Провадження № 11-сс/4823/52/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06 лютого 2023 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря -
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2023 року задоволено клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_7 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 березня 2023 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивувала тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та з урахуванням наявності ризиків, а саме, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду у зв'язку із суворістю можливого покарання, може незаконно впливати на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитися у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурюванні осіб, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.
Адвокат підозрюваного ОСОБА_5 , не погодившись з ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, передбаченого ст. 195 КПК України. Вказує на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого. Зазначає, що ОСОБА_6 співпрацював зі слідством, а саме: визнав свою провину, розкаявся у скоєному ним кримінальному правопорушенні, при першому допиті надавав слідству показання. Посилання слідчого судді на те, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення вважає припущенням, оскільки ОСОБА_6 повністю розуміє всі наслідки. Також вказує, що підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, адже до затримання він постійно мешкав за місцем своєї реєстрації, а також не буде мати будь-якого впливу на свідків. Звертає увагу, що підзахисний раніше не судимий, має постійне місце проживання та власне житло у м. Чернігові, має на утриманні малолітню дитину, позитивну характеристику та потребує проходження ВЛК з подальшою реабілітацією.
В засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Підозрюваний ОСОБА_6 з проханням про його доставку не звертався. Прокурор в судове засідання не з'явився, його неявка не перешкоджає суду розглянути апеляційну скаргу по суті.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, у провадженні П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, перебуває кримінальне провадження №62022100150000329 від 13.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в якому 25.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Слідчим суддею встановлено наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, а отже, застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком вірно з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги ст.178 та ст. 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, те, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, який вчинений в умовах воєнного стану, із врахуванням даних про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має місце реєстрації та мешкання, не судимий, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в даному випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. А така підозра, як уже зазначалося вище, є достатньо обґрунтованою.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 місцевий суд врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, позитивну характеристику, а також міцні соціальні зв'язки, не заслуговують на увагу, оскільки такі були предметом розгляду суду першої інстанції, і які не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу ОСОБА_6 .
З іншого боку, стороною захисту в апеляційній скарзі не надано жодних переконливих доводів щодо обґрунтування своєї позиції і не представлено суду гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування і судового розгляду.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 ..
Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходив з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого, і доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Обираючи ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою судом розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів, проте, з урахуванням того, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, тобто невиконання покладених на нього обов'язків, тому слідчий суддя прийшла до обґрунтованого висновку про відсутність підстав твердити про неправомірність застосування саме такого запобіжного заходу.
Що стосується прохання апеляційної скарги адвоката про застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, то таке не заслуговує на увагу, адже жодних обґрунтованих доводів щодо можливості в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, і це цілком буде гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, вказано не було, як не було обґрунтовано і в судовому засіданні апеляційного суду. Будь-яких процесуальних порушень при розгляді судом клопотання також встановлено не було.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розгляді справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2023 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 березня 2023 року включно стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4