26 січня 2023 р.Справа № 520/609/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області в особі відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 06.09.21 по справі № 520/609/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області в особі відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012058/1-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 75059,17 грн. (з яких за 2017 рік - 34694.40 грн.; за 2018 рік - 40364,77 грн.), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012058-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 19070,61 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012059-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 26173,06 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податковою зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012060-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 24702,07 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податковою зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012061-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 657,25 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012062-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 874,24 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012063-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 25438,61 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012065-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 646,82 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0012066-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 2153,27 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 24.12.2020 року №92016-13 на суму 104939,72 грн.
В обгрунтування позову зазначила, що набула право власності на частину нежитлових будівель складів, гаражу, майстерні, електростанції, вагової будки, пожежного депо, які придбано у Приватного акціонерного товариства "Рафіалівське Хлібоприймальне підприємство". Зазначені нежитлові будівлі є об'єктами промисловості, що підтверджується зокрема технічними паспортами, виготовленими ТОВ "Сарненське бюро технічної інфентаризації" та використовуються позивачкою, як примислові будівлі, а тому, відповідно до п. "є" 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України вона має пільгу щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та не має його сплачувати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021, крім іншого, замінено відповідача у справі № 520/609/21 з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області в особі відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Відповідно до видів діяльності, позивач взагалі не займається промисловим виробництвом, займається торгівлею та наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. Позивачем ані під час процедури адміністративного оскарження, ані під час судового розгляду не наведено жодних аргументів та не надано належних доказів використання вказаних нежитлових приміщень у власній підприємницькій діяльності. Крім того, зазначив, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об'єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу. Відтак, ОСОБА_1 не було позбавлено можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно (на думку позивача) відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Однак, позивачем не вчинялися дії щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними, а отже такими, що не підлягають скасуванню.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вона, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та призначено справу у відкритому судовому засіданні на 17.01.2022 о 10:00 год.
17.01.2022 розгляд справи відкладено до 07.02.2022 на 13:00 год., у зв'язку із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.
07.02.2022 судове засідання було відкладено до 28.02.2022 до 10:15 год., у зв'язку із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Розпорядженням Другого апеляційного адміністративного суду №2.2-08/5 від 24.02.2022 року "Щодо здійснення заходів по евакуації та збереження справ" зобов'язано здійснити вивезення всіх судових справ, насамперед у першу чергу тих, що перебувають у провадженні суддів; вміст серверів скопіювати на переносні носії та вивезти їх за першої можливості (в т.ч. сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією та інші переносні носії з відповідною інформацією); вивезти особові справи та трудові книжки суддів і працівників апарату суду; вивезти прилади з електронними цифровими підписами суддів і працівників апарату суду, які знаходяться у приміщенні суду.
Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду "Про особливості роботи Другого апеляційного адміністративного суду в період воєнного стану" №7 від 16.05.2022 вирішено розпочати організаційні заходи суду щодо відновлення процесу відправлення правосуддя, який був вимушено тимчасово обмежений, у зв'язку з проведенням бойових дій на території Харківської області, а саме поступове вирішення питань щодо розгляду справ в порядку письмового провадження та процесуальних питань, в яких не вимагається призначення судового засідання, та за наявності можливості інших справ та питань.
Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду "Про особливості роботи Другого апеляційного адміністративного суду в період воєнного стану" №10 від 30.06.2022 зазначено, що у зв'язку з проведення бойових дій у Харківському регіоні, постійним оповіщенням сигналу “повітряної тривоги” про небезпеку авіаційних та артилерійських ударів, перебоями у роботі систем електропостачання та Інтернету, з метою недопущення випадків загрози життю та безпеці відвідувачів і працівників суду, тимчасово обмежено призначення та проведення відкритих судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференцзв'язку та вирішено вважати неможливим відновлення проведення відкритих судових засідань, в тому числі в режимі відеоконференцзв'язку зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні на теперішній час.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року запропоновано учасникам справи протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали висловити свою пропозицію щодо можливості апеляційного розгляду справи №520/609/21 за їх відсутності в порядку письмового провадження.
15.07.2022 надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про розгляд справи за участю представника відповідача.
Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 № 11 "Про відновлення проведення судових засідань в режимі ВКЗ в Другому апеляційному адміністративному суді в період воєнного стану" відновлено проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку.
Листом Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 року сторін у справі повідомлено, що враховуючи факт проведення бойових дій на території Харківської області та технічні можливості суду, проведення розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін є значно ускладненим та небезпечним та запропоновано учасникам судового процесу висловити позицію стосовно можливості розгляду справи в режимі відеоконференції та надати відповідні клопотання у найкоротший термін будь-яким засобом зв'язку.
20.10.2022 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом.
Враховуючи те, що позивач не повідомив суд стосовно своєї позиції щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження або в режимі відеоконференції, а також те, що рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року відновлено з 05.12.2022 проведення відкритих судових засідань, зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні та за дотриманням умов відсутності загрози життю та здоров'ю учасникам судового процесу, суддям та працівникам суду з урахуванням вимог воєнного часу, розгляд справи було призначено у відкритому судовому засіданні на 12.01.2023 о 14:20 год.
