Справа №:755/12539/22
Провадження №: 2-о/755/13/23
"30" січня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявниця, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва, в особі свого представника Мусійченко М.Г., із заявою, в якій просить суд: встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним законним представником (опікуном) своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю своєї рідної доньки ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час народження дитини заявниця в шлюбі не перебувала, а прізвище, ім'я та по батькові батька дитини у відомості про батька занесені згідно ст. 135 СК України, тобто зі слів заявниці, батьком дитини записаний ОСОБА_3 , втім відомості про батька вигадані та записані за вказівкою матері - заявниці, у зв'язку із чим, батька дитини встановити неможливо. Опіка над донькою не призначалась. 22.08.2022 заявниця уклала шлюб з громадянином Ізраїлю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На теперішній час заявниця має намір з дитиною виїхати на постійне місце проживання до держави Ізраїль та надати дозвіл на всиновлення її дитини чоловіком - ОСОБА_5 . Проте, на території Ізраїлю для усиновлення не достатньо витягу з державного реєстру актів цивільного стану, та її письмового підтвердження факту запису даних про батька з її слів, так як Ізраїль та Україна входять до числа держав, які зв'язані ОСОБА_6 конвенцією «Про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадання дітей» від 20 жовтня 1980 року. Так, 02.03.2022 на запит чоловіка заявниці, ОСОБА_7 , щодо статусу в Ізраїлі за спільним проживанням для заявниці отримано з Управління населення та міграції Департаменту управління населення Беер-Шева дозвіл на в'їзд заявниці на територію Ізраїлю та запрошення з'явитись разом до їх офісу з необхідним пакетом документів для подальшого розгляду заяви. 19.09.2022 заявниця отримала лист від нотаріальної фірми «Izhar Gavish & Co. Law Offices & Notary», яка займається супроводом процесу отримання статусу заявниці в Ізраїлі за спільним проживанням з її чоловіком ОСОБА_5 , лист про необхідність згідно чинного законодавства Ізраїлю для настання правових наслідків у вигляді фактичного отримання громадянства дитиною, усиновлення її чоловіком заявниці, необхідно надати рішення суду України про встановлення факту, який має юридичне значення, а саме, що заявниця є єдиним законним представником (опікуном) дитини (Стаття В.4В Процедури №5.2.0008 Управління населення Ізраїль), з огляду на що, звертається до суду із даною заявою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2022 відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання.
12.01.2022 до суду надійшов лист заінтересованої особи, Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, у якій представник Служби просить розглядати справу без присутності в судовому засіданні представника Служби та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини та відповідно до чинного законодавства України.
24.01.2022 до суду від представника заінтересованої особи, Дніпровського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Від представника заявниці надійшла заява, у якій просить розглянути справу у їх відсутність.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві 19.10.2012, заявницею у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Київ (а.с.5).
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , повторно виданим 27.09.2022 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві народилася ОСОБА_2 , батьками записано - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що 08.10.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 2779 (а.с. 9).
Відповідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 27.009.2022 № 00036975996, державна реєстрація актового запису про народження дитини ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведена відповідно до частини 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). Відомості про батька: ОСОБА_3 . Відомості про матір: ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство: Україна. Відомості про батька записані за вказівкою матері на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 19-20).
Згідно свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 від 22.08.2022, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Ізраілю було укладено шлюб у Відділі реєстрації громадянського стану м. Тбілісі (а.с. 13).
Із листа адвокатської та нотаріальної контори «Izhar Gavish & Co. Law Offices & Notary» від 19.09.2022 в судову систему Київської області, що здійснює супровід отримання документів заявницею в Ізраїлі, вбачається, 22.08.2022 року пані ОСОБА_1 та пан ОСОБА_7 одружилися та їх шлюб було зареєстровано у м. Тбілісі, Грузія. Подружжя бажає включити ОСОБА_2 в процедуру возз'єднання сімей у якості неповнолітньої, що додається до її матері. Після народження ОСОБА_2 дані її батька були записані у свідоцтво про народження та в реєстр актів громадянського стану зі слів матері. Стаття В.4.В Процедури № 5.2.0008 Управління населення Ізраїль: «Порядок обробки надання статусу іноземному подружжю, що знаходиться у шлюбі з громадянином Ізраїлю» встановлює наступне: «У випадку коли один з запрошуваних батьків стверджує, що він є одноосібним опікуном неповнолітньої дитини, потрібно пред'явити завірений оригінал рішення суду про те, що одноосібна опіка над неповнолітньої дитиною надана йому». Отримання витягу з реєстру реєстрації громадянського стану про народження з даними батьків згідно із статтею 135 Сімейного кодексу України (2003) не є рішенням у випадку пані ОСОБА_1 , оскільки Міністерство внутрішніх справ вимагає рішення суду про одноосібну опіку над неповнолітньою дитиною та не погоджується задовольнятися витягом з реєстру реєстрації громадянського стану про народження зданими батьків згідно із статтею 135 Сімейного кодексу України (а.с. 24-25).
