Справа № 552/523/22 Номер провадження 22-ц/814/2365/23Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
02 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
03.02.2022 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 в розмірі 21 368,33 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 17 020,35 грн, заборгованості за відсотками - 4 347,98 грн; а також прохали стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову до суду, у сумі 2 481 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.08.2012 між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який було збільшено до 18 000 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, кошти згідно з умовами договору не повернула, у зв'язку із чим станом на 14.12.2021 загальна заборгованість перед банком складає 21 638,33 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі:
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 в розмірі 21 368,33 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 17 020,35 грн та заборгованості за відсотками - 4 347,98 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 481 грн.
короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що в результаті шахрайських дій 21.04.2021 з її картки було списані грошові кошти в сумі 19 000 грн, в зв'язку з чим вона 24.04.2021 звернулася до правоохоронних органів.
Рахунків в АТ «Райфайзен банк Аваль» у неї немає. В дублікаті квитанції від 21.04.2021 в якості отримувача зазначена особа з РНОКПП НОМЕР_1 , в той час як її РНОКПП - НОМЕР_2 .
В заяві анкеті не зазначено, яку картку вона отримала, та користування нею кредитними коштами.
Не отримувала вона у відповідності з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів» інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Також, заперечила щодо належності саме їй виписки за банківським рахунком.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Судом установлено, що 06.08.2012 (а.с. 22) між сторонами у справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
В межах кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 було отримано кредитні картки з терміном дії, зокрема, до січня 2023 року (а.с. 21), яка була отримана відповідачем 25.09.2019.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, який неодноразово збільшувався, зокрема, 24.09.2020 до 18 000 грн (а.с. 20).
Користування кредитними коштами не оспорювалося відповідачем в судовому засіданні.
Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.
Станом на 14.12.2021 заборгованість за кредитом складає 21 368,33 грн, з яких: 17 020,35 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 347,98 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Встановивши вказані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти у вигляді кредитного ліміту отримано, але повернуто в повному обсязі не було, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Щодо стягнення тіла кредиту
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012 ОСОБА_1 підписала заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк». На виконання умов даного договору ОСОБА_1 отримала кредитну картку та тривалий час нею користувалася.
В постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 759/11453/20 зроблено правовий висновок про те, що «Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами, що слідує з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи (а.с. 20-36), які є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19).
Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами».
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, відповідач у справі неодноразово отримувала кредитні картки та користувалася ними, що підтверджується випискою з карткового рахунку за період з 25.09.2019 по 17.12.2021 (а.с.11-21).
Заборгованість за тілом кредиту становить 17 020,35 грн.
В зазначеній частині висновки місцевого суду є вірними.
Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги і в частині шахрайського заволодіння її грошовими коштами іншими особами, що не є підставою для скасування судового рішення.
В провадженні сектору дізнання відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР № 12021175430000357 від 24.04.2021, за заявою ОСОБА_1 про вчинення відносно неї шахрайських дій.
Однак, ця обставина не свідчить про те, що кошти з карткового рахунку були зняті поза волею ОСОБА_1 .
З листа старшого дізнавача СДВП № 1 ПРУП ГУНП в Полтавській області від 26.08.2022 за № 3976/115/102/06-2022 вбачається, що заволодіння грошовими коштами сталося за участі ОСОБА_1 , яка виконувала вказівки шахраїв, встановили собі на фінансовий телефон додаток «Приват 24» та виконувала вказівки шахрая, внаслідок чого були списані грошові кошти з її рахунку. (а.с. 150)
Доводи апеляційної скарги в частині правильності висновків місцевого суду про стягнення заборгованості за тілом кредиту, не спростували.
Щодо стягнення відсотків
Зі змісту анкети-заяви позичальника вбачається, що сторони розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами не узгодили.
В підписаній анкеті-заяві відсутні відомості про тарифи, які підлягають застосуванню до укладеного договору, а надані банком Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення із ними, у зв'язку з чим їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору та досягненням між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Висновки місцевого суду про те, що 25.09.2019 відповідачем особисто в приміщенні відділення банківської установи було отримано кредитну картку з терміном дії до січня 2023 року та відповідач погодилася з Умовами та правилами надання відповідних банківських послуг, в тому числі підписала з використанням ОТР інформацію банківської установи щодо процентної ставки та загальної вартості кредиту, порядку повернення кредитних коштів (а.с. 23-26) суперечать зазначеним вище правовим позиціям Верховного Суду.
В матеріалах справи відсутні належні докази про те, що 25.09.2019 ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг з використанням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Разом з тим, ані до позовної заяви, ані в ході розгляду справи в суді позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту використання одноразового електронного ідентифікатора при ознайомленні позичальника з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Паспорт споживчого кредиту, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону.
Додані до позовної заяви як доказ інформація про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту (а.с. 21-23) не є доказом додержання передбачених законом умов щодо укладення у відповідній формі кредитного договору та визначення розміру відсоткової ставки.
В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає скасуванню та в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Решта доводів апеляційної скарги (в частині РНОКПП та відсутності рахунку в АК «Райффайзен Банк Аваль») висновків місцевого суду не спростовують.
висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладені висновки, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення відсотків в розмірі 4 347,98 грн підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПУ України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (лише в частині стягнення заборгованості за тілом кордитом у сумі 17 020,35 грн, тобто на 79,65%), сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, сплачену останнім за подання позову у сумі 2 481 грн, підлягає зменшенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме до 1 976,12 грн (із розрахунку: 2 481,00 х 79,65%).
Щодо розподілу судового збору за подачу апеляційної скарги.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 20,35%.
За клопотанням ОСОБА_1 остання за клопотанням ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.11.2022 про відкриття апеляційного провадження була звільнена від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду у даній справі у сумі 3 721,50 грн (із розрахунку: 2 481,00х150%).
Таким чином, з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу відповідачем апеляційної скарги у сумі 757,33 грн (із розрахунку: 3 721,50 х 20,35%).
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року в частині стягнення відсотків за кредитним договором в розмірі 4 347, 98 грн - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за кредитним договором № б/н від 06.08.2012 в розмірі 4 347, 98 грн - відмовити.
В іншій частині щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 020,35 грн рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року - залишити без змін.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судового збору у сумі 2 481,00 грн змінити, зменшивши суму до 1 976,12 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь держави 757,33 грн судового збору за подачу відповідачем апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний тест постанови складено 02 лютого 2023 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль