"24" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1245/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна Долина Трейд” (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, 65039)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн-Рітейл” (вул. Болгарська, 1, м. Одеса, 65007)
про стягнення 142241,46грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Козлов М.С.;
від відповідача: Рогозний І.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна Долина Трейд” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн-Рітейл”, в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 55-60, т.2), просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальному розмірі 142241,46грн, з яких: за договором поставки від 28.04.2021 № 668 - основний борг у розмірі 66910,44 грн, пеню у розмірі 3654,51 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 548,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 8498,13 грн; за договором поставки від 28.04.2021 № 669 - основний борг у розмірі 54489,60 грн, пеня у розмірі 2958,33 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 443,75грн , інфляційні втрати у розмірі 4738,52 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки від 28.04.2021 № 668 та від 28.04.2021 № 669 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
21.07.2022 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 1-35, т.2), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що: позивачем подано копії товарно-транспортних накладних не за весь період поставки товару; в матеріалах справи відсутні акти звірки, у зв'язку з чим наявна необхідність встановити джерела походження початкового сальдо та за якими накладними утворилась спірна заборгованість; в матеріалах справи відсутні видаткові накладні на поставку товару; позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми боргу із зазначенням всіх поставок та проведених оплат; відповідач посилається на наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Також, 21.07.2022 відповідачем було подано до суду клопотання про призначення у цій справі економічної експертизи (а.с. 36-38, т.2). За результатом розгляду цього клопотання судом у судовому засіданні було постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з проголошенням мотивів суду в порядку ч. 10 ст. 240 ГПК України.
29.09.2022 відповідачем було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи складеного останнім акту звірки за договором від 28.04.2021 № 669 (а.с. 71-79, т.2), відповідно до якого, за даними відповідача, заборгованість за цим договором становить 34705,92 грн. При цьому у вказаному клопотанні відповідач повідомив про неможливість проведення ним звірки за договором від 28.04.2021 № 668, посилаючись на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні щодо поставки по цьому договору не містять даних, які дозволяють встановити посаду, прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка підписувала їх з боку відповідача.
08.11.2022 відповідачем було подано до суду додаткові письмові пояснення (а.с. 88-91, т.2), в яких він наполягає на тому, що надані позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам первинного документу, а тому позивачем не доведена обставина наявності у відповідача спірної заборгованості. Також відповідач наголосив на тому, що всупереч умовам укладених між сторонами договорів між сторонами не складались акти звірки.
18.11.2022 позивачем були поданні до суду письмові пояснення (а.с. 92-116, т.2), в яких останній наголосив на тому, що умовами договорів сторони передбачили товарно-транспортну накладну як первинний документ, що підтверджує факт поставки товару, при цьому позивач відзначив, що акт звірки не є первинним документом, адже останній може складатись сторонами лише за наслідками вже проведеної господарської операції та на певну дату. До вказаних пояснень позивач долучив складені зі свого боку акти звірки по обом договорам, в яких відображені поставки товару та проведені відповідачем оплати, з моменту виникнення договірних відносин. Так, за даними актів звірки позивача, заборгованість відповідача, на момент їх складення та на час вирішення спору судом, становить: за договором від 28.04.2021 № 668 - 66910,44 грн; за договором від 28.04.2021 № 669 - 54489,60 грн.
29.11.2022 позивачем були подані до суду письмові пояснення (а.с. 121-145, т.2), в яких останній відзначив, що ознайомившись з поданим відповідачем актом звірки за договором 28.04.2021 № 669, позивачем було виявлено, що цей акт не містить даних щодо всіх поставок за договором, у зв'язку з чим до цих письмових пояснень позивач долучив товарно-транспорті накладні, які не враховані відповідачем.
Далі, 12.12.2022 позивачем було подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, які не стосуються спірного періоду, натомість позивач вважає, що з урахуванням заперечень відповідача та для повного з'ясування всіх обставин справи є необхідність у дослідженні судом всіх накладних, на підставі яких було здійснено поставку товару відповідачу відповідно до умов договорів з моменту їх укладення. Також позивач надав виписку по рахунку на підтвердження всіх проведених відповідачем оплат та акти звірки по договорам, оскільки попередні акти через технічний брак не містили деяких строк (а.с. 151-250, т.2; а.с. 1-210, т.3).
