26 січня 2023 р.Справа № 480/2224/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Сумське лісове господарство» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 27.06.2022 року у справі № 480/2224/19
за позовом Державного підприємства «Сумське лісове господарство»
до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
третя особа Департамент захисту довкілля та енергетики Сумської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування пункту висновку,
Позивач, Державне підприємство «Роменське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Сумське лісове господарство», звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати пункт 1.2 висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.01.2019 року № 7-03/12-201868949/1 з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Спеціальне використання лісових ресурсів в порядку проведення рубок головного користування Державним підприємством «Роменське лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України» в частині екологічних умов, а саме:
- провадження планованої діяльності здійснювати з урахуванням об'єктів Смарагдової мережі Verkhniosulskyi (code UA 0000051) та у відповідності до заборон та обмежень, встановлених для об'єктів та територій Смарагдової мережі;
- заборони здійснювати рубки в кварталах, визначених як перспективні до заповідання;
- заборони проведення суцільних та поступових рубок головного користування в межах лісів на території, що входить до складу проектованого Національного природнього парку «Верхньосульський», а саме: Глинське лісництво, квартали 1-8, 13-19, 20-76, 81-68; Роменське лісництво, квартали 4-23, 28-38, 40-41, 43-44, 46-52; Недригайлівське лісництво, квартали 1, 4-13, 17-23, 47-49, 51-53, 66-116, 119-122, 126-127, 133-134, 147.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року замінено відповідача у справі Міністерство екології та природних ресурсів України на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 15.11.2021 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі № 480/2224/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 року замінено позивача у справі з Державного підприємства «Роменське лісове господарство» на його правонаступника Державне підприємство «Сумське лісове господарство».
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції від 22.06.2022 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 480/2224/19, та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясувавши обставини у справі, безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку про те, що оскаржуваним пунктом висновку оцінки впливу на довкілля планованої діяльності не встановлено жодних заборон діяльності позивача. Звертає увагу на те, що оскаржуваним пунктом встановлені саме заборони а не обмеження діяльності. Також вважає, що комплексний аналіз міжнародного та національного законодавства не дає підстав стверджувати, що Смарагдова мережа функціонує паралельно з мережею об'єктів природно-заповідного фонду України. Також зазначає, що жодним законодавчим актом, у тому числі міжнародним, не передбачено заборон для здійснення позивачем його планової діяльності. Також вказує про відсутність з його боку жодних порушень як норм національного так і міжнародного права.
У відзиві на апеляцій скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 25.01.2019 року Міністерством екології та природних ресурсів України наданий Висновок № 7-03/12-201868949/1 з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Спеціальне використання лісових ресурсів в порядку проведення рубок головного користування Державним підприємством «Роменське лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України».
Пунктом 1.2 зазначеного Висновку встановлені екологічні умови під час провадження планованої діяльності, серед яких, зокрема:
- провадження планованої діяльності здійснювати з урахуванням об'єктів Смарагдової мережі Verkhniosulskyi (code UA 0000051) та у відповідності до заборон та обмежень, встановлених для об'єктів та територій Смарагдової мережі;
- заборони здійснювати рубки в кварталах, визначених як перспективні до заповідання;
- заборони проведення суцільних та поступових рубок головного користування в межах лісів на території, що входить до складу проектованого Національного природнього парку «Верхньосульський» (далі - НПП «Верхньосульський»), а саме: Глинське лісництво, квартали 1-8, 13-19, 20-76, 81-68; Роменське лісництво, квартали 4-23, 28-38, 40-41, 43-44, 46-52; Недригайлівське лісництво, квартали 1, 4-13, 17-23, 47-49, 51-53, 66-116, 119-122, 126-127, 133-134, 147.
Не є спірною обставиною у цій справі, що правонаступником Державного підприємства «Роменське лісове господарство» є Державне підприємство «Сумське лісове господарство».
Також не є спірною обставиною у справі, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля) (утворене 27.05.2020 року внаслідок поділу Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України та Міндовкілля).
Не погоджуючись з вищевказаними екологічними умовами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції у своєму рішенні від 22.06.2022 року виходив з їх необґрунтованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що ключовим питанням у цій справі є те, чи може лісогосподарське підприємство зазнавати заборон та обмежень для об'єктів та територій Смарагдової мережі, за умови, що Держава Україна у передбаченому законодавством порядку не створила об'єкт природно-заповідного фонду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Україна є Стороною ряду міжнародних договорів в частині охорони видів флори і фауни:
- Конвенції про охорону дикої фауни і флори і природних середовищ існування в Європі 1979 року (Бернська конвенція); ратифікована із застереженнями 29.10.1996;
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення 1973 року (CITES); ратифікована 14.05.1999;
- Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин 1979 року (Боннська конвенція); ратифікована 19.03.1999.
Зазначені Конвенції є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України».
З ратифікації Бернської конвенції в України виникли зобов'язання перед Договірними Сторонами, зокрема, щодо:
- вжиття заходів для здійснення національної політики охорони дикої флори, дикої фауни та природних середовищ існування, приділяючи особливу увагу видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, особливо ендемічним, та середовищам існування, яким загрожує зникнення (ч. 1 ст. 3 Конвенції);
- врахування у своїй політиці планування забудови і розвитку територій та у своїх заходах, спрямованих на боротьбу із забрудненням, необхідність охорони дикої флори та фауни (ч. 2 ст. 3 Конвенції);
- вживання відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення охорони середовищ існування видів дикої флори та фауни, а також охорони природних середовищ існування, яким загрожує зникнення (ч. 1 ст. 4 Конвенції).
З метою виконання статей Конвенції у 1989 році шляхом прийняття Рекомендацій № 16 Постійний комітет Бернської конвенції рекомендував Договірним сторонам визначити території особливого природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest), щоб вжити необхідних і достатніх заходів для збереження кожного природного середовища (оселища), розташованого в межах цих територій і взяти відповідальність за їх збереження.
У 1996 році Постійний комітет Бернської конвенції прийняв Резолюцію № 3 щодо створення Загальноєвропейської екологічної мережі, яка буде включати в себе території особливого природоохоронного значення.
На підставі зазначених вище Рекомендації № 16 та Резолюції № 3 була заснована Смарагдова мережа.
Відповідальними за створення та функціонування територій Смарагдової мережі є державні органи, а також органи Бернської конвенції.
В програмі інтеграції України до Європейського Союзу, схваленій Указом Президента України від 14.09.2000 № 1072/2000 (втратив чинність 07.07.2015), Держава вперше окреслила пріоритетним розвиток в Україні Смарагдової мережі згідно з рішенням Постійного Комітету Бернської конвенції (як продовження ініціативи Natura 2000, яка поширюється тільки на держави ЄС) та виконання конкретних планів дій щодо збереження видів дикої флори та фауни.
Формування Смарагдової мережі також є одним із завдань, визначених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (набрала чинності 01.09.2017), в частині поступового наближення національного законодавства до Директиви № 92/43/ЄС про збереження природного середовища існування, дикої флори та фауни, зі змінами і доповненнями, внесеними Директивами № 97/62/ЄС, 2006/105/ЄС та Регламентом (ЄС) № 1882/2003, а саме, підготовка реєстру місць, призначення цих місць та встановлення пріоритетів управління ними (включаючи завершення реєстру потенційних територій Смарагдової мережі та впровадження захисних заходів та заходів управління ними) (Додаток № XXX до Угоди про асоціацію).
У грудні 2020 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроект про території Смарагдової мережі, проте, на теперішній час відповідний закон не прийнято.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що в Україні продовжує існувати мережа об'єктів природно-заповідного фонду у вигляді природних та біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ін., що передбачена ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Сторонами не заперечується, що створення НПП «Верхньосульський» перебуває на стадії проектування; Президент України не приймав рішення про створення такого національного природного парку відповідно до ст. 53 Закону № 2456-XII.
Між тим, колегія суддів зазначає, що за відсутності спеціального закону, який регулював питання охорони територій Смарагдової мережі, в Україні діють норми міжнародних договорів (зокрема, Бернська конвенція) щодо охорони дикої флори та фауни.
Так, під час 36-го засідання Постійного комітету Бернської конвенції у 2016 році був затверджений перелік територій Смарагдової мережі Європи, зокрема для України, до якого увійшла територія «Verkhniosulskyi» (code UA 0000051), площею 16898,00 га.
Мапа затверджених територій Смарагдової мережі доступна на офіційних ресурсах Бернської конвенції (http://emerald.eea.europa.eu/), а також на Публічній кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/).
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції висновок, який міститься в матеріалах справи, судової земельно-технічної експертизи в якому експертом зазначено про те, що до території Смарагдової мережі входять:
- Глинське лісництво повністю (повне накладання) квартали 16-19,22-26,28,32-38,40-43,56,63,64,67,76,83,85, входять частково (перетин) квартали 14,15,20,21,27,29-31,39,44-55,57-62,65,66,81,82,86, не входить повністю (перетин відсутній) квартали 1-8,13;
- Роменське лісництво входять повністю (повне накладання) квартали 36-38,41,48, входять частково (перетин) квартали 31,35,40,43,44,46,47, не входить повністю (перетин відсутній) квартали 4-23,28-30,49-52;
Недригайлівське лісництво входить повністю (повне накладання) квартали 1,9-13,17,18,66-78,81-85,88,91,95-97,102-109,114-116, входять частково (перетин) квартали 79,80,86,87,89,90,92-94,98,99,110,111,126,127,138-143, не входить повністю (перетин відсутній) квартали 4-8, 19-23,45,47-49,51-53,100,101,112,113,119-122,133-137,147.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивача стосовно того, що визначена відповідачем територія, на якій позивач не повинен здійснювати суцільні та поступові рубки, не входить до Смарагдової мережі, спростовується наданим позивачем вищевказаним висновком судової земельно-технічної експертизи №16/130-144 від 28.01.2022 року.
