Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26.01.2023м. ХарківСправа № 922/5147/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" (61070, м. Харків, Академіка Проскури, 1, корпус 45, офіс 21)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 1)
про стягнення 420 000,00 грн.
за участю представників:
позивача - Стриж Л.А.
відповідача - Кузнецова А.А.
ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" (м. Харків) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути ТОВ "Завод "Будінвест" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (м. Харків) штраф у розмірі 420000,00 грн. за порушення п. 6.8 кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року - не повідомлення про наявні претензії з боку третіх осіб. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
24.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.01.2022 від відповідача надійшло клопотання (вх. №13432 від 07.11.22) про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/4482/21.
01.02.2022 від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.22р. підготовче провадження продовжено на 30 днів.
10.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.06.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
21.06.2022 від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій.
Ухвалою від 27.10.2022 справу №922/5147/21 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на "25" листопада 2022 р. об 11:40 год.
07.112022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/4482/21.
19.12.2022 від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.
В підготовчому засіданні 20.01.2023 було відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Керуючись п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження 20.01.23р. та призначив розгляд справи по суті в даному засіданні. Керуючись ч.2 ст.216 ГПК України, під час розгляду справи по суті 20.01.23р. судом проголошено перерву у судовому засіданні до 26.01.23р. о 14:00.
Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2023 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2023 проти позову заперечував в повному обсязі.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
06 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" (далі - позичальник, відповідач) та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - первісний кредитор) було укладено кредитний договір № 23019/ЮКР/0 (далі - кредитний договір), згідно п.11 якого "кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8400000,00 грн, зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п.1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним договором".
Згідно п.3.1 кредитного договору "видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок позичальника".
Первісний кредитор виконав зобов'язання з надання кредиту, перерахувавши на належний відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8326130,12 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019 р.
Відповідно до п.12.3 кредитного договору "кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення позичальником не потрібне".
26 червня 2020 року між Акціонерним товариством "АБ"Радабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "СТАКСЕЛЬ" (далі -ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал", позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст.
Згідно п.1.1 договору відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 р., "первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор - ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника, іпотекодавця - ТОВ "Завод Будінвест", та поручителя - громадянка України ОСОБА_1 за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Завод Будінвест" та договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, іпотекодавця та поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки, за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому".
Пунктом 3.1 визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п.1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9238656,49 грн.
26 червня 2020 року позивачем було здійснено повну оплату за договором відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 26.06.2020 р. В той же день, первісний кредитор за актом приймання-передачі передав позивачу документи, що підтверджують право вимоги до відповідача.
Відповідно до п.1.4. договору відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.20 р. "за взаємною домовленістю сторони встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього договору".
Отже, з 26 червня 2020 року позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором.
16 липня 2020 року позивачем було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів (лист від 16.07.2020 р., вих.№ 1607).
Так, 23 липня 2020 року позивачем на адресу відповідача було надіслано листа (вих. № 2307), згідно якого відповідача було повідомлено, що у зв'язку із укладенням між АТ "АБ "Радабанк" та ТОВ "КУА "Фінекс-капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "СТАКСЕЛЬ", договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 23019/ЮКР/0, іпотечним договором № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1, укладеними між ТОВ "Завод Будінвест" та АТ "АБ "Радабанк" та договором поруки № 23019/ЮКР/0-П1, укладеним між ТОВ "Завод Будінвест", АТ "АБ "Радабанк" та ОСОБА_1 , вся кореспонденція (листи, документи, заяви, повідомлення тощо), яка має бути направлена позичальником за кредитним договором, іпотекодавцем за договором іпотеки, поручителем за договором поруки, відповідно до умов вищевказаних договорів, має бути направлена на адресу нового кредитора -ТОВ "КУА "Фінекс-капітал".
Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується "сплачувати кредитору окремо від встановленої процентної ставки за користування кредитом штрафні санкції, передбачені розділом 9 даного договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за цим договором".
Частиною 2 пункту 9.2 кредитного договору визначено, що "за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф в розмірі 5% від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 договору, за кожен факт порушення".
Пунктом 6.8 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується "повідомити кредитора протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, якщо їх сума перевищує 10 (десять) процентів від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1. цього договору, з наданням за вимогою кредитора всіх необхідних документів".