18.01.2023 відповідачем були подані до суду письмові заперечення щодо поданих позивачем доказів з вищевказаним клопотанням (а.с. 216-217, т.3), які мотивовані тим, що ці докази подані з порушенням процесуальних строків, визначених ГПК України.
Усі подані сторонами докази були залучені судом до матеріалів справи з проголошенням протокольних ухвал та мотивів в порядку ч. 10 ст. 240 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву позивача було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1245/22; ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 25.07.2022 справу, за клопотанням відповідача, було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання у справі на 15 серпня 2022 року о 12:00.
У судовому засіданні 15 серпня 2022 року судом протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 29 серпня 2022 року о 12:30.
29 серпня 2022 року судом у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12 вересня 2022 року о 17:00.
Підготовче засідання, призначене судом на 12 вересня 2022 року о 17:00, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному.
Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року судом було продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання у цій справі на 03 жовтня 2022 року о 15:20.
У судовому засіданні 03 жовтня 2022 року судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 31 жовтня 2022 року о 15:00.
31 жовтня 2022 року судом у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18 листопада 2022 року о 14:00. У судовому засіданні 18 листопада 2022 року судом протокольною ухвалою було оголошено перерву в судовому засіданні до 06 грудня 2022 року о 15:00.
Судове засідання 06 грудня 2022 року о 15:00 не відбулось, у зв'язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду.
Ухвалою суду від 07.12.2022 судом було призначено судове засідання у цій справі на 19 грудня 2022 року о 12:30. 19 грудня 2022 року судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 24 січня 2023 року о 12:30.
24 січня 2023 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна Долина Трейд” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Модерн-Рітейл” (покупець) був укладений договір поставки № 668 (а.с. 17-20, т.1; далі - договір-1; договір № 668), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором (надалі іменується як «товар»), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар.
Згідно з п. 2.3. договору-1 сторони зобов'язались проводити звірку взаєморозрахунків і підписувати акти звірки. По результатах кожного кварталу покупець буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальнику електронним або факсимільним зв'язком. Постачальник повинен протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання акту звірки взаєморозрахунків підписати та надіслати його покупцю чи заявити письмові мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту отримання акту постачальник не передасть чи не направить покупцю підписаний примірник чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку постачальника. Акти звірки взаєморозрахунків складаються також на підставі накладних на повернення товару та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, навіть у тому разі, коли обов'язок їх надання покупцю не виконано постачальником відповідно до чинного договору. Сторони підтверджують й погоджуються, що складений та підписаний (так само як і визнаний) сторонами акт звірки взаєморозрахунків є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 3.6. договору-1 право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару несе його власник.
За умовами п. 6.1. договору-1 поставка товару здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються сторонами у специфікації/прайс-листі і відображаються в накладних на передачу товару.
Згідно з п. 6.4. договору-1 товар, що поставляється покупцю за даним договором, підлягає оплаті протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту прийняття товару покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 10.5. договору-1 у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язання в натурі.
Крім цього, 28.04.2021 між сторонами був укладений договір № 669 (а.с. 23-26, т. 1; далі - договір-2; договір № 669), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовляти та передавати у власність покупцеві продукцію під знаком для товарів та послуг « 0,01 Зберігаючи Кожну Копійку!» та/або «Пані Цінна», та/або «MULTICO ODESSA» (надалі іменується також як «товар»), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар. Повне найменування товару, його опис й характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, його вартість та інші параметри відображаються в накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору-2 поставка товару здійснюється у відповідності із цінами, які узгоджуються сторонами на кожну окрему поставку і відображаються в накладних на передачу товару.
Згідно з п. 5.6. договору-2 товар, що поставляється покупцю за даним договором, підлягає оплаті протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту прийняття товару покупцем.
Умовами п. 5.7. договору-2 передбачено, що за наслідками діяльності сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків.
