Визначаючи позивача та отримувача коштів за завдану шкоду, варто дотримуватися ст. ст. 42, 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, відповідно до яких фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
При цьому, згідно із п. 7 ч. З ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків - до спеціального фонду Державного бюджету України.
Обласною прокуратурою 04.02.2022 за № 12-97вих-22 на адресу Державної екологічної інспекції у Львівській області скеровано лист про надання інформації щодо вжиття заходів органом контролю щодо завданої шкоди за результатами проведення незаконних рубок на території Бендюзького лісництва.
Згідно відповіді Державної екологічної інспекції у Львівській області від 15.02.2022 за № 13-792 з'ясовано, що останньою проведено розрахунок розміру шкоди у кримінальному провадженні № 62020140000000511. Окрім цього, повідомлено про невжиття заходів щодо стягнення шкоди у зв'язку із не проведенням перевірок на території вчинених незаконних рубок.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду є порушення, яке полягає у невідшкодуванні відповідачем шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті його господарської діяльності, та, відповідно, ненадходженням до місцевого бюджету коштів та неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень заходів щодо захисту інтересів держави, мотивоване відсутністю коштів для сплати судового збору.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу, внаслідок порушення норм лісового законодавства, а саме - незаконної (самовільної) на, думку прокурора, вирубки дерев.
Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (стаття 2 ЛК України).
Згідно статті 64 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: 1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; 6) раціонально використовувати лісові ділянки.
Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов'язки, визначені у статті 64 вказаного Кодексу.
Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Як передбачено частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України, cпеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2007 № 761 встановлено, що лісорубний квиток є основним документом, на підставі якого ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу. В додатку № 1 до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів наведено форму бланку лісорубного квитка, де вказується маса відповідних категорій деревини з точністю до 1 м3, водночас не передбачено зазначення кількості дерев віднесених до рубки.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 19, частин 1, 5 статті 86 та статті 90 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у, зокрема: порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженої постановлю Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017р. Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 4 вищевказаного Положення встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).
Відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, обстежень та в інших формах, визначених законом. Застосовані Державною екологічною інспекцією України до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції можуть бути лише за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю).
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, Державна екологічна інспекція України, в тому числі її територіальний орган (Державної екологічної інспекції у Львівській області), як єдиний державний центральний орган, який відповідно до покладених на нього повноважень реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не здійснював заходи державного нагляду (контролю) в частині перевірки Бендюзького лісництва ДП “Радехівське лісомисливське господарство” лісництва на предмет наявності там незаконних рубок, не оформляв у встановленому порядку результати перевірки, як це передбачено п.4 вищевказаного Положення, окремо не залучався для проведення перевірки за дорученням слідчих органів у кримінальному провадженні №62020140000000511 від 14.05.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, фіксація незаконної порубки в Бендюзькому лісництва ДІТ “Радехівське лісомисливське господарство” 291 дерева різних порід була здійснена в рамках вищевказаного кримінального провадження шляхом проведення слідчих дій з оформленням протоколів огляду місцевості.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, дані протоколи є єдиним доказом встановлення незаконної рубки дерев та на підставі цього єдиного доказу проводилися нарахування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.
Разом з тим, вказані протоколи огляду місцевості в підтвердження наявності, кількості та обсягу незаконно зрубаних дерев до позовної заяви - на момент її подання не долучались.
Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача щодо неможливості встановити, чи дійсно мало місце фіксація саме незаконної порубки дерев у лісосіках Бендюзького лісництва ДП “Радехівське лісомисливське господарство” (у згаданих лісосіках раніше проводилися законні рубки в межах відведеної кількості дерев в рубку), чи особа, яка підписувала вказані протоколи, має достатній рівень кваліфікації в частині наявності знань для встановлення строку давності пнів, по яких визначався факт незаконної порубки (свіжозрізані чи навпаки), правильності вимірювання діаметра пнів для обрахунку нанесення шкоди тощо. Також, як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією було здійснено розрахунок розміру шкоди в частині незаконної порубки дерев згідно протоколів огляду місцевості, а не за результатами складання уповноваженими державою особами, які мають право проводити перевірку дотримання природоохоронного законодавства, з оформленням документів, визначених законом.
В розумінні ст. 223 КПК України протоколи огляду місцевості є лише наслідком слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
За приписами ч.1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
За змістом даної норми закону огляд місцевості є процесуальна дія, яка проводиться в досудовому розслідуванні, що виявляє та письмово фіксує відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а не встановлює факт правопорушення.
Проте, огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев.
Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та вважає передчасним подання зазначеного позову, оскільки на момент його подання в матеріалах справи відсутні відповідні доказові матеріали (передбачені чинним законодавством) нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, для прийняття рішення про наявність порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині здійснення незаконних рубок.
Виходячи з вищенаведеного, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури вих..№12-898вих-22 від 11.11.2022 (вх. № 01-05/2755/22 від 14.11.2022) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 у справі № 914/669/22 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.02.2023
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.