Ухвала від 27.01.2023 по справі 532/308/15-к

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/308/15-к Номер провадження 11-кп/814/1029/23 Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника в його інтересах - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014170110000192 від 11.02.2014, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манулівка, Козельщинського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 жовтня 2022 року включно;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України,

запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 жовтня 2022 року включно;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , громадянина України,

запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 жовтня 2022 року включно;

Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про негайне звільнення з-під варти ОСОБА_6 .

Мотивуючи своє рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, суд присяжних врахував тяжкість покарання, якому можуть бути піддані обвинувачені, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Тяжкість покарання можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинувачених перетнути кордон держави.

Також суд присяжних врахував наявність ризиків незаконного впливу на свідків та потерпілих.

Крім того, при розгляді клопотань прокурора та сторони захисту щодо запобіжного заходу обвинуваченим суд присяжних взяв до уваги дані про особи обвинувачених, вік та стан здоров'я, сімейний і майновий стан, їх репутацію. При цьому матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинувачених під вартою за станом здоров'я, та суду таких доказів не надано.

Також, суд присяжних взяв до уваги, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та нетяжкого злочину проти правосуддя з мотивів та у спосіб, які свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки,зумовленої тяжкими наслідками. Захист особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства в цілому, є однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27Конституції України права людини на життя і здоров'я.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В поданих апеляційних скаргах з доповненнями адвокат ОСОБА_10 просить ухвалу суду присяжних скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 та ОСОБА_7 запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою, домашній арешт або особисте зобов'язання.

На обґрунтування вимог посилається, щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 застосовано неналежну правову процедуру, оскільки під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене частиною третьою статті 331 КПК України вирішує головуючий, а не інші особи, а ухвала від 23 серпня 2022 року винесено повним складом суду присяжних, що законом не передбачено.

Вказує на недоведеність ризиків та суд не посилається на докази, які б обґрунтовувати власні висновки, при цьому зазначає, що твердження про вплив на свідків та потерпілих не мають реального обґрунтування. Жоден зі свідків, допитаних у суді не підтвердив подібні припущення суду. Заяви потерпілих не перевірялися на предмет їх обґрунтованості, чим порушено принцип рівності сторін кримінального провадження шляхом надання невиправданих привілеїв стороні обвинувачення, всупереч вимог закону.

Ставить перед судом питання про повторне дослідження фактичної наявності та обґрунтованості доказів, наведених у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, а також матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спростовують твердження прокурора про наявність зазначених ним ризиків та мають бути враховані судом, у відповідності до вимог ст.178 КПК України.

Крім того, вказує на необґрунтоване ствердження суду присяжних про те, що публічний інтерес в даному кримінальному провадженні полягає нібито у притягненні обвинувачених, саме як «винних у вбивстві публічних осіб до кримінальної відповідальності», що є прямим порушення принципу презумпції невинуватості та відвертим порушенням завдання кримінального провадження згідно вимог ст.62 Конституції України, ст.ст. 2 та 17 КПК України.

На переконання захисника, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, станом час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 відбуде під вартою без постановлення вироку у вигляді запобіжного заходу понад 8 років, ОСОБА_12 відбуде під вартою без постановлення вироку у вигляді запобіжного заходу понад 8 років, що у співвідношенні, визначеному законом, перевищує максимально встановлене покарання - 15 років позбавлення волі, тому вважає, що обвинувачені мають бути негайно звільненими з-під варти.

В поданій апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_9 просить ухвалу районного суду відносно ОСОБА_6 скасувати та постановити нову ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти.

Вважає ухвалу суду незаконною, посилаючись при цьому на окрему думку судді ОСОБА_13 та невизнання ОСОБА_6 вини, а також причетності до інкримінованих йому злочинів, з моменту затримання і до цього часу.

Вказує, що ОСОБА_6 вже відбув покарання за злочини, які не скоював, та у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, строк попереднього ув'язнення перевищує максимально можливий строк позбавлення волі у 15 років.

