ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2023Справа № 910/8158/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн"
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Печерський районний суд міста Києва
про стягнення 1 500 000,00 грн
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 1 500 000,00 грн моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неправомірність дій слідчого судді Печерського районного суду м. Києва при розгляді справи № 757/45046/20-к, які привели до порушення прав позивача на «ефективний засіб правового захисту в національному органі» та мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 4 ст. 382 Кримінального кодексу України, з огляду на що позивач просить відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 суд ухвалив: позовну заяву залишити без руху.
29.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява вих. № 23-09 від 23.09.2022, за змістом якої позивач просив відкрити провадження у справі, а також звернувся із заявою про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 суд ухвалив: визнати необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» вих. № 23-09 від 23.09.2022 в частині щодо відводу судді Картавцевої Ю.В. від розгляду справи № 910/8158/22; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» вих. № 23-09 від 23.09.2022 в частині щодо відводу судді Картавцевої Ю.В. від розгляду справи № 910/8158/22 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 (суддя Карабань Я.А.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Арома Юкрейн» про відвід судді Картавцевої Ю.В. від розгляду справи № 910/8158/22 відмовлено.
За змістом ст. 176. Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.11.22.
24.10.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.11.2022 та 11.11.2022 на електронну пошту суду та через відділ діловодства суду відповідно від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання 08.11.2022 без участі представника позивача.
У підготовче засідання 08.11.2022 представники учасників судової справи не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 08.11.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.11.2022.
У підготовче засідання 29.11.2022 представники учасників судової справи не прибули.
У підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 20.12.2022.
У підготовче засідання 20.12.2022 представники учасників судової справи не прибули.
У підготовчому засіданні 20.12.2022 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2023.
04.01.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви.
05.01.2023 та 10.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про розгляд справи без участі представника позивача.
У судове засідання 24.01.2023 представники учасників судової справи не прибули.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 24.01.2023 за відсутності представників сторін та третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 24.01.2023 судом було прийнято, складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» (яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн") звернулось до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою № 30-09 від 30.09.2020 року.
Скарга обґрунтована тим, що 30.09.2020 року Товариство направило до Офісу Генерального прокурора заяву № 30-09 від 30.09.2020 року про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва та суддями Миколаївського апеляційного суду, проте, в порушення ст. 214 КПК України, відомості внесені до ЄРДР не були.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. від 25.05.2022 у справі №757/45046/20-к суд ухвалив: відмовити в задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у не внесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неправомірність дій слідчого судді Печерського районного суду м. Києва при розгляді справи № 757/45046/20-к, які привели до порушення прав позивача на «ефективний засіб правового захисту в національному органі» та мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 4 ст. 382 Кримінального кодексу України, з огляду на що позивач просить відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн.
У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає, що позивач обґрунтовує свої вимоги винятково оціночними судженнями та не надає доказів заподіяння йому шкоди, а факт відмови судами в задоволенні скарг позивача не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Пунктами 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
З наведеного слідує, що зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, завданої юридичній особі, господарський суд в кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяні йому втрати немайнового характеру та чим (якими доказами) він обґрунтовує розмір відшкодування такої шкоди, що підлягає стягненню.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, що ТОВ «Роскосметика» звернулось до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою № 30-09 від 30.09.2020 року, яка обґрунтована тим, що 30.09.2020 року товариство направило до Офісу Генерального прокурора заяву № 30-09 від 30.09.2020 року про вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва та суддями Миколаївського апеляційного суду, проте, в порушення ст. 214 КПК України, відомості внесені до ЄРДР не були.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. від 25.05.2022 у справі №757/45046/20-к суд ухвалив: відмовити в задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у не внесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Виходячи зі змісту позову, у даному випадку неправомірність дій Печерського районного суду міста Києва, на переконання позивача, полягає у прийнятті судового рішення справі №757/45046/20-к з порушенням вимог законодавства України та права Товариства з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн" на судовий захист.
Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
За частиною 1 статті 13 зазначеного Закону судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Згідно з частиною 11 статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Крім того, застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов'язані із здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акту органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 454/192/17 (провадження № 61-14315св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 454/3206/16-ц (провадження № 61-1013 св 19), від 25 квітня 2019 року в справі № 757/25713/16-ц (провадження № 61-18012св18), від 10 січня 2018 року в справі № 454/1642/16-ц (провадження № 61-1091св17).
Отже, з огляду на викладене, в межах даного господарського процесу суд не може досліджувати дотримання/порушення законодавства Печерським районним судом міста Києва при розгляді та прийнятті судового рішення у справі №757/45046/20-к, фактично переглядаючи це судове рішення у апеляційному порядку, а тим більше встановлювати наявність у діях суддів кримінальних правопорушень за ознаками, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 4 ст. 382 Кримінального кодексу України, оскільки це має бути підтверджено вироком суду.
З огляду на викладене, суд погоджується з викладеними у відзиві твердженнями відповідача про те, що сама по собі незгода з рішеннями судів не є підставою для відшкодуванням моральної шкоди.
Водночас, помилковим є посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки позовні вимоги у цій справі заявлені юридичною особою, а положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не поширюють на вимоги юридичних осіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/10399/18.
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди позивач керується тим, що моральна шкода у розмірі 1 500 000,00 грн є достатнім для розумного задоволення потреб позивача на локалізацію негативних наслідків порушенням Печерським районним судом міста Києва його права на ефективний засіб правового захисту в національному органі при розгляді справи №757/45046/20-к.
Разом з тим, саму наявність шкоди, тобто, які саме втрати немайнового характеру вказані судові рішення спричинили Товариству з обмеженою відповідальністю "Арома Юкрейн", останнім у позові не наведено взагалі. Натомість, позивач обмежився лише цитуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», витягів із судової практики.
Також, позивач не обґрунтував розмір шкоди, що підлягає стягненню, у сумі 1 500 000,00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, до матеріалів справи не було додано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та обґрунтування розміру моральної шкоди.
Таким чином, за змістом положень статей 1167, 1176 ЦК України наразі позивачем не доведено перед судом наявності усієї сукупності вищезазначених трьох елементів складу цивільного правопорушення, що є обов'язковим для настання цивільно-правової відповідальності судів за заподіяння Товариству шкоди, у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 02.02.2023
Суддя Ю.В. Картавцева