Колегія суддів зазначає, що з 2017 року в Україні запроваджена процедура оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі Закон № 2059-VIII).
Метою оцінки впливу на довкілля є запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначення допустимості чи недопустимість провадження планованої діяльності, визначення екологічних умови її провадження.
Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об'єктів, інше втручання в природне середовище (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2059-VIII).
Оцінці впливу на довкілля відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону № 2059-VIII підлягають такі види планованої діяльності у галузі лісового господарства:
- усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;
- лісогосподарське освоєння на територіях площею 20 га і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їхніх охоронних зонах на площі 5 га і більше;
- насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площах понад 20 га або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їхніх охоронних зонах на площі 5 га і більше;
- зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності у галузі лісового господарства, зазначеного у ч. 2, 3 ст. 3 цього Закону).
Колегія суддів зазначає, що Бернська конвенція 1979 року зобов'язує Державу вживати відповідних адміністративних заходів для забезпечення охорони природних середовищ. Таким заходом є процедура оцінки впливу на довкілля.
Слід також зазначити, що уповноважений центральний орган у висновку з оцінки впливу на довкілля встановлює допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності, та визначає екологічні умови її провадження (ст. 9 Закону № 2059-VIII).
Будь-яка діяльність, пов'язана з використанням територій, що належать до Смарагдової мережі, має обов'язково враховувати наслідки планованої діяльності при проведенні оцінки впливу на довкілля.
При цьому колегія суддів зазначає, що за замовчуванням, екологічні умови для територій Смарагдової мережі не можуть визначати заборони будь-якої планової діяльності.
Так, для територій Смарагдової мережі Постійний комітет Бернської конвенції рекомендував Договірним сторонам розробляти та впроваджувати плани управління, що можуть стосуватися окремих природних середовищ, в яких визначати коротко- та довготермінові завдання, забезпечувати моніторинг цих територій (Рекомендації № 16 1989 року).
Питання управління територіями Смарагдової мережі в Україні на сьогодні в національному законодавстві не врегульовано. Разом з тим, охорона природних середовищ, в т.ч. Смарагдової мережі, в Україні унормована Законом № 2059-VIII через оцінку впливу на довкілля шляхом підготовки суб'єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля, проведення громадського обговорення, аналіз уповноваженим органом інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб'єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля; врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону № 2059-VIII).
Таким чином, планова діяльність лісогосподарського підприємства на територіях Смарагдової мережі в Україні та на території природно-заповідного фонду підлягає оцінці впливу на довкілля, що і було здійснено відповідачем, прийнято відповідний висновок та встановлено відповідні обмеження щодо суцільних та поступових рубок лісового ресурсу.
Колегія суддів зазначає, що усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар лісового ресурсу, незалежно від належності таких території до Смарагдової мережі чи природно-заповідного фонду України, є предметом оцінки впливу на довкілля відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 2059-VIII.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 року у цій справі, оцінка впливу на довкілля територій планової діяльності, яка загрожує територіям Смарагдової мережі, поки що є єдиним правовим механізмом виконання Україною своїх зобов'язань щодо збереження та підтримки видів та оселищ, які охороняються Бернською конвенцією. Тому, Держава має виявляти та оцінювати потенційні негативні впливи на такі території та встановлювати екологічні вимоги, що дають змогу попередити можливе знищення цінних природних комплексів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги наведене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав право надати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності позивача та зазначити відповідні екологічні умови його господарської діяльності. Колегія суддів зазначає, що такі умови як здійснення провадження планованої діяльності з урахуванням об'єктів Смарагдової мережі та у відповідності до заборон та обмежень, встановлених для об'єктів та територій Смарагдової мережі, обмеження у здійсненні рубки в кварталах, визначених як перспективні до заповідання, а також суцільних та поступових рубок головного користування в межах лісів, з урахуванням об'єктів та території Смарагдової мережі та проектованого НПП «Верхньосульський», в кварталах, визначених як перспективні до заповідання, не можуть свідчити про заборону діяльності позивача чи обмеження такої діяльності, а встановлюють насамперед екологічні вимоги, що дають змогу попередити можливе знищення цінних природних комплексів.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги позивача, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Сумське лісове господарство».
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, та правильності судового рішення не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 480/2224/19 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сумське лісове господарство» залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 480/2224/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 02.02.2023 року