26 січня 2023 р.Справа № 480/1558/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 та на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, по справі № 480/1558/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними , скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відносно пенсіонера ОСОБА_1 щодо утримання надміру виплачених сум пенсій;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 125 від 03 лютого 2021 року відносно пенсіонера ОСОБА_1 (номер особового рахунку НОМЕР_1 ) про утримання надміру виплачених сум пенсії на загальну суму 34144 грн 60 коп. за період з 01 січня 2020 року по 28 лютого 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2022 року вказаний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 125 від 03 лютого 2021 року про утримання надміру виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2022 по справі №480/1558/21 в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для перевірки обгрунтованості видачі та достовірності архівної довідки N° 2494 від 12 грудня 2019 року та, відповідно, перерахунку пенсії без урахування вказаної довідки. Та факт перебування позивача у трудових відносинах з фермерським господарством відповідачем не спростовано, як і не доведено те, що господарство не сплачувало за позивача страхові внески. Фермерське господарство було ліквідоване, а первинні документи, які підтверджують суми отриманого заробітку для обчислення пенсії, передані на зберігання до архівної установи в повному обсязі. Натомість, відповідач при неврахуванні даних зазначених у архівній довідці, не встановив, якими первинними документами підтверджено невідповідність даних про суми заробітної плати, зазначених у цій довідці. Також, право на отримания пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від неможливості пенсійного органу провести перевірку даних щодо сум отриманої мною заробітної плати, зокрема щодо сплачених з цих сум страхових внесків, на предмет відповідності первинним документам (особових рахунків), оскільки немає підстав стверджувати, що такі документи відсутні чи не відповідають будь-яким іншим первинним документам.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримував пенсію в розмірі 4 131,40 грн., що підтверджується розрахунками від 24.12.20219 та від 31.12.2019 року (а.с. 9-11).
Після проведення перевірки пенсійної справи ОСОБА_1 , відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, після якого розмір його пенсії з 01.12.2020 року було зменшено до 1 769,00 грн., що підтверджується розрахунком від 29.01.2021 року (а.с. 12). При цьому підставою для зменшення розміру пенсії слугувало не врахування при розрахунку пенсії заробітної плати за період роботи позивача в Селянському (фермерському) господарстві "Лебідь" з 01.01.1994р. по 31.12.1999р., яка була зазначена в архівній довідці № 2494 від 12.12.2019р., у зв'язку з не нарахуванням та не сплатою страхових внесків. Про здійснений перерахунок пенсії, позивача було повідомлено листом ГУ ПФУ в Сумській області від 04.02.2021 року № 1800-0305-8/5616.
Разом з тим ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення від 03.02.2021 року № 125 про утримання надміру виплачених сум пенсій, відповідно до якого, сума переплати пенсійної виплати, яка підлягає поверненню позивачем склала 34 144,60 грн. (а.с. 14).
Листом від 05.02.2021 року № 1800-0403-8/5695 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило позивача про те, що в результаті проведення перерахунку пенсії позивача, утворилась переплата в загальній сумі 34144,60 грн. за період з 01.01.2020 по 28.02.2021 р. (а.с. 16) та просило в місячний термін в добровільному порядку надміру отриману пенсію в сумі 34144,60 гри внести на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 . Крім того в даному листі відповідач зазначив, що в іншому випадку переплата пенсії буде утримуватися згідно рішення № 125 від 03.02.2021 в розмірі 20% призначеної пенсії починаючи з квітня 2021 року до повного погашення боргу.
Не погодившись з такими діями відповідача та рішенням про утримання надміру виплачених сум, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо нарахування та сплати страхових внески або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з заробітної плати позивача за період його роботи з 01.01.1994р. по 31.12.1999р. в Селянському (фермерському) гоподарстві "Лебідь", дані відомості також відсутні і в самій архівній довідці від 12.12.2019 № 2494 та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником, а також керівником Селянського (фермерського) господарства "Лебідь" з 19.04.1993 року є ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було правомірно не враховано при обчисленні пенсії позивача заробітну плату за період його роботи з 01.01.1994р. по 31.12.1999р. в Селянському (фермерському) гоподарстві "Лебідь".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць , колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в іншій частині.
У відповідності до письмових пояснень відповідача від 08.11.2022 року (а.с.179)-позивач звернувся до управління із заявою від 24.12.2019р. №12415 для перерахунку з іншого періоду заробітної плати із урахуванням довідки про заробітну плату видану виконавчим комітетом Сумськой міської ради за період з 01.01.1994р. по 31.12.1999р. №2494, розмір пенсії після перерахунку з 01.01.2020р. склав 4131,40 грн.
20.01.2021р. до відділу перерахунків №1 надійшла службова записка №№15/10-16 від 18.01.2021р. в якій було встановлено, що суми заробітної плати ОСОБА_1 , зазначені в довідці від 12.12.2019 №2494, за всі 12 місяців 1999 року перевищують загальний фонд заробітної плати Селянського (фермерського) господарства "Лебідь", на який нараховуються внески до Пенсійного фонду України (згідно звітів Форми 4-ПФ, що містяться в АРМ РВПФУ).
Після приведення матеріалів пенсійної справи до відповідності згідно зауважень зазначених в службовій записці №15/10-16 від 18.01.2021р. розмір пенсії з 01.01.2020р. склав 1638,00 грн., з 01.07.2020р. - 1712,00 грн., з 01.12.2020р.- 1769,00 грн. з урахуванням довідки про заробітну плату №624 від 11.06.2018р. виданої ПАТ "Сумихімпром"
Таким чином, зменшення пенсії позивача відбулося внаслідок неврахування довідки від 12.12.2019 №2494 про заробітну плату за період з 01.01.1994р. по 31.12.1999р.
Щодо наявності підстав для врахування довідки від 12.12.2019 №2494 про заробітну плату для розрахунку пенсії та позовних вимог про відновлення розміру пенсії не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 ).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Отже, страховий стаж та суми отриманих доходів підлягають врахуванню для обчислення пенсії за умови сплати страхових внесків (збору).
Відповідачем проведено перевірку архівної довідки від 12.12.2019 №2494 про заробітну плату ОСОБА_1 за період його роботи з січня 1994 року по грудень 1999 року в Селянському (фермерському) господарстві "Лебідь" виданої виконавчим комітетом Сумської міської ради. За результатами перевірки складено довідку звірки (дослідження) архівної довідки про заробітну плату на відповідність її змісту документам, які зберігаються в архівному відділі Сумської міської ради від 07.09.2020 №3220/10.2-02, в якій відсутні розбіжності даних архівної довідки з документами, що зберігаються в архівному відділі Сумської міської ради. При цьому відомості нарахування заробітної плати не містили печатки підприємства та не відповідали типовій формі, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 №144.
Відповідачем проведено звірку сум заробітної плати ОСОБА_1 , зазначених в архівній довідці від 12.12.2019 №2494, з даними Звітів про нарахування страхових внесків та витрачання коштів Пенсійного фонду (Форма 4-ПФ), які містяться в АРМ РВПФУ за 1999 рік. Виходячи з даних, зазначених в таблиці 1, суми заробітної плати ОСОБА_1 , зазначені в довідці від 12.12.2019 №494, за всі 12 місяців 1999 року перевищують загальний фонд заробітної плати Селянського (фермерського) господарства "Лебідь", на який нараховуються внески до Пенсійного фонду України (згідно звітів Форми 4-ПФ, що містяться в АРМ РВПФУ).
У зв'язку з несплатою Селянським (фермерським) господарством “Лебідь” за 1999 рік у повному обсязі страхових внесків із сум заробітної плати позивача, відповідачем при перерахунку пенсії не було враховано архівну довідку від 12.12.2019 №2494 про заробітну плату ОСОБА_1 за період його роботи з січня 1994 року по грудень 1999 року, яку позивач подав разом із заявою про перерахунок пенсії.
Колегія суддів зазначає, що в період з 11.07.1994 по 20.03.2006 ОСОБА_1 займав посаду голови Селянського (фермерського) господарства “Лебідь”, що не заперечується позивачем.
У спірний період (січень 1994 року по грудень 1999 року) економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року № 2009-XII (надалі - Закону № 2009-XII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2009-XII Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
Згідно із статтею 28 Закону № 2009-XII члени селянського (фермерського) господарства, починаючи з 16-річного віку, і особи, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Вищевказаний Закон втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство".