Стверджує, що під час продовження запобіжного заходу суд залишив поза увагою встановлені рішеннями ЄСПЛ у справі «Бевз проти України» яка об'єднана зі справою « ОСОБА_7 проти України», «Левченко та інші проти України», яка об'єднана зі справою «Пасічний проти України», порушення державою Україна п.3 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції, що полягають у незаконності тримання під вартою обвинувачених та надмірній тривалості досудового тримання під вартою.

Також на переконання захисника судом не враховано сімейний стан ОСОБА_6 , який має дружину і дітей, місце роботи, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого отримав інвалідність 2 групи пов'язану з виконанням обов'язку щодо ліквідації аварії, є інвалідом 2 групи внаслідок війни, має чисельні хвороби, у тому числі серця, про що свідчить висновок експерта, проведений у кримінальній справі. Крім того ОСОБА_6 неодноразово обирався громадою міста депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області трьох скликань, під час виконання обов'язків депутата отримував заохочення, є членом громадських організацій, а тому користується довірою у друзів, колег по роботі, жителів міста Кременчука, області.

Крім того вказує, що СУ УМВС України в Полтавській області є неуповноваженим органом проведення досудового розслідування, а слідчі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , крім того, є і неуповноваженими особами, оскільки керівником не доручалось здійснення досудового розслідування і слідчі не входили до групи слідчих, а тому не мали матеріалів і доступу до кримінального провадження № 12014170090002195 від 26.07.2014. Зазначає, що слідчі не були уповноваженими особами на прийняття процесуальних рішень та проведення процесуальних дій, у зв'язку з чим, на переконання захисника, процесуальні рішення приймались неуповноваженими особами, а тому обвинувачений ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, що призвело до незаконного обрання та свавільного тримання ОСОБА_6 під вартою.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою негайно звільнити його з-під варти.

Вказує, що ухвала місцевого суду є незаконною, оскільки суд ігнорує і не виконує Конституцію і законодавство України та не застосовує рішення ЄСПЛ ухвалені у даній справі.

На переконання обвинуваченого, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, він має бути негайно звільнений з-під варти, внаслідок відбуття ним покарання за злочини, які він не вчиняв.

У додатковому клопотанні до суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 просив звільнити його з-під варти, навівши мотиви, аналогічні апеляційним вимогам.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги, подані в інтересах останніх та просили задовольнити їх із наведених у них підстав. Прокурор заперечив проти доводів апеляційних скарг, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін. Сторона захисту висловила думку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про негайне звільнення з-під варти, на що прокурор заперечив.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014170110000192 від 11.02.2014, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

23.08.2022 ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області клопотання прокурора задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням, адвокат ОСОБА_10 - захисник в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_6 та захисник в його інтересах - адвокат ОСОБА_9 , звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами.

У відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Так районним судом зазначено, що ризик переховування від суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку, особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

При цьому судом присяжних враховано тяжкість покарання, якому можуть бути піддані обвинувачені, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Тяжкість покарання можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі.

Встановлено також ризик впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, який детально обґрунтований в ухвалі суду, зокрема з наведенням обставин, що потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у своїх письмових заявах зазначали про тиск на себе з боку сторони захисту та висловлювали занепокоєння щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу, через можливу загрозу їх життю та членів їх сім'ї і вони сприймають таку загрозу як реальну.

Такі побоювання потерпілих також не можуть залишатися поза увагою суду.

За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку.

Суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні також полягає у тому, що вчинені злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , набули широкого розголосу серед громадськості через свою жорстокість та зухвалість з огляду на посягання на життя та умисне вбивство публічних осіб, що в свою чергу викликає інтерес у суспільства щодо об'єктивного, неупередженого розгляду даного кримінального провадження.

Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії Російської Федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, зокрема ухилення від суду обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не зможе перешкодити обвинуваченим вчинити спроби ухилитися від суду.