Відповідно до ст.293 ч.2 п.5 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наведений у статті 315 ЦПК України, та не є вичерпним.
Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, суд може встановити факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.
Встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним законним представником (опікуном) своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідне заявниці для виїзду на постійне місце проживання заявниці та її доньки до держави Ізраїль. Крім того, рішення суду необхідне заявниці для можливості усиновлення доньки її чоловіком - ОСОБА_5 на території держави Ізраїль.
Нормами статті 135 СК України визначений порядок запису про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлено.
Згідно частини 1 цієї статті передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народження провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
З урахуванням викладеного, суд вказує, що належними доказами підтвердження того, що відомості про батька дитини записані зі слів матері, є свідоцтво про народження дитини, Витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 135 СК України.
Згідно ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Матеріалами справи встановлено, що дитина проживає з матір'ю з та перебуває під її опікою, про що остання зазначає у поданій заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Також у ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції зазначається, що держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Судом враховується, що в даному випадку мають бути захищені інтереси неповнолітньої дитини, зокрема з метою возз'єднання із сім'єю в іншій державі.
Статті 3, 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 покладають на Держави - учасниці цієї Конвенції зобов'язання забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, також вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Вимога Конвенції ООН про права дитини обумовлена потребою забезпечити вирішення питань, що стосуються виховання і піклування про дитину, у легітимний спосіб і таким чином гарантувати стабільне життя дитини і впорядкованість її відносин з батьками чи іншими піклувальниками.
Багатостороннім міжнародним договором, спрямованим на захист дитини від незаконного переміщення чи утримання, є Гаазька Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, до якої приєдналися Україна та Ізраїль.
У Гаазькій Конвенції вживаються поняття «право піклування» і «право доступу», тлумачення яких обмежено виключно цілями Конвенції.
Так, «право піклування» охоплює права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини, а «право доступу» включає право спілкуватися з дитиною, у тому числі переміщувати дитину на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання (стаття 5 Конвенції).
Право піклування в контексті Конвенції охоплює не лише визначення місця проживання дитини, а й вирішення питань про тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон. Тобто, наявність документа, що визначає місце проживання дитини з одним із батьків, не є підставою для зміни дитиною держави проживання цим з батьків одноособово. Зміна країни проживання дитини вимагає окремого узгодження з тим з батьків, який проживає окремо (а за відсутності - потрібен дозвіл суду), адже такий переїзд, як правило, спричиняє зміну режиму спілкування дитини з другим з батьків, порядку участі у вихованні дитини, а також зміну звичного соціального, культурного, мовного середовища дитини, тобто впливає на питання, пов'язані з її подальшим життям, розвитком і вихованням.
Оскільки на території держави Ізраїль недостатньо витягу з державного реєстру актів цивільного стану та письмового підтвердження факту запису даних про батька зі слів матері, оскільки Ізраїль та Україна входять до числа держав, які зв'язані Гаазькою Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі Конвенція), статтею 3 якої встановлено, що права піклування, згадані в пункті a, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.
Статтею 5 цієї Конвенції Для цілей цієї Конвенції визначено: a) «права піклування» включають права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені доводи, приймаючи до уваги те, що встановлення факту перебування дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опікою її матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її постійного проживання разом із нею, має для заявника юридичне значення та необхідне їй для виїзду на постійне місце проживання до держави Ізраїль у відповідності до процедури возз'єднання сімей та надання дозволу на усиновлення її дитини - її чоловіком, ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 265, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське Шосе, 4-А, 02160), Дніпровський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, бул. Верховної Ради, 8/20) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є єдиним законним представником (опікуном) своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: