02 лютого 2023 р.Справа № 953/18977/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Губська Я.В., м. Харків, повний текст складено 31.01.22 року по справі № 953/18977/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції Харківської області в Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ДПО18 №638816 від 25.09.2021 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2022 у справі № 953/18977/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2022 у справі № 953/18977/21 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, працівниками поліції не було роз'ясненно позивачу його права, передбаченні ст. 268 КУпАП, зокрема: як громадянину іншої держави, який не розуміє українську мову, не було надано послуги перекладача, не було запропоновано скористатися послугами адвоката. Зазначає, що апелянт взагалі не розумів, що відбувається, йому лише дали підписати якійсь папірець, навіть не пояснюючи, що це за документ і за що він має розписатись, крім того, розмов з працівниками патрульної поліції він не розумів, чим грубо порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував того факту, що на постанову Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 року подана апеляційна скарга, тобто рішення суду не набрало законної сили, тому дану постанову суду не можна розглядати як належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25 вересня 2021 року інспектором 1 взводу 4 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП Сокрута О.С. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №638816 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень, в зв'язку з тим, що 25.09.2021 року о 11-17 год. м. Харків, вул. Героїв Праці 7, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 року на 3 роки за ч. 2 ст.130 КУпАП, став учасником ДТП та порушив пп. 2.1.а ПДР України.
Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №638816 від 25.09.2021 року, звернувся з позовом до суду.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог КУпАП України, а тому є законною і не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
У відповідності до ч. 1 ст. 126 КпАП України відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що інспектором 1 взводу 4 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП Сокрута О.С. відносно ОСОБА_1 було складено постанову ДПО 18№638816 від 25.09.2021 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на підставі ч. 4 ст. 126 КпАП України.
Згідно постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України, застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн. з зазначенням, що 25.09.2021 року о 11-17 год. м. Харків, вул. Героїв Праці 7, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом без права керування транспортним засобом через позбавлення права керування постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 року на 3 роки за ч. 2 ст. 130 КУпАП, став учасником ДТП та порушив пп. «а» п. 2.1 ПДР України.
Колегія суддів встановила, що постановою Московського районного суду м.Харкова від 02.09.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки.
Таким чином колегія суддів вважає, що 25.09.2021 року позивач керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права керування, оскільки постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 року позивача позбавили права керування транспортним засобом на 3 роки. З наведеного встановлено, що дії позивача мають склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України.
Довід апеляційної скарги про порушення його право на захист та на відсутність перекладача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів не приймає з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 р. № 825, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участі перекладача.
Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху).
Перекладачами також можуть бути залучені особи, відомості про яких внесено до Довідково-інформаційного реєстру перекладачів відповідно до Порядку ведення Державною міграційною службою України Довідково-інформаційного реєстру перекладачів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.03.2013 року № 228, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.05.2013 року за № 801/23333.
З матеріалів справи встановлено, що під час складення постанови про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, зміст ст. 268 КУпАП, якими також передбачено право на користування послугами адвоката, можливість виступати рідною мовою і користуватись послугами перекладача, в разі якщо особа не володіє мовою якою ведеться провадження. Заперечень, зауважень з приводу винесення вказаної постанови позивач не висловлював, про що свідчить його підпис у постанові.
Довід апеляційної скарги про ненадання можливості позивачу скористатись послугами перекладача є невмотивованими, оскільки колегія суддів встановила, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором 1 взводу 4 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП Сокрута О.С. з'ясовував у позивача обставини вчинення правопорушення, обставини, що мали значення у справі, спілкувався з позивачем, який розумів суть вчиненого правопорушення.
Також, колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про ненабрання законної сили постанови Московського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 року, якою позивача було позбавлено права керування транспортним засобом на 3 роки, оскільки з Єдиного держаного реєстру судових рішень встановлено, що позивача неодноразово було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Так, постановою Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2021 року у справі № 953/12853/21, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18.11.2022 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, як і судовим розглядом підтверджено факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів, зазначає, що постанова серії ДПО18 №638816 від 25.09.2021 року є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а отже судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Колегія суддів, вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки даний факт спростовується доказами, що наявні в матеріалах справи.
Згідно п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2022 у справі № 953/18977/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2022 року по справі № 953/18977/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський