Справа № 600/3638/22-а Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
01 лютого 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у листопаді 2016 року та 2017 року допомоги на оздоровлення, у січні 2018 року одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних років служби без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у листопаді 2016 року та 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних років служби, виплаченої у січні 2018 року із включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2016-2017 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди за період із вересня 2016 року по грудень 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої та виплаченої за вказані періоди індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роках, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди за період із вересня 2016 року по грудень 2017 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення нарахованої за вказані періоди індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із жовтня 2015 року по день фактичної виплати індексації;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки із жовтня 2015 року по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
На адресу Чернівецького окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача, в якому позивач зазначив, що одноразова грошова допомога є складовою грошового забезпечення (в розумінні вимог закону), а тому і являється складовою оплати праці. При цьому також зазначив, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду, у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці. Відтак, на думку останнього право на отримання таких (компенсаційних) виплат не обмежуються жодним строком. Крім того, звертав увагу суду на те, що у зв'язку із ракетними обстрілами Російською Федерацією міст України, в тому числі м. Львів, в якому проживає представник позивача, останній був позбавлений можливості вчасно звернутись до суду, а тому вважає, що строк звернення до суду пропустив з поважних причин, а тому просив поновити такий строк.
Розглянувши заявлене клопотання, Чернівецький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем пропущено встановлений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі приписів ст. 312 КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Водночас, колегія суддів враховує, що частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів зазначає, що перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, поняття "грошове забезпечення", «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій адміністративній справі охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Аналогічну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19.
Відповідно до ч.ч.1-2 та ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Наказ №260) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У п. 4 Наказу №260 визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІІІ Наказу №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства грошова допомога на оздоровлення входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Оскільки КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати строки звернення до суду, застосуванню до позовної вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцю, в тому числі й грошової допомоги на оздоровлення, підлягають саме положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, згідно з якими звернення працівника до суду із позовом про стягнення заробітної сплати (грошового забезпечення) не обмежується будь-яким строком.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про порушення відповідачем законодавства про оплату праці та стягнення належної їй одноразової грошової допомоги при звільнені та щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до зазначених вище норм законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, подання такого позову до суду не обмежується будь-яким строком, а в справах із даним предметом спору позивач звільняється від сплати судового збору.
Так, підставою для повернення позовної заяви позивачу стало саме невиконання ним вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, однак в даному випадку під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, що в подальшому призвело до прийняття незаконного рішення про повернення позовної заяви.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 31 прикордонного загону імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.