Справа № 541/2059/22 Номер провадження 22-ц/814/2216/23Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
26 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року, постановлене суддею Вірченко О.М.
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 16 вересня 2017 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_1 , від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Судовим наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 липня 2022 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від заробітку. Однак, ОСОБА_1 не надає матеріальної допомоги на її утримання. Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований, отримує гідну заробітну плату, в зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 84 СК України просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 02 вересня 2022 року по 16 червня 2023 року.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02 вересня 2022 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач є працездатною особою, розмір аліментів, які просить стягнути позивачка, не є обтяжливим для відповідача, тому позові вимоги підлягають задоволенню.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив змінити рішення місцевого суду, зменшивши розмір стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 з до частини, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що стягнення з нього аліментів на утримання дитини та дружини у загальному розмірі частини його заробітку є занадто обтяжливим.
Вказав, що позивач має задовільний стан здоров'я, є працездатною особою, має постійне місце роботи на заробіток, тому просив зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню на її утримання.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_1 , який зареєстрований Миргородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 305 (а. с. 7).
У сторін народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25 червня 2020 року Миргородським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 112 (а. с. 8).
26 липня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 липня 2022 року (а.с. 9-10).
Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 11,12).
11 липня 2022 року на підставі судового наказу, винесеного Миргородським міськрайонним судом Полтавської області, присуджено стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви 06 липня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі частини від його доходу, надані ним докази щодо спільного проживання з батьками, довідка про доходи ОСОБА_2 , витяг з медичної картки ОСОБА_1 не свідчать про необхідність стягнення з нього аліментів у меншому розмірі.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частини 2, 4, 6 статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши надані ОСОБА_1 докази, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідач є працездатним, відомостей про необхідність додаткових витрат на його лікування не надано, а сам факт спільного проживання з батьками та їх незначний дохід не свідчить, що вони перебувають на його утриманні.
Інших доказів, які б свідчили про неможливість стягнення з відповідача аліментів у визначеному судом розмірі ОСОБА_1 до суду першої інстанції та до апеляційного суду не надано.
Апеляційний суд зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини, а саме від доходу відповідача, не порушує інтереси сторін.
Визначений розмір аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку відповідає обставинам справи та матеріальному становищу відповідача, який не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу матері дитини у визначеному судом розмірі.
Доводи апеляційної скарги, що сукупний розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача у розмірі частини його заробітку є обтяжливим колегія суддів відхиляє.
Згідно з частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Таким чином, загальний розмір відрахувань, які підлягають стягненню з відповідача не порушують вимог закону.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. А. Гальонкін
Г. Л. Карпушин