Справа №:755/498/22
Провадження №: 2/755/729/23
"25" січня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Сич В.С.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності недійсними,
позивач ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності недійсними. Свої вимоги мотивувала тим, що 14 лютого 2017 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ОСОБА_7 поданого в особі представника ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задоволено: визнати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації видано на ім'я ОСОБА_7 розпорядження № 43-997 про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації видано на ім'я ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . 07 грудня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року по цивільній справі № 755/16152/16-ц за позовом ОСОБА_7 поданого в особі представника ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням залишено без задоволення. 31 жовтня 2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житлом, скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено: визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . В решті рішення залишити без змін. 09 вересня 2020 року постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 23 листопада 2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 14 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житлом скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення: в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житлом відмовити. В частині визнання такою, що втратила право користування житлом ОСОБА_3 , рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вважає, що розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року, видано з порушенням вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, відповідно до яких передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну, або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. У зв'язку з чим просить визнати недійсними та скасувати розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке видане 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_7 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Крім того, 21 січня 2022 року ухвалою суду витребувано у Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02094, бул. Праці, 1/1, м. Київ) належним чином завірену копію розпорядження Органу приватизації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року та свідоцтва про право власності, видане на ім'я ОСОБА_7 про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 30 червня 2017 року.
23 серпня 2022 року ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_7 про залишення позову ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності недійсними без розгляду відмовлено.
23 серпня 2022 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_7 про витребування у ОСОБА_3 , докази на підтвердження того, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, набули право власності або право постійного користування іншим житлом, ніж спірна квартира, а саме: договір оренди житла (нерухомості) у Канаді, укладений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або батьком дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або докази набуття права власності на нерухомість; копії закордонних паспортів (або проїзних документів дитини) з візою та відмітками про перетин кордону Канади та України з 2015 року по цей час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; докази, що підтверджують або заперечують наявність статусу тимчасового/постійного резидента у Канаді або наявність громадянства Канади вказаних осіб; докази що підтверджують навчання у навчальному закладі дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у м. Київ або у Канаді у період з 2015 року по цей час; відомості, у якому медичному закладі на обліку перебувають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено повністю.
23 серпня 2022 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_7 про витребування у Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код 00034039, вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) інформацію про дату виїзду і термін дії візи стосовно усіх членів сім'ї у складі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно виїзду вказаних осіб за межі України та перетину кордону у зворотньому напрямку в період з серпня 2015 року по дату звернення із запитом; у Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37397237, 02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 20), інформацію, щодо фактичної адреси проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 та надати акт обстеження житлових умов за їх фактичною адресою проживання, відмовлено повністю.
23 серпня 2022 року ухвалою суду клопотання відповідача ОСОБА_7 про витребування доказів задоволено: Витребувати у Посольства України в Канаді (01901, вул. Костельна, 13-а, м. Київ) інформацію про перебування на консульському обліку посольства України в Канаді і в якому статусі, наступних осіб: ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 , ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 , (ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Витребувати у Посольства Канади в Україні (01901, вул. Костельна, 13А, м. Київ) інформацію про перебування на консульському обліку посольства України в Канаді і в якому статусі, наступних осіб: ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 , ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 , (ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ); Витребувати у Управління освіти Дніпровського району м. Києва (02105, пр. Миру, 6-А, м. Київ): 1. дані (відомості) з реєстру, який ведеться в Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 684 від 13 вересня 2017 р. щодо обліку дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме інформацію про місце здобуття освіти (заклад освіти) та форму здобуття освіти інформацію, зокрема учбовий заклад, у якому вказані особи навчаються/ навчались в період з 2015 року і по сьогодні; 2. заяви (або належним чином завірені копії заяв) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поданих щодо навчання їх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у закладах освіти, або заяв щодо переведення вказаних дітей, як учнів до іншого закладу освіти до закладу освіти, з якого вони переводиться, поданих в період з 2015 року по цей час, або 3. заяви, щодо вибуття учня на постійне місце проживання за межі України до закладу освіти, з якого вони вибули, та відповідні документи (їх копії), надані до вказаних заяв щодо кожного з вищеназваних дітей, які є позивачами у даній справі, поданих в період з 2015 року по цей час. 4. Якщо відомості щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Управління освіти Дніпровського району м. Києва відсутні, вказати підставу відсутності таких відомостей. Витребувати у Державної служби якості освіти України (01135, вул. Ісаакяна, буд. 18, м. Київ,) яка здійснює контроль за веденням відповідного реєстру та обліку дітей дошкільного та шкільного віку в частині реалізації структурними підрозділами повноважень, визначених у Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 684 від 13 вересня 2017 року: 1. дані з такого реєстру щодо обліку дітей шкільного віку, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме інформацію про місце здобуття освіти (заклад освіти) та форму здобуття освіти інформацію, зокрема учбовий заклад, у якому вказані особи навчаються/навчались в період з 2015 року і по сьогодні; 2. заяви (або належним чином завірені копії) батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо навчання їх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у закладах освіти, або заяв щодо переведення вказаних дітей, як учнів до іншого закладу освіти до закладу освіти, з якого вони переводиться за період з 2015 року по цей час, або 3. заяви, щодо вибуття учня на постійне місце проживання за межі України до закладу освіти, з якого вони вибули, та відповідні документи (їх копії), надані до вказаних заяв щодо кожного з вищеназваних дітей, які є позивачами у даній справі, за період з 2015 року по цей час. Якщо відомості щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Державної служби якості освіти України відсутні, вказати підставу відсутності таких відомостей.