Як вказує позивач, йому стало відомо з даних, що містяться у загальному доступі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/), 20 серпня 2021 року ухвалою господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/3106/21 за позовом ТОВ "Сервісна компанія "СКАТ" до ТОВ "Завод "Будінвест" про стягнення коштів у розмірі 852934,25грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 850000,00 грн. та 3% річних в сумі 2934,25 грн.
З цього приводу, 28 грудня 2021 року на адресу ТОВ "Сервісна компанія "СКАТ" було надіслано адвокатський запит (вих. № 28/12 від 28.12.2021р.) щодо надання інформації: яка є загальна сума, заявлена до стягнення, предмет та підстави позову ТОВ "Сервісна компанія "СКАТ" до ТОВ "Завод "Будінвест", який розглядається господарським судом Харківської області (справа № 922/3106/21).
Як вказує позивач, станом на день подання цієї позовної заяви відповіді від ТОВ "Сервісна компанія "СКАТ" на адвокатський запит від 28.12.21р. № 28/12 не отримано.
З огляду на вищевказане, позивач зазначає, що відповідачем не було повідомлено кредитора - ТОВ "КУА "Фінекс-капітал", у встановлені пунктом 6.8 кредитного договору строки, про наявні претензії до ТОВ "Завод "Будінвест" з боку ТОВ "Сервісна компанія "СКАТ", а отже, оскільки, сума до відшкодування складає набагато більше ніж 10 (десять) процентів від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1. кредитного договору, то наведене свідчить про те, що відповідачем грубо порушено пункт 6.8. кредитного договору.
Так, за твердженнями позивача, враховуючи, що за таке порушення, кредитним договором передбачений штраф у розмірі 5 % від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 договору, тому відповідач повинен нести відповідальність у розмірі 420000,00 грн. (8400000,00 - 5%).
ТОВ "КУА"Фінекс-капітал" зазначає, що відповідачем не виконані взяті ним зобов'язання за кредитним договором, зокрема, не погашена заборгованість за штрафними санкціями та нарахованими процентами за користування кредитними коштами за результатом розгляду судових справ, які розглядались в господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді.
Згідно п.12.4 кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань відповідно до умов цього договору.
Пунктом 3.3 кредитного договору визначено, що датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора: кредиту у розмірі фактичної заборгованості; нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Отже, позивач стверджує, що у зв'язку з викладеним, та враховуючи не виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань за кредитним договором, не погашенням кредиту, ТОВ "КУА "Фінекс-капітал", має право на звернення з цим позовом до господарського суду Харківської області.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти доводів та вимог позивача, викладених в позовній заяві, обґрунтовуючи їх, зокрема, наступним.
Так, з 01.01.2021 року відповідач наполягає на тому, що кредитні правовідносини між сторонами припинено, зазначає, що припинення кредитних відносин підтверджується як висновком експерта від 18.02.2021 р. № СЕ-19/121-21/1773-ЕК, так і постановою Верховного Суду від 04.10.2021р. у справі № 922/3436/20, а з цього випливає відсутність у відповідача зобов'язань щодо повідомлення позивача про позови у відношенні до ТОВ "Завод "Будінвест".
На підтвердження вказаної обставини, відповідач посилається на висновок експерта від 18.02.2021р. №СЕ-19/121-21/1773-ЕК, в якому надані роз'яснення щодо правомірності нарахування ТОВ "КУА"Фінекс-капітал" процентів, пені та штрафних санкцій на заборгованість по кредитному договору, та згідно якого експерт дійшов висновку про те, що:
- станом на 26.06.20р. розмір права вимоги відповідача та розмір заборгованості позивача підтверджується в загальній сумі 9238656,49 грн., в тому числі 8326130,12грн. - заборгованість по кредитному договору; 912526,37грн.- заборгованість про процентам; 0,00 грн. - заборгованість по сплаті комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договорами забезпечення;
- станом на 01.01.21р. заборгованість позивача за договором відступлення права вимоги відсутня, а переплата складає 1140264,64грн., в тому числі в сумі 64000,00грн., по процентам 885624,32грн., за пенею та штрафними санкціями на загальну суму 190640,32 грн.
Відповідач вказує, що для встановлення факту правопорушення, у тому числі факту порушення умов кредитного договору, позивачу необхідно довести те, яким чином відбулось порушення та дату його вчинення, час коли відповідач дізнався про наявність позову та протягом якого часу був зобов'язаний вчинити певні дії (повідомити позивача в порядку пункту 6.8 кредитного договору). Проте, відповідач вважає, що вказані обставини не зазначені позивачем.