Відповідно до п. 10.5. договору у разі порушення термінів оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язання в натурі.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаних договорів позивачем здійснювалась на користь відповідача поставка товару, що не заперечено відповідачем. Водночас, у зв'язку з тим, що відповідачем отриманий від позивача товар був оплачений не у повному обсязі, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з відповідним позовом, що розглядається в межах цієї справи. Так, при зверненні до суду позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором-1 в сумі 86043,36 грн та за договором-2 в сумі 59665,92 грн. Оскільки у період договірних відносин сторін відповідач здійснював часткову оплату отриманого товару, позивачем при зверненні до суду було встановлено, що відповідач не погасив заборгованість за товар, який був отриманий у період поставки з 13.01.2022 по 25.02.2022 по договору-1 та за період 23.12.2021 по 12.04.2022 по договору-2. На підтвердження обставини поставки товару на спірну суму позивачем з позовною заявою були подані товарно-транспортні по вказаному періоду (а.с. 27-144, т.1).
Під час розгляду справи відповідач, зокрема у відзиві на позовну заяву, наголошував на тому, що в матеріалах справи відсутні всі товарно-транспортні накладні, за якими здійснювалась поставка товару протягом всього періоду постачання. Між цим, відповідач підготував акт звірки за договором № 669, за даними якого відповідач визначив наявність заборгованості по цьому договору в розмірі 34705,92 грн.
Позивач, в свою чергу, не погодився з даними відповідача, які викладені у акті звірки по договору № 669. З урахуванням цих обставин позивачем під час розгляду справи були долучені товарно-транспортні накладні, які не були враховані відповідачем (а.с. 123-142, т.2). Крім цього, позивачем були складені акти звірки по двом договорам (а.с. 95-111, т.2; а.с. 198-206, т.3), в яких останній відобразив відомості поставок товару та оплат відповідача за весь період. Крім цього, з урахуванням доводів відповідача, позивачем за договором № 668 були подані товарно-транспортні накладні за весь період (а.с. 152-250, т.2; а.с. 1-190, 207, т.3), а також надані банківські виписки по рахунку позивача щодо здійснених відповідачем всіх оплат за обома договорами (а.с. 191-197, т.3).
Отже, дослідивши наявні у справі товарно-транспортні накладні, докази, які свідчать про здійснену відповідачем часткову оплату вартості товару, в тому числі, подані відповідачем (а.с. 6-29, т.2), суд встановив, що станом на час вирішення спору судом матеріалами справи підтверджується, що основний борг відповідача перед позивачем за договором № 668 становить 66910,44 грн, а за договором № 669 - 54489,60 грн. Таким чином, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми основного боргу, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 55-56, т.2), підтверджуються матеріалами справи та не спростовані іншими доказами.
Між цим, позивачем було також заявлено до стягнення з відповідача за договором поставки від 28.04.2021 № 668 - пеня у розмірі 3654,51 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 548,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 8498,13 грн; за договором поставки від 28.04.2021 № 669 - пеня у розмірі 2958,33 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 443,75грн , інфляційні втрати у розмірі 4738,52 грн. Розрахунок спірних сум позивачем було здійснено з урахуванням сум основного боргу, що існували за договорами станом на час подання позовної заяви, по кожній поставці окремо в межах періоду:
- по договору № 668: пеня та 3% річних та інфляційні втрати за загальний період з 27.02.2022 по 10.06.2022;
- по договору № 669: пеня та 3% річних та інфляційні втрати за загальний період з 06.02.2022 по 10.06.2022.
Відповідачем контррозрахунок щодо цих нарахувань суду не подано.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Позиція суду
Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за договорами поставки від 28.04.2021 № 668 та від 28.04.2021 № 669 в загальному розмірі 121400,04 грн, а також нарахованих позивачем та заявлених до стягнення пені в сумі 6612,84 грн, 3% річних в сумі 991,93 грн та інфляційних втрат в сумі 13236,65 грн.