Статтею 34 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
Фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Отже, з аналізу статті 28 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та статті 34 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що даними нормами закріплено обов'язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
Таким чином, час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується на підставі документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Згідно до пп.2 п.2.1 вказаного Порядку № 22-1 документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до пп.3 п.2.1 вказаного Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Вказаними Законами передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу).
Враховуючи, що позивач займав в період з 11.07.1994 по 20.03.2006 посаду голови Селянського (фермерського) господарства “Лебідь”, то відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування з покладено саме на позивача, як на голову Селянського фермерського господарства "Лебідь".
Колегія суддів дослідила зміст архівної довідки від 12.12.2019 №2494 та встановила, що вказані у ній відомості про суми заробітної плати позивача у 1999 році не співпадають із індивідуальними відомостями про застраховану особу (позивача), що вказані звітах Форми 4-ПФ, що містяться в АРМ РВПФУ.
Так, суми заробітної плати позивача, зазначені в довідці від 12.12.2019 №2494 за період з січня 1999 по грудень 1999 становлять 800,00 грн. Однак, суми заробітної плати з якої сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України (згідно звітів, що містяться в АРМ РВПФУ) за період з січня 1999 по грудень 1999: за січень 1999 - 500,00; за лютий 1999 - 500,00; за березень 1999 - 500,00; за квітень 1999 - 500,00; за травень 1999 - 500,00; за червень 1999 - 500,00; за липень 1999 - 500,00; за серпень 1999 - 500,00; за вересень 1999 - 409,02; за жовтень 1999 - 490,00; за листопад 1999 - 590,00; за грудень 1999 - 450,00.(а.с.107)
Отже, відомості про суми заробітної плати, отриманої позивачем у 1999 р., що вказані у довідці №2494 є більшими за суми заробітної плати, з яких сплачені страхові внески.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку, щодо відсутності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити пенсіонеру ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць, оскільки у органу пенсійного фонду відсутні підстави для врахування архівної довідки від 12.12.2019 №2494.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлені позовні вимоги про зобов'язання відновити виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131 грн 40 коп. на місяць, проте, відповідачем було прийнято рішення №183450002195 від 01.02.2021 р., про перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 та зменшено розмір пенсії за віком з 01.12.2020 до 1769,00 грн.(а.с. 188)
Таким чином, саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було визначено розмір пенсії позивачу. Між тим, позивачем не було заявлено вимог про скасування вказаного рішення про перерахунок пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи, що позивачем не були заявлені позовні вимоги про оскарження рішення №183450002195 від 01.02.2021 р., а порушення прав позивача відбулося саме рішенням відповідача про перерахунок пенсії, яке позивачем не оскаржується, а тому позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права та підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із наданням довідки про суми заробітної плати з яких було сплачено страхові внески (збір) на соціальне страхування у період роботи на посаді голови Селянського фермерського господарства "Лебідь".
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують з наведених вище підстав.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Щодо апеляційної скарги доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправомірність додаткового Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі № 480/1558/21, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 125 від 03 лютого 2021 року про утримання надміру виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено та стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 454,00 грн.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення частково задоволено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 340,50 грн. (триста сорок гривень 50 коп.).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З аналізу вищевказаних приписів законодавства слідує, що судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача у випадку задоволення позову або часткового задоволення позову прапорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, позивач за подання позову до суду першої інстанції, згідно з квитанцією від 25.02.2021 року № 0.0.2030580846.1, сплатив судовий збір у розмірі 908 грн.
За подання заяви про забезпечення позову, згідно з квитанцією №0.0.2018514886.1 від 17.02.2021 року, яка знаходиться в матеріалах справи, сплачено судовий збір у сумі 681,00 грн.
Враховуючи, що позов був задоволено частково, а саме задоволено половину заявлених вимог, то колегія суддів погоджується з першою інстанцією з розміром стягненого судового збору з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оскільки витрати за сплату судового збору підлягають перерозподілу пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 по справі № 480/1558/21 залишити без змін.
Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі № 480/1558/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 02.02.2023 року