12.01.2023 судове засідання було перенесено на 26.01.2023 о 14:40 у зв'зку із неявкою сторін.
В судове засідання сторони не прибули. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «Рафалівське Хлібоприймальне підприємство» у квітні 2017 року було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, на підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 578 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі майстерні, загальною площею 175,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86544269 від 05.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651987156208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районною нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 582 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі складу матеріальний, загальною площею 41,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86570714 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651955956208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 613 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі електростанції, загальною площею 11,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86542753 від 05.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652574356208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 625 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі гаражу, загальною площею 62 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86568924 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652602456208.
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 576 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі комбікормового складу, загальною площею 103,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86540207від 05.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651583256208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 584 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі вагова будка, загальною площею 31,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме маймо про реєстрацію права власності № 86570120 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1241288356208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 619 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі пожежне депо, загальною площею 21,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86571266 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651729456208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 629 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі складу №2, загальною площею 1219,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86566986 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651637556208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 588 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі складу №3, загальною площею 1183,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86568149 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652620956208).
У ході судового розгляду судом встановлено, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- ППР № 0012058/1-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 75059,17 грн. (з яких за 2017 рік - 34694,40 грн.; за 2018 рік - 40364,77 грн.), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012058-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 19070,61 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012059-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 26173,06 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012060-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 24702,07 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012061-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 657,25 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012062-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 874,24 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012063-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 25438,61 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012065-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 646,82 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- ППР № 0012066-5606-2030 від 24.02.2020 на суму 2153,27 грн. за 2019 рік яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зазначені ППР у встановленому Податковим кодексом України порядку та строки були оскаржені позивачкою до ДПС України, шляхом подання скарги ОСОБА_1 до ДПС України на податкові повідомлення-рішення № 0012058/1-5606-2030; № 0012058-5606-2030; № 0012059-5606-2030; № 001205601-5606-2030; № 0012061-5606-2030; № 0012062-5606-2030; № 0012063-5606-2030; № 0012065-5606-2030; № 0012066-5606-2030.
ГУ ДПС у Харківській області прийняло відносно ОСОБА_2 податкову вимогу від 23.03.2020 № 35861-56 на суму 104939,72 грн.
06.05.2020 ОСОБА_1 отримала податкову вимогу № 35861-56 від 23.03.2020 на суму 104939,72 грн., яка винесена на підставі зазначених вище ППР.
На податкову вимогу від 23.03.2020 № 35861-56 позивачка подала скаргу до ДФС України.
За наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 на податкову вимогу, скарга платника податків була задоволена. Згідно відповіді ДПС України вих. № 2156/К/99-00-10-05-09 від 21.05.2020 року оскільки податковий борг, який зазначений у податковій вимозі ГУ ДПС у Харківській області від 23.03.2020 № 35861-56 на суму 104939,72 грн. відсутній, така податкова вимога є відкликаною.
ОСОБА_1 подала до ДПС України звернення - скаргу від 16.12.2020.
На зазначену скаргу 12.01.2021 позивачка отримала лист-відповідь від 29.12.2020 вих. №5739/К/99-00-13-05-09 згідно змісту якого платника податків повідомлено, що станом на 21.12.2020 наявний податковий борг на загальну суму 104939,72 грн. та сформовано податкову вимогу від 24.12.2020 № 92016-123.
Податковий борг виник у зв'язку з несплатою узгоджених в адміністративному порядку податкових зобов'язань, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 24.02.2020 року № 0012058/1-5606-2030; № 0012058-5606-2030; № 0012059-5606-2030; №001205601-5606-2030; № 0012061-5606-2030; № 0012062-5606-2030; № 0012063-5606-2030; № 0012065-5606-2030; № 0012066-5606-2030.
Також повідомлено, що рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 26.05.2020 №2238/К/99-00-08-05-04-09 залишено без змін зазначені ППР, а скаргу ОСОБА_3 без задоволення.
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за 2017-2019 роки та податковою вимогою, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять жодних даних щодо адреси об'єктів нежитлової нерухомості позивача та їх типів, внаслідок чого неможливо встановити визначальні ознаки кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування, а відтак і встановити підстави для його нарахування без визначення самого об'єкту оподаткування. Матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру правочинів щодо суб'єкта щодо наявності у власності позивача об'єктів житлової та нежитлової нерухомості станом на 24.05.2012 та 15.10.2010, проте грошове зобов'язання позивачу нараховано контролюючим органом за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2017-2019 років. Відповідачем до матеріалів справи не додана інформація щодо наявності у власності позивача об'єктів житлової та нежитлової нерухомості станом на момент визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2017-2019 років, відтак суд позбавлений можливості встановити правильність нарахування податковим органом грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2017-2019 років. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 24.12.2020 року №92016-13 на суму 104939,72 грн., суд зазначив що вона є похідною від періоду формування спірних податкових повідомлень-рішень, а тому підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (надалі за текстом - ПК України).
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17.
