Справа № 175/1385/22
Провадження № 3/175/654/22
Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Ребров С.О., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №9 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
07 червня 2022 року о 09.40 год. по автодорозі Т-04-21 на 10 км Дніпровського району водій ОСОБА_1 керував тз ГАЗ 2705-14 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різки запах алкоголю з порожнини роти, нестійка хода, млява мова. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку пройшов огляд на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків. Тобто, порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У суді особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснив, що у той день та взагалі він не керував авто ГАЗ 2705-14, оскільки зазначений автомобіль належить його сину ОСОБА_2 . В день події ОСОБА_1 порався на огороді, коли ввечері повернувся його син та повідомив, що він не впорався з керуванням, його авто занесло у кювет, а колесо затисло деревом і потрібна допомога. Оскільки, ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 вже випили пиво разом із сусідом, вони попросили їх відвезти до місця події. Оцінивши наявну ситуацію, вони повернулися додому щоб взяти пилу та трос. Під час спроб витягнути авто, до них під'їхав вже раніше знайомий йому дільничний поліції ОСОБА_4 , який почав йому ставити питання та під час розмови виник конфлікт. Вході конфлікту, останній почав погрожувати йому та його дружині, застосувавши фізичну силу та вихопивши телефон з рук видалив відеозапис погроз, які встигла засняти на свій телефон ОСОБА_3 .
В ході подальшого судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, що дійсно сказав дільничному, що він керував авто, аби на його сина не було складено протокол. А також наголосив, що за кермом не сидів та коли під'їхав поліцейський допомагав визволяти колесо авто, стоячи на вулиці. Поліцейський шляхом погроз змусив його підписати протокол про притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Викликані за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності свідки надали суду наступні покази.
ОСОБА_4 повідомив, що з ОСОБА_1 знайомий, оскільки працює у поліції того району, стосунків ніяких не мають, протокол був складений інспектором Шаповаловим О., який згодом приїхав на допомогу. ОСОБА_5 телефоном повідомили, що вже декілька годин у кюветі стоїть авто, приїхавши на вказане місце він застав ОСОБА_1 , його дружину, сина та почав виясняти хто був за кермом. У ході розмови, йому стало зрозуміло, що між чоловіком та дружиною вранці був конфлікт та вони напідпитку. Разом із ОСОБА_4 була соціальний працівник ОСОБА_6 , яка є свідком події. Пояснюючи застосування балону повідомив, що учасники події на нього почали нападати, хапати за одяг і оскільки він був один вирішив застосувати спецзасіб. Застосування фізичної сили до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності заперечує та посилається на наявність запису з нагрудної камери.
ОСОБА_7 під час допиту у суді повідомив, що дійсно на місце події було викликано ОСОБА_4 , який їхав неподалік разом із соціальним працівником ОСОБА_6 . Його викликали потім на допомогу, а прибувши на місце він бачив ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння разом із його дружиною та сином. Про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом зазначеним у протоколі він дізнався від свідків, які були на місці та від самої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Свідок також підтверджує те, що дружина зазначеної особи поводила себе агресивно, висловлювалась нецензурною лайкою, через що на неї було складено протокол за ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яким було роз'яснено право відмовитися від давання показань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів підтвердили покази ОСОБА_1 . Разом з цим ОСОБА_2 в момент розмови з поліцейськими повідомив їм, що за кермом був саме він, а його вітчима поліція почала бити після того, як останній відповів його у грубій формі на прохання пред'явити документи.
Проаналізувавши пояснення свідків та наявні в них суперечності суд приходить до наступного висновку. В матеріалах справи та під час судового розгляду інспекторами поліції не було долучено відеозаписи з нагрудної камери за якими можливо підтвердити те, що саме ОСОБА_1 в той день керував ГАЗ 2705-14 номерний знак НОМЕР_1 будучи в стані алкогольного сп'яніння. Також, відсутні відео докази та довідка з медичної установи про застосування відносно ОСОБА_1 фізичної сили з боку співробітників поліції, які були на місці події.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки водій відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було встановлено факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 напідпитку, а також належне відеофіксування процесу складання протоколу, внаслідок цього істотно порушені права та законні інтереси вищезазначеної особи, то доказ того, що необхідно вважати недопустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.
Відповідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
У зв'язку з викладеним слід зазначити, що відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1)керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Оскільки, з відеозапису долученого до матеріалів справи, не встановлено, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 керував автомобілем, таким чином унеможливлюється притягнення останнього до відповідальності за порушення п. 2.9а ПДР України.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Разом з цим, під час складання протоколу про адміністративне порушення відсутні докази про те, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності було роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст. ч. 1 ст. 268 КУпАП, а інспекторами поліції, які складали протокол всупереч ст.280 КУпАП не було з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також не з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже висновки, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтується на законі.
Законодавство України про адміністративне правопорушення складається з КУпАП та інших законів України (ч. 1 ст. 2 КУпАП), а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Порядок огляду для встановлення стану сп'яніння встановлено ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 09.11.2015 року, згідно з якими огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Перелік технічних засобів, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння встановлений наказом МВС №33 від 01.03.2010. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019).
Таким чином, дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі.
Враховуючи те, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються сукупністю всіх інших досліджених доказів, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 245, 268, 280 КУпАП, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.
Постанова набрала законної сили ___ ____________ 2022 року.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Суддя С.О. Ребров