"24" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1722/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
при розгляді справи за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039)
до відповідача: Громадської організації “Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані” (вул. Мечникова, буд. 4, м. Одеса, 65029)
про стягнення 800090,32 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації “Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 800090,32 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем строків повернення орендованого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 288,7 кв.м., у період 01.01.2021 по 31.07.2022, внаслідок закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 07.12.1999 №101/36.
01.12.2022 позивачем були подані до суду письмові пояснення щодо форми додаткових договорів (а.с. 104-109, т.1), в яких останній наголосив, що всі додаткові погодження до договору оренди є його невід'ємними частинами, є чинними, мають відповідну юридичну силу і є обов'язковими до виконання сторонами. Позивач наголошує, що у спірних правовідносинах договір продовжувався відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ та закінчив строк дії 31.12.2020, як це було погоджено між сторонами шляхом укладення додаткового договору від 22.01.2020 № 2. Приймаючи до уваги, що відповідачем орендоване майно не було повернуто після закінчення строку дії договору, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний на вимогу позивача сплатити останньому неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.07.2022, яка складає 800090,32 грн.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2022 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 08.08.2022 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1722/22; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання у цій справі на 05 вересня 2022 року о 14:00.
05.09.2022 у судовому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19 вересня 2022 року о 14:00 У судовому засіданні 19 вересня 2022 року судом протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 10 жовтня 2022 року о 13:45.
Судове засідання, призначене судом на 10 жовтня 2022 о 13:45, не відбулось, у зв'язку з тривалою повітряною тривогою і загрозою масованих ракетних ударів з боку агресора.
Ухвалою суду від 11.10.2022 було продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/1722/22 на 30 днів та призначено підготовче засідання у цій справі на 28 жовтня 2022 року о 15:00.
У судовому засіданні 28 жовтня 2022 року судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14 листопада 2022 року о 15:00.
Під час розгляду справи по суті судом оголошувались перерви у судовому засіданні: 14.11.2022 - до 01 грудня 2022 року о 16:00, 01.12.2022 - до 19 грудня 2022 року об 11:15, 19.12.2022 - до 24 січня 2023 року о 12:15.
24 січня 2023 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII (а.с. 20-25, т.1), позивач є виконавчим органом Одеської міської ради, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим положенням. Департамент підзвітний та підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований міському голові та Виконавчому комітету Одеської міської ради. Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення 3-го поверху, загальною площею 288,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у справі свідоцтвом про право власності від 14.03.2008 (а.с. 18, т.1) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.06.2008 № 19077390 (а.с. 38, т.1). Вказані приміщення відображені у технічному паспорті від 02.10.2008, складеному КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (а.с. 14-17, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 19-20, т.1), 07.12.1999 між Представництвом по управлінню комунальною власністю (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений у простій письмовій формі договір оренди нежитлового приміщення № 101/36, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 200 кв.м., третього поверху, за адресою: вул. Мечникова, 4, м. Одеса. Строк дії договору погоджено з 12.10.1998 до 14.10.2006. Далі, додатковим погодженням до договору від 17.12.2008 (а.с. 21, т.1) строк дії договору був продовжений до 17 грудня 2018 року.
Водночас, 17.12.2008 між Представництвом по управлінню комунальною власністю (орендодавець) та відповідачем (орендар) договір оренди нежитлового приміщення від 07.12.1999 № 101/36 був укладений в новій редакції, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 5820 (а.с. 22-24, т.1; далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення третього поверху, загальною площею 288,7 кв.м., що розташовані за адресою: вулиця Мечникова, 4, м. Одеса (далі за текстом нежилі приміщення). Вищезазначені нежилі приміщення третього поверху належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення третього поверху (серії САВ № 800184), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 березня 2008 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 02 лютого 2005 року № 41, право власності на які зареєстровано 04.06.2008 КП «ОМБТІ та РОН» в книзі: 77неж-113 за номером запису 545. Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП «ОМБТІ та РОН» 02.10.2008 та у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20463180, виданому КП «ОМБТІ та РОН» 03.10.2008. Загальна вартість нежилих приміщень третього поверху, згідно вищевказаного Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно становить 86610 (вісімдесят шість тисяч шістсот десять) гривень.
Відповідно до п. 1.2. договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та розпоряджень Одеського міського голови «Про передачу в оренду приміщення нежитлового фонду у Центральному районі» № 604-01 р від 08.06.1999 та № 1287-01р від 07.12.1999.
Пунктом 1.3. договору визначено термін дії договору оренди у новій редакції - 10 (десять) років, а саме: з 17 грудня 2008 року до 17 грудня 2018 року.
Згідно з п. 2.1. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 зі змінами та доповненнями до неї та рішень № 5088-1V від 23.12.2005 «Про виконання протокольного доручення X сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями” та № 5333-ІV від 06.03.2006 «Про виконання протокольного доручення X сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 про перевірку цільового використання приміщень, зайнятих політичними партіями, громадськими та благодійними організаціями».
За умовами п. 2.2., 2.4. договору за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить 1 (одну) гривню в рік без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Згідно з п. 3.3. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі невикористання орендованого приміщення протягом 3-х місяців.
Відповідно до п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Згідно з п. 5.3. договору у разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до п. 7.5. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів та нотаріально посвідчуються. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається, крім випадків передбачених цим договором.
За умовами п. 7.6. договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 7.7. передбачено, що після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору. Відповідно до п. 7.8. договору реорганізація орендодавця не є підставою для змін умов або припинення дії цього договору. Згідно з п. 7.9. договору його дія припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об'єкта оренди за участю орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Додатком до договору є розрахунок орендної плати (а.с. 24 - зворотна сторінка, т.1), яким визначено річну орендну плату за приміщення у розмірі 1,20 грн з ПДВ.
11.03.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією “Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані” (орендар) був підписаний додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 101/36 від 07.12.1999 (нова редакція 17.12.2008) (а.с.25, т.1), яким сторони передбачили погодження продовжити термін дії договору до 31.12.2019. Також додатковим договором № 1 сторони визначили, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату наступним чином: з 18 грудня 2018 року за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що розрахована на 01.03.2019 та становить 14662,40 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати на місяць.
Вказаний додатковий договір № 1 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.
24.04.2019 між сторонами був підписаний додатковий договір № 1/1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 101/36 від 07.12.1999 (нова редакція 17.12.2008) (а.с.26, т.1), яким останні передбачили продовження терміну дії договору на один рік, а саме з 24 квітня 2019 року до 24 квітня 2020 року. Також сторони вказали, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.01.2019 по 31.12.2019 в розмірі 1 (одна) гривня в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2020 - в розмірі 14793,71 грн, що розрахована на 01.04.2019 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати на місяць.
Вказаний додатковий договір № 1/1 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.
22.01.2020 між сторонами був підписаний додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 101/36 від 07.12.1999 (нова редакція 17.12.2008) (а.с.27, т.1), яким останні передбачили продовження терміну дії договору з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року. Також сторони зазначили, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020 в розмірі 1 (одна) гривня за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), а з 01.01.2021 - в розмірі 15027,13 грн, що розрахована на 01.01.2020 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати на місяць.
Вказаний додатковий договір № 2 був підписаний в простій письмовій формі та не посвідчений нотаріально.
В матеріалах справи наявне повідомлення позивача від 09.10.2020 № 01-13/4101 (а.с. 28, т.1), в якому останній відзначив відповідачу, що строк дії договору закінчується 31 грудня 2020 року, а отже враховуючи, що відповідач не подав своєчасно заяву на продовження договору, позивач вимагав протягом трьох робочих днів після завершення строку дії договору оренди здійснити фактичну передачу об'єкта комунальної власності.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем цього повідомлення відповідачу та доказів його отримання відповідачем. Також, в матеріалах справи відсутні докази ухилення будь-кого з учасників справи від нотаріального посвідчення додатків до договору №№ 1, 1/1, 2 та рішення суду щодо визнання їх дійсними.
Як наголошує позивач, відповідач орендоване майно після закінчення строку дії договору не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди за період січень 2021 року - липень 2022 року у розмірі подвійної орендної плати, яка за підрахунком позивача становить 800090,32 грн (а.с. 29, т.1).
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди за договором та сплати відповідачем позивачу спірної суми неустойки.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Статтею 793 ЦК України (в редакції, станом на 17.12.2008) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (в редакції, станом на 17.12.2018) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Статтею 764 ЦК України (в редакції, станом на 17.12.2018) визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 4 ст. 284 ГК України (в редакції, станом на 17.12.2018) встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду
Департамент комунальної власності звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2 ст.785 ГПК України, внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо вчасного повернення орендованого майна за укладеним між сторонами договором після закінчення строку, на який його було укладено.
Під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами 17.12.2008 у новій редакції договору оренди нежитлового приміщення від 07.12.1999 №101/36, за умовами якого відповідачу було передано у тимчасове користування нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 288,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 10 років, а саме з 17.12.2008 до 17.12.2018. Оскільки цей договір був укладений терміном більше ніж на 3 роки, сторонами були дотримані вимоги закону про нотаріальне посвідчення цього договору.
Так, наведені вище судом норми законодавства, зокрема, ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічні положення визначені у частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (чинного на час закінчення договору оренди у новій редакції - 17.12.2018), відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (аналогічна позиція була викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21).
03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 грудня 2022 року у справі № 910/21725/21 зазначив, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.
Як зазначалось судом, сторонами було додержано вимоги закону щодо форми договору оренди стосовно нотаріального посвідчення. Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Таким чином, додатковий договір № 1, додатковий договір № 1/1 та додатковий договір № 2, якими строк дії договору продовжувався та визначений до 31.12.2020, також підлягали нотаріальному посвідченню, проте були укладені між сторонами у простій письмовій формі. Отже, з огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення вищевказаних додаткових договорів, якими сторонами продовжено строк дії договору, ці договори є нікчемними в силу закону і не створюють прав та обов'язків для сторін. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо ухилення будь-якої із сторін від нотаріального посвідчення вищевказаних додаткових договорів.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження сторонами іншого строку дії договору, ніж передбачено договором в новій редакції, а тому враховуючи, що строк дії договору закінчився 17.12.2018, порядок продовження цього договору був передбачений Законом України № 2269-XII.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору 17.12.2018 будь-яка із сторін звернулась до іншої сторони із заявою про припинення або зміну умов договору. За таких обставин, з урахуванням вищевказаних норм законодавства у спірних правовідносинах мала місце обставина пролонгації договору оренди на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, тобто договір продовжився до 17 грудня 2028 року і, відповідно, судом не встановлено обставини прострочення відповідачем зобов'язанння з повернення його позивачу.
У цій справі позивач заявив до відповідача вимоги про стягнення суми неустойки, яка нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати. В цей же час, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації “Одеський комітет ветеранів війни в Афганістані” про стягнення коштів в розмірі 800090,32 грн слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір в сумі 12001,35 грн слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір в сумі 12001,35 грн покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2023 р.
Суддя Д.О. Бездоля