Також 23 серпня 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
29 серпня 2022 року ухвалою суду виправити описку в ухвалі Дніпровського районного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності недійсними: в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2022 року правильно зазначити адресу Посольства України в Канаді «310 Somerset St. West Ottawa, ON K2P 0J9 Canada» замість неправильної « АДРЕСА_3 ».
25 січня 2023 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_1 .
Представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що право користування спірним житлом малолітніх дітей поновлено постановою Київського апеляційного суду по справі № 755/16152/16-ц від 23 листопада 2020 року, а тому вони мають право на приватизацію даної квартири на рівні з ОСОБА_7 .
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_2 .
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи. Крім того, додатково пояснила, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки 14 лютого 2017 року позивачу було відомо про передачу спірної квартири у приватну власність відповідачу, що підтверджується змістом заяви про скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/16152/16-ц. Крім того, на момент видачі свідоцтва про право власності на спірну квартиру діти позивача були малолітніми, а тому їх інтереси захищають батьки.
Представник відповідача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позов просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданих письмових поясненнях просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
14 лютого 2017 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ОСОБА_7 поданого в особі представника ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задоволено: визнати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 13-24, том 1).
30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації видано на ім'я ОСОБА_7 розпорядження № 43-997 про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 228, том 1).
Крім того, 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації видано на ім'я ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-12, том 1).
07 грудня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року по цивільній справі № 755/16152/16-ц за позовом ОСОБА_7 поданого в особі представника ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням залишено без задоволення (а.с. 13-24, том 1).
31 жовтня 2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житлом, скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено: визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . В решті рішення залишити без змін (а.с. 13-24, том 1).
09 вересня 2020 року постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 13-24, том 1).
23 листопада 2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житлом скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення: в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житлом відмовити. В частині визнання такою, що втратила право користування житлом ОСОБА_3 , рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 13-24, том 1).
Позивач просить визнати розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , незаконним та скасувати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року видано з порушенням вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, відповідно до яких передача займаних квартир (будинків) здійснюється у спільну сумісну, або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
На підтвердження позовних вимог позивач надала суду довідку Житлово-експлуатаційної дільниці № 412 від 21 серпня 2015 року про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 9, том 1), довідку Комунального концерну «Центр комунального сервісу № 82» від 21 жовтня 2016 року про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 10, том 1), довідку Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації м. Києва від 22 грудня 2020 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартирі АДРЕСА_1 з 08 лютого 2007 року по теперішній час (а.с. 25, том 1), довідку Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації м. Києва від 22 грудня 2020 року народження, про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у квартирі АДРЕСА_1 з 30 липня 2009 року по теперішній час (а.с. 26, том 1), довідку Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації м. Києва від 22 грудня 2020 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у квартирі АДРЕСА_1 з 30 липня 2009 року по теперішній час (а.с. 27, том 1), лист Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 08 червня 2021 року про можливість скасування свідоцтва про право власності на житло лише в судовому порядку (а.с. 28, том 1), копію закордонного паспорту позивача (а.с. 13-15, том 2).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_2 скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнала в повному обсязі, оскільки позивач та її малолітні діти у серпні 2015 року виїхали на постійне місце проживання у ОСОБА_15 де проживають і по теперішній час. Відповідач не чинила позивачу та її дітям перешкод у користуванні спірною квартирою. Розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року видано з дотриманням вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
На підтвердження відзиву представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_2 надала суду акти Житлово-експлуатаційної дільниці № 412 від 02 лютого, 04 квітня, 04 липня, 26 грудня 2016 року, 18 січня 2017 року про не проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 з 29 серпня 2015 року (а.с. 123, 124, 125, 126, 127, том 1), копію закордонного паспорту позивача (а.с. 128, том 1), лист КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва» від 01 жовтня 2019 року (а.с. 130, том 1), лист Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 04 листопада 2019 року (а.с. 138, том 1), скріншоти з соціальних мереж (а.с. 147-171, том 1), акт Житлово-експлуатаційної дільниці № 412 від 20 липня 2022 року про не проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 2015 року (а.с. 225, том 1), акт Житлово-експлуатаційної дільниці № 412 від 22 српня 2022 року про не проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 2015 року (а.с. 226, том 1),
Представник позивача скористалася своїм правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якої зазначила, що враховуючи, що у спірній квартирі зареєстровані малолітні діти позивач не надавала згоду на приватизацію спірного житлового приміщення. Окрім того, представник відповідача у відзиві приділяє багато уваги доказуванню перебування позивача з дітьми у Канаді, однак ці обставини були детально досліджені у цивільному процесі у справі № 755/16152/16-ц та знайшли відповідну оцінку. Право користування спірним житлом неповнолітніх дітей поновлено постановою Київського апеляційного суду по справі № 755/16152/16-ц від 23 листопада 2020 року.