Що стосується доводів апеляційних скарг про не врахування у даному провадженні висновків, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України» слід зазначити таке.

Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції. Це гарантування відбувається шляхом застосування судами при розгляді справ Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та відповідних процесуальних норм (ст. 8, ст. 9 КПК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» тастатті 46 Конвенції держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Згідно зі ст. 10 цього Закону, з метою забезпечення відновлення порушених прав особи, за заявою якої ЄСПЛ постановлено рішення (стягувача), крім виплати відшкодування, присудженого ЄСПЛ, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, до яких належить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutioinintegrum), та інші заходи, передбачені в рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Враховуючи, що на момент винесення рішень ЄСПЛ у справах «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України», якими констатовано порушення п.п. 3, 4 ст. 5, п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини в даному кримінальному провадженні, судовий розгляд справи в суді першої інстанції з об'єктивних причин не закінчено, суд присяжних вживає всі можливі заходи щодо розгляду справи у розумні строки, колегія суддів вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягає продовженню з метою досягнення захисту особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства в цілому, а також об'єктивного та неупередженого з'ясування судом всіх обставин кримінального провадження з винесенням одного з рішень, яким завершується судовий розгляд по суті.

Вказані заперечення сторони захисту з цього приводу також уважно були досліджені судом першої інстанції, та надано вичерпні і обґрунтовані доводи з цього приводу.

Зауваження захисників та обвинуваченого ОСОБА_6 щодо негайного звільнення обвинувачених з-під варти у зв'язку з відбуттям максимально можливого строку покарання 15 років позбавлення волі, не ґрунтуються на вимогах закону. Так положення ст.72 КК України (в ред. ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII) в даному випадку не підлягають до застосування, оскільки застосовуються до осіб, відносно яких ухвалено обвинувальний вирок та призначено відповідне покарання.

Поміж тим, санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено окрім позбавлення волі на певний строк й інший вид покарання, який може бути застосований судом в разі встановлення винуватості особи в ході судового розгляду,- довічне позбавлення волі.

При цьому настання факту визнання осіб винуватими у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях та призначення покарання у виді довічного позбавлення волі не є невідворотнім, як вважає сторона захисту, а є ймовірним, тобто такий розвиток подій не виключається за наявності на розгляді суду обвинувального акта за ч. 2 ст. 115 КК України.

Відомості про особу обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , їх сімейний стан, соціальні зв'язки, стан здоров'я також належним чином досліджено районним судом, та сторона захисту жодним чином не переконала колегію суддів, що наведені ними відомості спростовують можливість настання доведених ризиків та такі відомості вказують на відсутність гарантій їм запобігти, в разі застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому, відсутні належні докази того, що за станом здоров'я ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 не можуть утримуватися під вартою.

Також є безпідставними доводи захисника ОСОБА_9 про невинуватість ОСОБА_6 за пред'явленим обвинуваченням, щодо допущених порушень вимог процесуального законодавства під досудового розслідування, оскільки такі факти можуть бути встановлені судом лише в ході судового розгляду по суті з дослідженням та оцінкою всіх наявних доказів у справі, та виходить за межі предмету розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується із зауваженнями захисника ОСОБА_10 про те, що відповідно до ст. 331 КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене ч. 3 зазначеної статті, вирішує головуючий.

Однак, на переконання колегії суддів, розгляд питання продовження строку тримання під вартою складом суду, а в даному випадку судом присяжних, утвореним у відповідності до ст. 35 та Глави 30 параграфу 2 КПК України, та який здійснює судовий розгляду у зазначеному вище кримінальному провадженні, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке б згідно ст. 412 КПК України слугувало підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційних скарг захисників та обвинуваченого відсутні, як і відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_6 про негайне звільнення його з-під варти.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника в його інтересах - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2022 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - без змін.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про негайне звільнення його з-під варти - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3