СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/685/23
ун. № 759/1947/23
01 лютого 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022000000000327, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2022 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 02.12.2019 року Дарницьким районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі з умовно-достроковим звільненням 03.12.2021 року на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України -
01.02.2023 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_7 про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022000000000327, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2022 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що управлінням розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022000000000327 від 27.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 309 КК України у якому 03.11.2022 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2022 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2023 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.12.2022 року ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, а саме до 03.02.2023 року.
Прокурор просить продовжити відносно підозрюваного запобіжний захід увигляді тримання під вартою на 60 діб та зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Ризики, які враховувались судом при обранні цієї міри запобіжного заходу продовжуют існувати надалі, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який йому інкримінується відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 є активним учасником групи, знає особисто інших підозрюваних та свідків, у зв'язку з чим може вчинити дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом умовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час досудового або судового засідання, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень відповідної категорії, оскільки незаконне виготовлення психотропних речовин приносить швидкий стабільний заробіток. На даний час не має медичних застережень, відносно неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_5 в умовах ДУ «Київського слідчого ізолятора».
На думку прокурора на даний час зазначені вище ризики, не зменшились та не перестали існувати, а отже інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні
Завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали не представилося можливим та потребує додаткового строку, оскільки результати процесуальних дій, які планується провести в рамках досудового розслідування, мають суттєве значення для кримінального провадження, тобто для забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також для виконання основного завдання кримінального провадження, що визначене ст. 2 КПК України, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки воно не обгрунтоване, розмір застави має визначатися виходячи з матеріального стану підозрюваного, ОСОБА_5 не володіє ніяким майном, доходів не отримує, а тому сплатити її не може. Просив застосувати до ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, також просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.11.2022 року ОСОБА_5 затримано відповідно до ст. 208 КПК України.
03.11.2022 року ОСОБА_5 в порядку ст. ст. 276-278 КПК України вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва 04.11.2022 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.01.2023 року включно.
27.12.2022 року слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.02.2023 року включно, з визначенням розміру застави у межах восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 грн.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам підозрюваного переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справ іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання у судовому засіданні слідчим суддею вислухано доводи прокурора відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_5 міри запобіжного заходу тримання під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні процесуальних та слідчих (розшукових) дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Слідчий суддя враховує як покарання, яке може бути призначене у разі визнання підозрюваного ОСОБА_5 винним у вчинені інкримінованого йому злочину, тяжкість злочину, так і дані про особу підозрюваного. Зазначене свідчить про високу ймовірність існування ризиків того, що він може переховуватись від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності його винуватості.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії", тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.
До того ж, органом досудового розслідування, в обґрунтування клопотання наведені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказані доводи є обґрунтованими і вони, у сукупності з існуючими ризиками, виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, яка є чинною, санкцію статті (ч. 4 ст. 296 КК України), застосування якої підозрюваному можливе у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу підозрюваного, свідчать про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігання, встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є неможливим застосування до нього таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Домашній арешт та особисте зобов'язання не можуть бути застосовані до підозрюваного з огляду на те, що застосування таких запобіжних заходів не забезпечить гарантування усунення ризику спілкування підозрюваного з особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, а також спілкування з потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні та здійснення на них тиску та можливості вчинення інших протиправних діянь. При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваного, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, - враховуються особа підозрюваного, стан його здоров'я, вік, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо). Крім того, як на думку слідчого судді, відсутні як обставини, так і підстави вважати, що підозрюваний не може утримуватися в арештному домі/іншому місці утримання осіб під вартою.
Що стосується доводів сторони захисту, то на думку слідчого судді, вони не дають підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Враховуючи наведені обставини, доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя приходить до висновку, що строк тримання під вартою ОСОБА_5 може бути продовжено на 60 (шістдесят) днів до 01 квітня 2023 року включно.
Отже, саме такий строк є достатнім для проведення ряду слідчих та процесуальних дій, направлених на встановлення істини у кримінальному провадженні.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Визначаючи можливість визначення в якості альтернативи попередньому ув'язненню такого запобіжного заходу, як застава варто зауважити, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до підозрюваного, не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У даному випадку неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, обумовлюється об'єктивними причинами неможливості усунення негативного впливу ризиків неналежної поведінки підозрюваного. Натомість, застосування попереднього ув'язнення має здійснюватись із дотриманням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України).
У своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 § 3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", § 105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", § § 23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", § 37; "Смирнова проти Росії", § 59; "Пірузян проти Вірменії", § 94).
Оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідчий суддя приходить до висновку, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою підозрюваного не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також не забезпечує справедливої рівноваги між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.
Таким чином, у даному випадку об'єктивним є потреба у визначенні підозрюваному застави, як альтернативного заходу попередньому ув'язненню. Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку підозрюваного до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків. Беручи до уваги відомості про особу підозрюваного, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості його наслідків, об'єктивним є визначення застави на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 684 грн 00 коп.), тобто 214 720 грн 00 коп.
При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 177, 178, 182, 183, 193, 196-199, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України терміном на 60 (шістдесят) днів до 01 квітня 2023 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці обов'язки, передбачені ст.182 КПК України.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього, для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає направленню до ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 02.02.2023 року о 09:30 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1