Отже, під час розгляду цієї справи підлягає встановленню - чи відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовує позивач їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).
З'ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до неї пільги, передбаченої пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/8504/19-а.
Так, на підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 578 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі майстерні, загальною площею 175,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86544269 від 05.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651987156208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районною нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 582 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі складу матеріальний, загальною площею 41,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86570714 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651955956208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 613 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі електростанції, загальною площею 11,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86542753 від 05.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652574356208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 625 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі гаражу, загальною площею 62 кв.м. АДРЕСА_1 . (витяг з державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86568924 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652602456208.
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 576 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі комбікормового складу, загальною площею 103,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86540207від 05.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651583256208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 584 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі вагова будка, загальною площею 31,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме маймо про реєстрацію права власності № 86570120 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1241288356208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 619 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі пожежне депо, загальною площею 21,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86571266 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651729456208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 27.04.2017 року, реєстровий номер 629 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі складу №2, загальною площею 1219,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86566986 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 651637556208).
На підставі посвідченого Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк Ф.П. договору купівлі-продажу від 24.04.2017 року, реєстровий номер 588 ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частку будівлі складу №3, загальною площею 1183,9 кв.м. за адресою: смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, вул. Залізнична, 9. (витяг з державного реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86568149 від 06.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 652620956208).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952).
Пунктом 1 статті 26 Закону № 1952 визначено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт.
Колегія суддів звертає увагу, що відомості стосовно цільового призначення вказаних нежитлових приміщень відсутні.
Відповідно до пп. 14.1.129.1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промисловості.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1251) "Будівлі промислові та склади" належать криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та ін. за їх функціональним призначенням.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , посилаючись на приписи підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, зазначає, що контролюючим органом помилково віднесено належні їй нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку. Вважає, що виробничі будівлі та склади як будівлі промисловості не є об'єктами оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) і податок на нерухоме майно не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2020 (справа № 820/3556/17) частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 № 806/2461/17 що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформував новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Отже, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Позивачем ані під час процедури адміністративного оскарження, ані під час судового розгляду не наведено жодних аргументів та не надано належних доказів використання вказаних нежитлових приміщень у власній підприємницькій діяльності за їх функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Крім того, як зазначив відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС з 21.11.1995, основним видом економічної діяльності є: 46.43 - Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення. Також є неосновні види економічної діяльності такі як: 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Отже, відповідно до видів діяльності, позивач не займається промисловим виробництвом, займається торгівлею та наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 108 «Про порядок заняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення» господарюючі суб'єкти для заняття торговельною діяльністю можуть мати: товарні склади, склади - холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки транспортних запасів; склади - магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напіввідкритих приміщень для зберігання великогабаритних товарів.
Отже, складські приміщення передбачені не тільки для промислових підприємств, а можуть бути і у торгівельних приміщеннях. Тобто не може бути достатнім доказом встановлення приналежності об'єкта нерухомості до категорії складів і у зв'язку з цим автоматично ототожнювати та відносити такий об'єкт до категорії «Будівлі промисловості та склади».
Складське приміщення не звільняється від оподаткування відповідно до підпункту «є», пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на прав власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відтак, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Однак, позивачем не вчинялися дії щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає у власників з дня виникнення права власності на об'єкти нерухомості, що відповідно до норм ПК України є об'єктами оподаткування.
Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо розповсюдження на неї пільги, встановленої пунктом "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України.
Вказані висновки щодо застосування положень п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.03.2020 у справі № 280/5332/18, від 20 лютого 2020 року у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 року у справі №806/2461/17, а також від 11.12.2018 року у справі №822/2614/16 та повинні застосовуватись до спірних правовідносин відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо розрахунку суми податкового зобов'язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (у редакції, що діяла в 2017-2019 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Податок за об'єкти нежитлової нерухомості, розташовані у місті Харкові нараховується згідно з додатком № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові».
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у 2019 році становила 4 173 гривні.
З огляду на викладене, ставка податку, яка врахована контролюючим органом при визначенні розміру суми податкового зобов'язання, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить 41,73 гривень.
Отже, ГУ ДПС у Харківській області винесено відносно ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення: від 24.02.2020 № 0012058/1-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 34 694,40 грн, за 2018 рік на суму 40 364,77 грн; № 0012058-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 19 070,61 грн; № 0012059-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 26 173,06 грн; № 0012061-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 657,25 грн; № 0012062-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельно, ділянки за 2019 рік на суму 874,24 грн; № 0012063-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 25 438,61 грн; № 0012065-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 646,82 грн; № 0012066-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 2 153,27 грн.; № 0012060-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 24 702,07 грн.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем було надано детальний розрахунок зазначених податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган при визначенні позивачці податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за наявності підстав для нарахування їй, як власнику нежитлової нерухомості, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов'язання, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 24.12.2020 року №92016-13 на суму 104939,72 грн., суд зазначає, що вона є похідною від формування спірних податкових повідомлень-рішень, а тому також не підлягає задоволенню.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року по справі №520/609/21 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області в особі відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 520/609/21 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області в особі відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 02.02.2023 року