Справа № 524/464/23
Провадження №1-кп/524/298/23
02.02.2023 Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
представника потерпілої - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7
провівши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці підготовче засідання кримінального провадження №12002170500002237 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
До суду надійшов обвинувальний акт від 25.01.2023 року та реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор просить призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, наявних ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків.
Потерпіла та її представник підтримали позицію прокурора щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду. Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу захисник просив розглянути можливість обрання відносно обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника. Крім того, ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив про відсутність належного медичного обстеження та відповідного лікування. Зазначив, що він хворіє на ряд захворювань, у тому числі офтальмологічних. На звернення щодо проведення належного медичного обстеження та лікування отримував відмову від медичної частини, яка обґрунтовувалась відсутністю лікаря-офтальмолога.
Заслухавши клопотання прокурора, думки обвинуваченого, його захисника, потерпілої, її представника, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Автозаводському районному суду м. Кременчука.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, закриття кримінального провадження чи його зупинення немає.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Відповідно до ст.27 КПК України кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання і може розглядатися у відкритому судовому засіданні. Зважаючи на те, що обвинувачений не заявив клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження, розгляд справи слід проводити суддею одноособово.
Відповідно до ст.. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична чи юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом пред'явила цивільний позов.
Згідно ст.. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністью) обвинучаеного, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Потерпіла ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_7 цивільним позивачем, ОСОБА_5 - цивільним відповідачем.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Як вбачається з реєстру матеріалів кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Полтави від 08.12.2022 року до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 05.02.2023 року.
Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).
Судом приймається до уваги, що ОСОБА_5 утримується під вартою з 08.12.2022 року. Розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з урахуванням позиції сторони захисту, вважає необхідним перевірити її доводи щодо можливості обрання альтернативного запобіжного заходу.
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину внаслідок якого настала смерть людини, за який чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Суд зазначає, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України , в тому числі дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, до затримання офіційно ніде не працював, тобто не мав офіційних джерел доходів.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_5 , з огляду також на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, свідчать про наявність на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, може спонукати його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.
Суд також вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений, не перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства, матиме змогу здійснювати незаконний вплив на свідків, з метою спонукання їх до зміни своїх показань, що обумовлене невизнанням обвинуваченим своєї причетності до інкримінованого злочину.
Отже, судом встановлено існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме ризику переховування від суду, ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків.
З урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу не спроможне запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки обставини, встановлені судом, з високим ступенем ймовірності свідчать про можливість неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Суд зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Крім того, в даному випадку продовження тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності. Суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Обмеження права ОСОБА_5 на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що для запобігання вищезазначеним ризикам, які продовжують існувати станом на теперішній час, недостатньо застосувати відносно ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, тому наявні законні підстави для продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України, з урахуванням тієї обставини, що інкримінований обвинуваченому злочин спричинив загибель людини. До такого висновку суд дійшов також з огляду на встановлені судом ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого та відомості про його особу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обовязок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення від 18.12.2008 року по справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє увязнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоровя, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до п.2.3 «Порядку взаємодії закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоровя з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоровя за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоровя.
Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_5 на отримання необхідної та достатньої медичної допомоги суд вважає необхідним зобов'язати уповноважених осіб Державної установи «Полтавської установи виконання покарань (№23)» забезпечити проведення повного медичного обстеження ОСОБА_5 для встановлення наявних у нього захворювань, а також надання обвинуваченому необхідної медичної допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 177, 178, 179, 194, 314-316, 369, 372 КПК України, суд -
Кримінальне провадження №12002170500002237 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводского районного суду м. Кременчука на 15 год 00 хв. 09 лютого 2023 року.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Викликати в судове засідання учасників судового провадження.
Визнати ОСОБА_7 цивільним позивачем, ОСОБА_5 - цивільним відповідачем.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 60 днів, а саме до 31 березня 2023 року включно.
Зобов'язати Полтавську установу виконання покарань УДПтС України в Полтавській області ( № 23), де утримується під вартою обвинувачений ОСОБА_5 провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_5 для встановлення наявних у нього захворювань та в разі наявності медичних показань надати відповідну медичну допомогу.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Полтавської установи виконання покарань УДПтС України в Полтавській області (№ 23), де утримується під вартою обвинувачений ОСОБА_5
Про результати виконання ухвали в частині проведення медичного обстеження повідомити Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_8