Також, відповідач наполягає на тому, що в господарському суді Харківської області перебувало сім справ за позовами ТОВ "КУА "Фінекс-капітал" до ТОВ "Завод "Будінвест" про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 5352370,25 грн. (№922/3250/20, №922/3251/20, №922/3252/20, №922/3253/20, №922/2471/20, №922/3437/20, №922/3436/20) за наявністю повністю виконаного кредитного зобов'язання позичальника, що свідчить про те, що зазначена штрафна санкція спрямована на отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків, що суперечить висновкам, викладеним в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Також відповідач просить суд, у разі встановлення судом порушення п.6.8 кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій до 100,00 грн., в порядку статті 233 ГПК України та статті 551 Цивільного кодексу України.
У відповіді на відзив позивач вказує, що надані відповідачем докази, які нібито підтверджують відсутність заборгованості за кредитним договором не можна приймати до уваги, а висновок експерта взагалі є неналежним та не допустимим доказом, оскільки експертом не були досліджені в повному обсязі умови кредитного договору, обставини здійснення оплати за кредитним договором, не вірно було визначено проценту ставку за відсотками та черговість погашення заборгованості за кредитним договором.
Так, посилаючись на вказані у відзиві справи відповідач зазначає, що позови у цих справах розглядались за наявністю виконаного кредитного зобов'язання позичальником, що свідчить про те, що штрафна санкція, заявлена у позовній заяві по даній справі спрямована на отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.
Проте, за твердженнями позивача, посилання відповідачем на вказані справи є неприйнятним, оскільки підстави позовів у зазначених справах різні, обставини справ різняться від справи, що розглядається, та, крім того, позивач наполягає на тому, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.19 року, з урахуванням п.3.10 кредитного договору станом на 07.02.22 року та відомістю про заборгованість ТОВ "Завод "Будінвест" за кредитним договором №23019/ЮКР/0 від 06.12.19р. (з урахуванням заборгованості по тілу кредиту, нарахованих та несплачених процентів, неустойки) станом на 07.02.22р.
Також, позивач звертає увагу суду на те, що посилання відповідача на наявність низки справ про стягнення з нього штрафних санкцій за порушення умов договорів, не являється засобом отримання невиправданих додаткових прибутків, оскільки сторони у договорі погодили умови стягнення штрафних санкцій, а рішення за цими позовами свідчать лише по систематичне порушення умов договорів з боку відповідача.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 100,00 грн. позивач вказує про те, що відповідачем не надано до суду доказів щодо його скрутного майнового стану (звітів про фінансові результати в 2020-2022 роках про збитковість підприємства, тощо), а також те, що порушення виконання зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, доказів сплати заборгованості зі своїх контрагентів, тощо, у зв'язку з чим, позивач вказує, що дане клопотання відповідача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 512 Цивільного кодексу України також передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів.
Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.
Отже, з наведеного вбачається, що після укладення між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-капітал" договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, ТОВ "Завод "Будінвест" продовжило залишатись зобов'язаною особою за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, при цьому умовами договору не передбачено обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.
16 липня 2020 року позивачем було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів (лист від 16.07.20 р., вих. № 1607).
Так, 23 липня 2020 року позивачем на адресу відповідача було надіслано листа (вих. № 2307), згідно якого відповідача було повідомлено, що у зв'язку із укладенням між АТ "АБ "Радабанк" та ТОВ "КУА "Фінекс-капітал", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "СТАКСЕЛЬ", договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 23019/ЮКР/0, іпотечним договором № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1, укладеними між ТОВ "Завод Будінвест" та АТ "АБ "РАДАБАНК" та договором поруки № 23019/ЮКР/0-П1, укладеним між ТОВ "Завод Будінвест", АТ "АБ "РАДАБАНК" та ОСОБА_1 , вся кореспонденція (листи, документи, заяви, повідомлення тощо), яка має бути направлена позичальником за кредитним договором, іпотекодавцем за договором іпотеки, поручителем за договором поруки, відповідно до умов вищевказаних договорів, має бути направлена на адресу нового кредитора -ТОВ "КУА "Фінекс-капітал".