Дослідивши наявні у справі докази та пояснення сторін, суд вважає, що встановлені під час розгляду справи обставини цілком дозволяють дійти висновку, що позивачем доведена обставина поставки відповідачу спірного товару на суму 121400,04 грн, а тому враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спірної заборгованості, позов позивача в цій частині вимог підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених останнім у відзиві на позов та у судових засіданнях під час розгляду справи, суд зауважує, що факт отримання відповідачем товару останнім не спростований та підтверджується підписаними між сторонами накладними, як це передбачено умовами договорів, при цьому доказів, які б спростовували факт проведення між сторонами господарських операцій на спірну суму, відповідачем до суду не подано. Також суд критично оцінює посилання відповідача на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, зважаючи на те, що у складеному відповідачем акті звірки відповідачем фактично визнається обставина поставки товару на підставі ТТН, які є ідентичними за змістом з іншими накладними, які складались сторонами та подавались позивачем.
Також, з урахуванням висловлених відповідачем заперечень щодо долучення судом до матеріалів справи ТТН, які подані позивачем на стадії розгляду справи по суті, суд зауважує, що накладні по спірному періоду позивачем подавались разом із позовом, а необхідність у поданні всіх інших накладних виникла у зв'язку з висловленими відповідачем зауваженнями щодо відсутності в матеріалах справи накладних за весь період поставки та враховуючи не відображення відповідачем в акті звірки по договору № 669 всіх поставок. Крім цього, сам відповідач зазначав про неможливість складення ним акту звірки по договору № 668, у зв'язку з відсутністю всіх накладних. Також суд зазначає, що ТТН від 12.04.2022 № СДТ0007009 на суму 453,12 грн, яка подана також на стадії розгляду справи по суті та стосується спірного періоду, була відображена у розрахунку, долученому позивачем до позову, а тому судом, з урахуванням вищевикладеного, у відповідності до норм ГПК України було забезпечено виконання завдань господарського судочинства.
Що стосується посилань відповідача на наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, суд зауважує, що для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише лист Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчені загальні відомості, що мають місце на території України, а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань відповідачем у спірних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у спірних відносинах підстав для звільнення його від відповідальності за виконання умов договорів, укладених з позивачем, а тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на спірну суму є обґрунтованими, між цим, оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів суперечить вищевказаним нормам права та умовам договорів, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум (а.с. 150-158, т.1), суд встановив, що позивачем не було враховано вимог ст. 253 та ч.5 ст.254 ЦК України, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок в межах визначеного позивачем періоду по 10.06.2022. Між цим, при здійсненні власного розрахунку судом було встановлено, що вірна сума пені є дещо вищою, ніж заявлено позивачем, а тому з відповідача пеня підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем. Водночас, вірними сумами 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, є 985,35 грн та 10959,15 грн відповідно.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна Долина Трейд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн-Рітейл” слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 121400,04 грн, пеню в сумі 6612,84 грн, 3% річних в сумі 985,35 грн та інфляційні нарахування в сумі 10959,15 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік” установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2481,00 грн.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, а також з урахуванням ціни позову згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням мінімальної ставки судового збору, визначеної законом. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2441,16 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Приймаючи до уваги, що при поданні позову позивачем судовий збір був сплачений у розмірі 2498,27 грн, суд вважає можливим повернути позивачу за його клопотанням частину сплаченого судового збору у розмірі 17,27 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Модерн-Рітейл” (вул. Болгарська, 1, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 44033208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна Долина Трейд” (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 39645469) основний борг в сумі 121400 /сто двадцять одну тисячу чотириста/грн 04 коп, пеню в сумі 6612 /шість тисяч шістсот дванадцять/грн 84 коп, 3% річних в сумі 985 /дев'ятсот вісімдесят п'ять/грн 35 коп, інфляційні нарахування в сумі 10959 /десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять/грн 15 коп та судовий збір в сумі 2441 /дві тисячі чотириста сорок одну/грн 16 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім “Сонячна Долина Трейд” (вул. Середньофонтанська, 16, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 39645469) частину судового збору в сумі 17 /сімнадцять/грн 27 коп, сплачений згідно з платіжним дорученням від 16.04.2022 № 12663.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2023 р.
Суддя Д.О. Бездоля