Справа № 643/16421/20 Номер провадження 22-ц/814/356/23Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
31 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коваль Олександра Юрійовича
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року, постановлену суддею Чувановою А.М.
по справі за скаргою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Коваль Олександра Юрійовича на протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Олександр Юрійович звернувся до суду з скаргою в якій просив поновити пропущений строк для звернення зі скаргою та визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), допущену в рамках ВП № 68038711 з приводу: невжиття заходів щодо розгляду клопотання представника стягувача - адвоката Коваля О.Ю. від 03.02.2022 року за виконавчим провадженням № 68038711 з приводу порушення у ньому питань та ненадання відповіді за результатами його розгляду; ненадання відповіді на адвокатський запит представника стягувача - адвоката Коваля О.Ю. від 17.02.2022 року за виконавчим провадженням № 68038711 по суті порушених у ньому питань; невжиття заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 68038711, передбачених ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язати посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення за виконавчим провадженням № 68038711, а саме: розглянути клопотання представника стягувача - адвоката Коваля О.Ю. від 03.02.2022 року за виконавчим провадженням № 68038711 з приводу порушених у ньому питань. Надати відповідь на адвокатський запит представника стягувача - адвоката Коваля О.Ю. від 17.02.2022 року за виконавчим провадженням № 68038711 по суті порушених у ньому питань. Вжити заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 68038711, передбачених ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: здійснити перевірку виконання рішення боржником; винести постанову про накладення на боржника штрафу; попередити боржника про кримінальну відповідальність.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року скаргу представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Коваль Олександра Юрійовича на протиправні дії та бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником пропущено строк для подачі скарги та не наведено поважних причин пропуску визначеного законом строку і підстав для його поновлення. Зазначено, що запровадження воєнного стану не є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того, відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» вирішено змінити підсудність справ Московського районного суду м. Харкова за Октябрським районним судом м. Полтави, який на момент розгляду скарги вже 3 місяці здійснював розгляд справ, які були підсудні Московському районному суду м. Харкова. На підставі викладеного, місцевий суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою, оскільки посилання на дію воєнного стану, бойові дії у м. Харкові ще не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені цим станом і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
Не погодившись з даною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Коваль О.Ю., просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2022 року головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Проц В.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68038711 щодо примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2021 року в частині припинення приватного обтяження застави.
В рамках даного виконавчого провадження представником стягувача ОСОБА_1 адвокатом Ковалем О.Ю. було направлено на електронну адресу відділу ДВС клопотання від 03.02.2022 року, а також 17.02.2022 року адвокатом Ковалем О.Ю. було направлено на адресу начальника відділу ДВС адвокатський запит, який було зареєстровано у адресата 21.02.2022 року.
Відповідно до ст. 24 ч. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Однак, державним виконавцем розгляд клопотання здійснено не було та не надано відповіді на адвокатський запит, тому на думку заявника допущена бездіяльність є неправомірною, що стало підставою для звернення до суду з даною скаргою.
Залишаючи скаргу без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що представник стягувача адвокат Коваль О.Ю. пропустив визначений статтею 449 ЦПК України строк для подання скарги, а вказані ним причини пропуску строку на звернення до суду з відповідною скаргою є недостатніми та не підтверджують поважності пропуску визначеного законом строку.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
З огляду на статтю 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Частиною 1 ст. 449 цього Кодексу встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам необхідно враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скаргу) у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює усю сукупність обставин, надаючи відповідну оцінку.
Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адвокат Коваль О.Ю. просив поновити пропущений строк для звернення до суду з даною скаргою, посилаючись на введення на території України воєнного стану та активними бойовими діями, які відбувалися в м. Харкові.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.
Статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За приписами Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів), зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань, та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Враховуючи, що адвокат Коваль О.Ю. здійснював свою адвокатську діяльність в м. Харкові, в якому тривалий час велися активні бойові дії, тому зумовлені воєнним станом обставини в даній справі є непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення заявника.
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Bellet v. France», «Ilhan v. Turkey», «Ponomaryov v. Ukraine», «Shchokin v. Ukraine» та інші).
Окрім того, колегія суддів вказує, що обмеження строком, встановленим ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», стосується лише оскарження рішень та дій виконавця та посадових осіб органів ДВС.
В той час, як бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Так відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц, триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив помилковий висновок про залишення скарги без розгляду, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коваль Олександра Юрійовича задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 17 червня 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: Г. Л. Карпушин
Л. М. Хіль