Частиною 2 пункту 9.2 кредитного договору визначено, що "за невиконання та/або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора штраф в розмірі 5% від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 договору, за кожен факт порушення".
Як було зазначено вище, пунктом 6.8 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується "повідомити кредитора протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, якщо їх сума перевищує 10 (десять) процентів від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1. цього договору, з наданням за вимогою кредитора всіх необхідних документів".
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені також частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, на думку позивача, з ТОВ "Завод Будінвест" на користь останнього повинна бути стягнута сума у розмірі 420000,00 грн., оскільки відповідач не повідомив про господарську справу "№ 922/3106/21 за позовом ТОВ "Сервісна компанія "СКАТ" до ТОВ "Завод Будінвест" про стягнення коштів у розмірі 852934,25 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 850000,00 грн. та 3 % річних у сумі 2934,25 грн.
Судом встановлено, що ТОВ "Завод Будінвест" виконало в повному обсязі зобов'язання по кредитному договору станом на 01.01.2021, що підтверджується висновком експерта від 18.02.2021 №СЕ-19/121-21/1773-ЕК, тому вищевказане свідчить про відсутність обов'язку щодо повідомлення позивача про позови у відношенні до ТОВ "Завод "Будінвест".
Так, у відповідності до вказаного висновку експерта, станом на 01.01.2021 підтверджується переплата ТОВ "Завод "Будінвест" на загальну суму 1140264,64 грн, у т.ч. за кредитом у сумі 64000,00 грн, по процентам 885624,32 грн, за пенею та штрафними санкціями на загальну суму 190640,32 грн.
Позивач, заперечуючи проти вищезазначеного висновку, вказує про те, що надані відповідачем докази, які підтверджують відсутність заборгованості за кредитним договором не можна приймати до уваги, а висновок експерта взагалі є неналежним та не допустимим доказом.
Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач, як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі е будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що мас за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of рrobabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
У рішенні Європейського Суду з прав людини (долі - ЄСПЛ) у справі "ВruаІІа Gomez De La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи в огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 У справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц(провадження № 14-400ЦС19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (долі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K.AND OTHERS V. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті її ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлений законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частими першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DОМВО ВЕНЕЕRВ.V. v. ТНЕ NЕТНЕRLANDS").
Так, саме судом повинні бути досліджені докази, на підтвердження обставин справи, а не оцінюватись позивачем.
У разі невизнання вказаних доказів, позивач не позбавлений можливості доводити свою позицію також доказами, які на думку останнього належні та допустимі.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про те що Висновок експерта від 18.02.2021 р. № СЕ-19/121-21/1773-ЕК, в якому надані роз'яснення щодо правомірності нарахування ТОВ "КУА "ФІНЕКС-КАПІТАЛ" процентів, пені та штрафних санкцій на заборгованість по кредитному договору є належним та допустимим доказом по справі.
Як встановлено судом, пунктом 6.8 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язується "повідомити кредитора протягом трьох робочих днів від дати отримання відповідних відомостей про претензії та позови з боку третіх осіб до позичальника, якщо їх сума перевищує 10 (десять) процентів від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1. цього договору, з наданням за вимогою кредитора всіх необхідних документів".
Отже, судом встановлено, що згідно висновку експерта від 18.02.2021р. №СЕ-19/121-21/1773-ЕК станом на 26.06.2020 року розмір права вимоги та розмір заборгованості підтверджується в загальній сумі 9238656,49 грн., в тому числі 8326130,12грн. заборгованість по кредитному договору; 912526,37грн. заборгованість про процентам; 0,00 грн. заборгованість по сплаті комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договорами забезпечення. Втім, станом на 01.01.2021 року заборгованість позивача за договором відступлення права вимоги відсутня, а переплата складає 1140264,64 грн., в тому числі в сумі 64000,00 грн., по процентам 885624,32грн., за пенею та штрафними санкціями на загальну суму 190640,32 грн.
Відтак, оскільки експертний висновок від 18.02.2021р. №СЕ-19/121-21/1773-ЕК підтверджує відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, то в даному випадку відсутня можливість застосування пункту 6.8 кредитного договору та нарахування штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач надав суду докази, які підтверджують відсутність заборгованості у вигляді штрафних санкцій за договором, суд вважає позовні вимоги такими, що спростовані відповідачем, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "06" лютого 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко