Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9547/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 січня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2022 року про продовження строку тримання під вартою, -
28.12.2022 прокурор відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням, в якому просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 на 60 діб.
Подане клопотання обґрунтовувалось тим, що на розгляді Богунського районного суду м. Житомира перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021060000000502 від 17.11.2021 стосовно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч.1 ст. 255-1 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалось СУ ГУНП в Житомирській області.
Посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира від 03.06.2022 щодо ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.01.2022, неможливість проведення підготовчого судового засідання у справі у зв'язку із перебування судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_10 на лікарняному, наявність підстав для обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень зібраними у провадженні доказами, наявність ризику ухиляння обвинуваченого від суду, вчинення інших злочинів та повторення протиправної поведінки, високу ймовірність протиправного впливу на учасників кримінального провадження, прокурор просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2022 року клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволено. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 26.02.2023 року (включно) без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 . За неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити розмір застави, що відповідає трьохстам розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як такий розмір застави є посильним для обвинуваченого та його оточуючих.
Посилається на те, що ухвала суду є необґрунтованою та незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що ризик переховуватися від суду повністю і беззаперечно спростовується застосуванням до підозрюваного ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. Ризик впливати на свідків повністю спростовується тим, що з більшістю свідків він взагалі незнайомий. Крім цього всі свідки допитані під час досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві показання. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не обгрунтований фактичними обставинами. Такий ризик як вчинення нового кримінального правопорушення, також не підтверджується та нівелюється можливостю застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю. Вказані чотири ризики повністю спростовуються застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_9 у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає також, що при вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, суддя прийняв до уваги існування формально зазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Твердить, що підозрюваний ОСОБА_9 не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду у зв'язку з тим, що проживає разом зі своєю сім'єю і не має наміру покидати їх, перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, крім того, він народився та все життя прожив в м. Житомирі і інших місць, де б він міг проживати чи переховуватись, не має. Через активний військовий стан виїзд за кордон не можливий. Обвинувачений сам заінтересований в об'єктивному та повному розслідуванні кримінального провадження та встановленню усіх обставин кримінального провадження.
Окрім того стверджує, що в доводах прокурора та ухвалі суду відсутні також і будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'якший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши ухвалу суду в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 6 ст. 199 КПК України передбачено, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин: підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
На думку колегії суддів, як прокурором при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, так і слідчим суддею при вирішенні вказаного клопотання зазначених вимог закону було дотримано.
Предметом дослідження судом під час розгляду провадження при розгляді даного клопотання були саме обставини, передбачені ч.3 ст. 199 КПК України, тобто обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, найтяжчий з яких відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, обставини вчинення злочину із застосування насильства, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, біографію ОСОБА_9 , який є неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ст. 296, ст. 122, ч. 1, 2 ст. 263 КК України, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність дійсних та реальних ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме ухиляння від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, вчинення інших злочинів та повторення протиправної поведінки, з урахуванням відсутності легальних джерел доходу та характеристики особи обвинуваченого та протиправного впливу, зокрема, на потерпілих у кримінальному провадженні, ураховуючи насильницький характер злочинів та наявні зв'язки та авторитет обвинуваченого у кримінальному світі, про що стверджує орган досудового розслідування та сторона обвинувачення.
Враховуючи високий ступінь ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ухиляння ОСОБА_9 від суду, вчинення інших злочинів та повторення протиправної поведінки, протиправного впливу, зокрема, на потерпілих у кримінальному провадженні, ураховуючи насильницький характер злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу ОСОБА_9 , який не має роботи, легальних джерел доходу, є неодноразово судимим, підозрюється в сталих зв'язках з кримінальним світом, на теперішній час також є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні № 12020060020004219 за ч. 2 ст. 186 КК України, яке перебуває на розгляді в Богунському районному суді м. Житомира, слідчий суддя правильно дійшов до висновку, що прокурором доведено наявність підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не буде дієвим, оскільки не здатний дійсно запобігти встановленим ризикам та гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Вказані ризики виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою та свідчать про те, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти існуючим ризикам, тому слідчий суддя правильно прийшов до висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 іншого (альтернативного) запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
З огляду на викладене докази та обставини, на які посилався прокурор в клопотанні під час розгляду провадження, дали слідчому судді підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися.
Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - не встановлено.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не надано суду в якості обґрунтування клопотання доказів, які підтверджують ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливості застосування до підзахисного більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах провадження. Сама юридична природа ризику будь-якої неналежної процесуальної поведінки особи полягає в обгрунтованому припущенні щодо можливості такої поведінки та не обов'язково вимагає доведеності такої реальної поведінки.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_9 не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду в зв'язку з тим, що проживає разом зі своєю сім'єю і не має наміру покидати їх, перешкоджати розслідуванню кримінального провадження, крім того, він народився та все життя прожив в м. Житомирі і інших місць, де б він міг проживати чи переховуватись не має, через активний військовий стан виїзд за кордон не можливий, заінтересований в об'єктивному та повному розслідуванні кримінального провадження та встановленню усіх обставин кримінального провадження заслуговують на увагу колегії суддів, проте не можуть бути в даному випадку однозначною підставою для прийняття рішення по зміні запобіжного заходу на домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги щодо визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою, є неспроможним, оскільки відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки такий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам та гарантувати належну поведінку обвинуваченого. Колегія судді не вбачає підстав, враховуючи всі обставини провадження, для визначення розміру застави.
З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги захисника з мотивів, наведених в ній, та скасування ухвали слідчого судді із застосуванням до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку апеляційного суду, відсутні.
Керуючись ст. ст. 199, 331, 404, 407, 422 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: