номер провадження справи 27/122/22
26.01.2023 Справа № 908/1620/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом: Фермерського господарства “АГРО ЛІДЕР 2020” (85525 Донецька область, Великоновосілківський район, с. Зелене поле, вул. Алавердова, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 43076895)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” (69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63А, ідентифікаційний код юридичної особи 36711549)
про стягнення 787 100 грн. 73 коп.
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” (69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63А, ідентифікаційний код юридичної особи 36711549)
до відповідача за зустрічним позовом: Фермерського господарства “АГРО ЛІДЕР 2020” (85525 Донецька область, Великоновосілківський район, с. Зелене поле, вул. Алавердова, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 43076895)
про визнання частково недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Алілуєв Д.О., дов. № б/н від 01.08.2022
від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Богач А.О., ордер АР 1097783 від 09.09.2022
Фермерське господарство “АГРО ЛІДЕР 2020” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” 682 489 грн. 53 коп. заборгованості за поставлену пшеницю врожаю 2021 року, 8 526 грн. 44 коп. 3 % річних, 96 084 грн. 76 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 02.09.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1620/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 06.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1620/22, присвоєно справі номер провадження 27/122/22. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.09.2022.
20.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” про визнання частково недійсним п. 9.4 договору поставки пшениці від 16.02.2022 № 16020222-03 в частині строку виконання зобов'язань для сторони не більше 60 календарних днів.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2022, зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 22.09.2022 прийнято в порядку статті 180 ГПК України зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/1620/22. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні, яке призначено на 28.09.2022.
Ухвалою суду від 28.09.2022 підготовче провадження відкладено на 01.11.2022.
Ухвалою суду від 01.11.2022 продовжено підготовче провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2022.
Ухвалою суду від 01.12.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 22.12.2022.
Ухвалою суду від 22.12.2023оголошувалася перерва з розгляду справи по суті до 17.01.2023.
В судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 26.01.2023.
У судовому засіданні 26.01.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 26.01.2023 підтримав первісні позовні вимоги, просив суд первісний позов задовольнити повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 26.01.2023 заперечив проти задоволення первісного позову, просив суд задовольнити зустрічний позов.
В засіданні суду 26.01.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 26.01.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
16.02.2022 між Фермерським господарством “АГРО ЛІДЕР 2020” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” (покупець) укладено договір поставки пшениці (в заліковій вазі) № 16022022-3.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю врожаю 2021 року в заліковій вазі у кількості 100 (сто) тонн +/-10,0 (плюс/мінус десять) відсотків від цієї кількості за вибором Покупця.
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна однієї тони зерна в заліковій вазі складає 8 450,00 грн.
Згідно п. 2.2 Договору сторони домовилися, що загальна вартість зерна якість якого відповідає базисним нормам, вказаним у п. 3.1 Договору, розраховується шляхом множення залікової ваги зерна, що вказана у Акті приймання-передачі зерна, на ціну однієї тони зерна, вказану у п. 2.1 Договору.
Сторони домовилися, що вказана у п. 2.1 Договору ціна однієї тони Зерна (ціна Договору) може бути змінена лише за взаємною згодою Сторін.
Відповідно до п. 3.2 Договору приймання зерна здійснюється за заліковою вагою, згідно Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661.
Згідно п. 4.1 Договору поставка зерна здійснюється Постачальником на умовах СРТ за адресою ТОВ «АРТ-09», Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Залізничне, вул. Ранкова, 2Б.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що зерно має бути поставлено Постачальником у строк до 31 лютого 2022 року включно.
Згідно п. 7.1 оплата Покупцем вартості зерна здійснюється на підставі рахунку Постачальника в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець здійснює розрахунок за поставлене зерно протягом 1 (одного) операційного (банківського) дня з дати поставки зерна Покупцю в наступному порядку:
- 80% вартості зерна сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки зерна, визначення фактичної кількості та якості поставленого зерна згідно умов цього договору та підписаної видаткової накладної;
- 20% вартості зерна сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
Датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання (п. 3.2 Договору).
На виконання умов Договору в період часу з 24.02.2022 по 28.02.2022 включно позивачем було відвантажено на адресу відповідача пшеницю врожаю 2021 року в загальній вазі 100,960 тон, що підтверджується накладними № 3 від 24 лютого 2022 року та № 4 від 28.02.2022 року, підписаними представником відповідача Дерев'янко Андрієм Анатолійовичем.
Позивачем на вимогу суду надано товарно-транспортні накладні №№ 1, 2 від 23.02.2022, №№ 3,4, 5 від 28.02.2022.
На підставі оформлених накладних позивачем було виставлено рахунок № 2 від 28.02.2022 на загальну суму 853 111 грн. 91 коп.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.
Як зазначив позивач, через початок військової агресії російської федерації проти України представники Фермерського господарства “АГРО ЛІДЕР 2020” були вимушені екстрено полишити своє місцезнаходження, що позбавило позивача можливості здійснити реєстрацію податкової накладної в реєстрі податкових накладних.
В порушення умов договору відповідачем не було здійснено оплату 80 % отриманої пшениці врожаю 2021 року у встановлені строки, у зв'язку із чим станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач має прострочену заборгованість перед позивачем в розмірі 682 489 грн. 53 коп.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання відповідача щодо оплати товару позивачу в розмірі 682 489 грн. 53 коп. заборгованість залишилось невиконаним.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт поставки товару (зерна) позивачу.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів оплати поставленого товару на користь позивача.
Відповідно до п. 11.2 Договору договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, якріплення їх печатками та діє до 28 листопада 2022 року включно. Закічення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними.
Заперечення відповідача не приймаються до увагу, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка зерна здійснюється Постачальником на умовах СРТ за адресою ТОВ «АРТ-09», Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Залізничне, вул. Ранкова, 2Б.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що зерно має бути поставлено Постачальником у строк до 31 лютого 2022 року включно.
Позивач здійснив поставку зерна в загальній вазі 100,960 тон, що підтверджується підписаними представниками позивача та відповідача накладними № 3 від 24.02.2022 та № 4 від 28.02.2022.
Відповідно до п. 3.2 Договору сторони домовилися, що приймання зерна здійснюється за заліковою вагою. Залікова вага зерна - це фізична вага зернової культури, зменшена па розрахункову величину ваги відхилень до кондицій (базисних величин) вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у п. 3.1 договору:
Зв=Фв-Фв*(Сс+Хв)/100;
де Зв - залікова вага зерна
Фв - фізична вага зерна
Сс - відсоток зменшення смітної домішки
Хв - відсоток зменшення вологості
Розрахунок відсотка зменшення вологості (Хв):
Хв=(100*(а-b))/(100-b)
де Хв - відсоток змешення вологості, %
а - показник вологості за надходженням, %
b - показник базисної вологості згідно п.3.1 Договору, %
Розрахунок відсотка зменшення смітної домішки (Сс):
Сс=((100-Хв)*(Сп-Сд))/(100-Сд)
де Сс - показник смітної домішки на надходженням
Сн - показник смітної домішки за надходженням, %
Сд - показник базисної смітної домішки, зазначенй в п. 3.1 договору, %
Показники Фв, а та Сн - це показники фізичної ваги, фактичної вологості та вмісту сміттєвої домішки у поставленому Постачальником зерні, визначені при проведенні ирийомки на елеваторі.
Отже, твердження відповідача про неможливість здійснення аналізу якісних показників зерна не відповідають дійсності, оскільки ці аналізи були ним проведенні при прийманні товару, тобто 24.02.2022 та 28.02022 та без проведеним аналізу поставленого зерна його б не прийняли до елеватору та представником відповідача не були б підписані накладні.
Надані відповідачем довідки Гуляйпільської міської ради від 06.09.2022 № 02-17/784 та акту про пожежу від 14.07.2022 не мають жодного відношення до предмету спору,як зазначив представник позивача у справі, оскільки містять в собі посилання на події, що мали місце у травні 2022 року, а акт про результати проведеного обстеження пошкоджених об'єктів без номеру, дати та зазначення осіб, що його склали (в тому числі без їх підписів) взагалі не містить в собі жодної інформації про будь-які події чи їх наслідки.
Відповідач у відзиві на перевісний позов зазначив про форс-мажорні обставини, обумовлені військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Пунктом 9.3 Договору сторони узгодили, що сторона яка підпала під дію обставин непереборної сили та внаслідок цього не в змозі виконати свої зобов'язання за Договором, повинна негайно, але не пізніше 3 (трьох) днів від дня їх настання, у письмовій формі повідомити про це іншу сторону.
Однак, як випливає з підписаних накладних постачання пшениці на елеватор відповідача здійснювалось саме 24.02.2022 та 28.02.2022, тобто після початку існування непереборної сили. В даному випадку відповідач мав всі можливості повідомити позивача про наявні в нього обставини непереборної сили.
Відповідач надав Сертифікат № 2300-22-0910 про форс-мажорні обставини датований 23.09.2022 за № 03.3/273, тоді як поставки пшениці 2021 року врожаю була здійснена 24.02.2022 та 28.02.2022, що підтверджується накладними № 3 від 24.02.2022, № 4 від 28.02.2022, довіреність № 15 від 24.02.2022 на імя Дерев'янко А.А., товарно-транспортними накладними №№ 1, 2 від 23.02.2022, №№ 3,4, 5 від 28.02.2022.
Належним підтвердженням дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об'єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Верховний Суд у Постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 682 489 грн. 53 коп. по договору поставки № 16022022 від 16.02.2021 доведені та підлягають задоволенню.
Також позивачем пред'явлена позовна вимога про стягнення 8 526 грн. 44 коп. 3 % річних, 96 084 грн. 76 коп. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВС від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18).
Порушення відповідачем умов договору щодо повернення суми попередньої оплати є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова ВСУ від 12 квітня 2017р. у справі № 3-1462гс16)
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за порушення зобов'язань, проте не звільняють від необхідності виконання відповідних зобов'язань, що обумовлені договором або законом.
Відповідачем не надано контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.
Суд перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, зазначає, що розрахунок є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3 % річних в сумі 8 526 грн. 44 коп. за загальний період з 04.03.2022 по 02.08.2022 та інфляційні втрати за період з березня по червень 2022 року в розмірі 96 084 грн. 76 коп. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача як процесуально та нормативно необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом в розмірі 11 806 грн. 51 коп.
Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду терміном на 12 місяців, а у випадку неможливості відстрочити, розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотьання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Недостатність чи відсутність коштів або необхідність виконання зобов'язання за кредитним договором не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення можна розстрочити.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочення /розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 12 місяців судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Наведені відповідачем підстави для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.
Суд зазначає, що зобов'язання з оплати зерна за договором покладалися саме на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Під час судових дебатів позивач зазначив, що докази надання правової допомоги будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Суд розглянувши зустрічний позов про визнання частково недійсним п. 9.4 договору поставки пшениці від 16.02.2022 № 16020222-03 в частині строку виконання зобов'язань для сторони не більше 60 календарних днів, відмовляє й його задоволенні, з огляду на наступне.
Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що 16 лютого 2022 року № 16020222-03 сторонами укладено договір поставки пшениці в заліковій вазі.
Пунктом 9.4 вказаного договору передбачено, що строк виконання зобов'язань для сторони, яка підпала під дію непереборної сили за Договором продовжується на час протягом якого остання буде діяти, але не більше 60 (шістдесяти) календарних днів.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 14 - 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Таким чином, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Чинне законодавство не містить права сторін цивільних відносин обмежити строк дії обставин непереборної сили - вони діють до їх закінчення ( у нашому випадку, сторони не можуть визначити, що війна буде діяти протягом двох місяців).
Виходячи з наведеного, обмеження строку дії війни пунктом 9.4 договору двома місяцями суперечить чинному законодавству.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 16.02.2022 між Фермерським господарством “АГРО ЛІДЕР 2020” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” (покупець) укладено договір поставки пшениці (в заліковій вазі) № 16022022-3.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю врожаю 2021 року в заліковій вазі у кількості 100 (сто) тонн +/-10,0 (плюс/мінус десять) відсотків від цієї кількості за вибором Покупця.
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна однієї тони зерна в заліковій вазі складає 8 450,00 грн.
Згідно п. 2.2 Договору сторони домовилися, що загальна вартість зерна якість якого відповідає базисним нормам, вказаним у п. 3.1 Договору, розраховується шляхом множення залікової ваги зерна, що вказана у Акті приймання-передачі зерна, на ціну однієї тони зерна, вказану у п. 2.1 Договору.
Сторони домовилися, що вказана у п. 2.1 Договору ціна однієї тони Зерна (ціна Договору) може бути змінена лише за взаємною згодою Сторін.
Відповідно до п. 3.2 Договору приймання зерна здійснюється за заліковою вагою, згідно Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661.
Згідно п. 4.1 Договору поставка зерна здійснюється Постачальником на умовах СРТ за адресою ТОВ «АРТ-09», Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Залізничне, вул. Ранкова, 2Б.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що зерно має бути поставлено Постачальником у строк до кінця лютого 2022 року включно.
Згідно п. 7.1 оплата Покупцем вартості зерна здійснюється на підставі рахунку Постачальника в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець здійснює розрахунок за поставлене зерно протягом 1 (одного) операційного (банківського) дня з дати поставки зерна Покупцю в наступному порядку:
- 80% вартості зерна сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки зерна, визначення фактичної кількості та якості поставленого зерна згідно умов цього договору та підписаної видаткової накладної;
- 20% вартості зерна сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
Датою поставки (переходу права власності) вважається дата виписки актів приймання (п. 3.2 Договору).
На виконання умов Договору в період часу з 24.02.2022 по 28.02.2022 включно позивачем було відвантажено на адресу відповідача пшеницю врожаю 2021 року в загальній вазі 100,960 тон, що підтверджується накладними № 3 від 24 лютого 2022 року та № 4 від 28.02.2022 року, підписаними представником відповідача Дерев'янко Андрієм Анатолійовичем.
Позивачем на вимогу суду надано товарно-транспортні накладні №№ 1, 2 від 23.02.2022, №№ 3,4, 5 від 28.02.2022.
На підставі оформлених накладних позивачем було виставлено рахунок № 2 від 28.02.2022 на загальну суму 853 111 грн. 91 коп.
Відповідповідно до п. 9.4 Договору строк виконання зобов'язань для Сторони, яка підпала під дію не переробної сили за Договором продовжується на час протягом якого остання буду діяти, але не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів.
Позивач просить визнати частково недійсним пункт 9.4 Договору чатині строку виконання зобов'язань для Сторони не більше 60 календарних днів.
Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Згідно частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приписами статті 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Викладене свідчить, що між сторонами існують договірні відносини, а отже і зобов'язання зі поставки зерна, його оплати, відшкодуванню витрат та інше.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб 21.11.2022.
Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до лютого 2023 року.
Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 в період з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення визнано зазначені обставини надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору. Згідно діючого законодавства України, у випадку виникнення форс-мажорних обставин, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.
Позивач є спеціалізованим підприємством на ринку оптової торгівлі
зерновими культурами, про що свідчить основний вид діяльності підприємства 52.10
(Складське господарство) відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України.
Згідно наданих Акту про пожежу від 14.07.2022 та довідки Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради від 06.09.2022 №02-17/784, позивачу належить комплекс будівель та споруд (елеватор), розташований по вул. Ранковій, буд.2б у смт. Залізничне, Пологівського району, Запорізької області.
Закупівлю відповідної сільськогосподарської продукції у сільгоспвиробників Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” здійснює на підставі укладених господарських договорів.
За правилом, підприємства, які займаються певним видом діяльності у своїх відносинах з третіми особами використовують власні проекти договорів.
Відповідач зазначив, що позивачем за зустрічним позовом також було використано власний проект договору, на підставі якого він пропонував умови, за якими ним здійснюється закупівля пшениці.
Тобто редакція пункту 9.4, про визнання частково недійсною заявлено позовну вимогу, було запропоновано саме Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-09», що не заперечувалося позивачем.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).
Законодавство України не встановлює конкретних вимог до терміну, протягом якого потрібно повідомити контрагента про настання форс-мажорних обставин, форми такого повідомлення чи до документів, які додаються на підтвердження. Такі вимоги сторони закріплюють в самому договорі.
Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а не від обов'язку виконати це зобов'язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов'язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки.
Проте окрім строку і наслідків повідомлення про настання форс-мажорних обставин, договір може передбачати строк, протягом якого такі обставини мають продовжуватись.
Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а не від обов'язку виконати це зобов'язання після припинення таких обставин.
У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов'язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки.
Суд констатує, що у випадку неможливості позивачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з відповідачем, змінити умови договору щодо порядку та строків поставки товару, оплати тощо, в тому числі умови пункту 9.4 Договору.
Окрім цього, судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
Оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.
Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Також суд звертає увагу на відсутність доказів того, що позивач повідомив відповідача щодо настання для позивачак форс-мажорних обставин.
Суд врахував, що позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах і введення воєнного стану на території України подібно впливає на них як на суб'єктів господарювання.
Пункт 9.4 належить до розділу «Непереборна сила», яким сторони визначили
наслідки дії надзвичайних та невідворотних обставин, а саме звільнення сторони від
відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'зань за договором.
Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
В даному випадку положення п. 9.4 Договору кореспондуються з пунктом 11.4 Договору, відповідно до якого у разі порушення Постачальником своїх зобов'язань з поставки зерна, в тому числі не поставки, недопоставки зерна, несвоєчасної поставки зерна, а також поставки неякісного зерна, Покупець має право у односторонньому порядку розірвати договір.
Отже, сторони обмежили продовження строку виконання сторонами своїх зобов'язань в результаті дії обставин непереборної сили з метою захисту своїх прав та інтересів шляхом розірвання договору, а форс-мажорні обставини, як підставу для такого розірвання.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання частково недійсним п. 9.4 договору поставки пшениці від 16.02.2022 № 16020222-03 в частині строку виконання зобов'язань для сторони не більше 60 календарних днів, на підставі статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають враховуючи самостійне визначення сторонами умов договору та не намагання позивача узгодивши відповідну дію з відповідачем, змінити умови договору щодо порядку та строків поставки товару, оплати тощо, в тому числі умови пункту 9.4 Договору.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту другого частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені позивачем, покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісні позовні вимоги Фермерського господарства “АГРО ЛІДЕР 2020” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” (69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63А, ідентифікаційний код юридичної особи 36711549) на користь Фермерського господарства “АГРО ЛІДЕР 2020” (85525 Донецька область, Великоновосілківський район, с. Зелене поле, вул. Алавердова, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 43076895) 682 489 (шістсот вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 53 коп. заборгованості за поставлену пшеницю врожаю 2021 року, 8 526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 44 коп. 3 % річних, 96 084 (дев'яносто шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 11 806 (одинадцять тисяч вісімсот шість) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-09” до Фермерського господарства “АГРО ЛІДЕР 2020” відмовити.
Рішення сторони оформлено та підписано 06.02.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.