Представник відповідача Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого зазначив, що на момент подачі документів щодо приватизації спірної квартири було подано весь пакет документів, передбачений Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, проте враховуючи факт скасування постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та відновлення права користування житловим приміщенням, малолітні діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали право на приватизацію даної квартири на рівні з ОСОБА_7 .
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації скористався своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, у випадку влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Відповідно до п. 1 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, жилі приміщення у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно п. 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).
Судом встановлено, що розпорядженням органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року передано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в приватну власність ОСОБА_7 .
23 листопада 2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року в частині визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житлом скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення: в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житлом відмовити. В частині визнання такою, що втратила право користування житлом ОСОБА_3 , рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 13-24, том 1).
У зв'язку з наведеним неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, мали право користування спірною квартирою на момент передачі її відповідачу у власність на підставі розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року, що порушило їх немайнові права (право користування зазначеним житлом).
За встановлених обставин суд приходить висновку, що розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є незаконним та підлягає скасуванню.
Також позивач просить визнати свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке видане 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_7 недійсним та скасувати.
Пунктом 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Судом встановлено, що 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (а.с. 11-12, том 1).
Оскільки підставою для видачі свідоцтва про право власності на житло є розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке є незаконним та підлягає скасуванню, тому за встановлених обставин свідоцтво про право власності на житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке видане 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_7 є недійсним та підлягає скасуванню.
Однак представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред'явлення позовних вимог.
В обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності представник відповідача зазначила, що 14 лютого 2017 року позивачу було відомо про передачу спірної квартири у приватну власність відповідачу, що підтверджується змістом заяви про скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/16152/16-ц. Крім того, на момент видачі свідоцтва про право власності на спірну квартиру діти позивача були малолітніми, а тому їх інтереси захищають батьки.
На підтвердження пропуску позивачем строку позовної давності представник відповідача надала суду копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 серпня 2018 року (а.с. 198-199, том 1), копію відзиву на позовну заяву по справі № 755/16152/16-ц (а.с. 200-202, 203-204, том 1), копію заяви про видачу копії заочного рішення по справі № 755/16152/16-ц (а.с. 205, том 1), копію заяви представника позивача про видачу справи № 755/16152/16-ц для ознайомлення (а.с. 206, том 1), копію заяви про скасування заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/16152/16-ц (а.с. 207-210, том 1).
В матеріалах справи міститься довідка управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 вересня 2022 року неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, в закладах загальної середньої освіти Дніпровського району м. Києва не навчаються (а.с.41, том 2).
Представник позивача подала заяву про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення строку позовної давності, яка мотивована тим, що оскільки позивачем було подано заяву про скасування заочного рішення, тому було перервано строк позовної давності. Крім того, право користування спірним житлом малолітніх дітей поновлено постановою Київського апеляційного суду по справі № 755/16152/16-ц тільки 23 листопада 2020 року, а тому позивач не мала правових підстав для подання позовної заяви про визнання недійсними та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 4 ст. 261 ЦК України у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
Правило частини четвертої статті 261 ЦК України застосовується до позовів, з якими звертаються особи, які у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років самі вчинили правочин, у тому числі і з належного дозволу, якщо правочин порушує їх права або інтереси. Це ж правило застосовується, якщо інші особи вчинили правочин, що порушував права або інтереси неповнолітньої особи, саме на час вчинення такого правочину.
Оскільки оспорений правочин вчинено тоді, коли діти були малолітні, а не неповнолітні, їхні інтереси захищають батьки (частина перша статті 39 ЦПК України (2004 року), частина перша статті 59 ЦПК України (у редакції з 15 грудня 2017 року), які звертались вже до суду, то положення частини четвертої статті 261 ЦПК України, на що посилається позивач, у цій ситуації застосуванню не підлягає.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 травня 2019 року у справі № 363/2894/17-ц та у постанові Верховного суду від 25 червня 2021 року у справі № 465/3609/15-ц.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п'ята статті 267 ЦК України).
Оскільки неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу свого віку не мали достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно захистити свою право користування житловим приміщенням. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Тому за встановлених обставин суд приходить висновку про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.
За встановлених обставин позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності недійсними підлягають задоволенню повністю: визнати розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , незаконним та скасувати. Визнати свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке видане 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_7 недійсним та скасувати.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 29, 203, 215, 216, 242, 253, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 71 ЖК України, ст. 6 СК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності недійсними задовольнити повністю.
Визнати розпорядження органу приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 43-997 від 30 червня 2017 року про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , незаконним та скасувати.
Визнати свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке видане 30 червня 2017 року органом приватизації житла Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_7 недійсним та скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2023 року.
Суддя Н.Є.Арапіна