02 лютого 2023 року справа №200/2667/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі №200/2667/22 (суддя І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування повідомлення №N-22000-21 від 08.11.2021 та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України в якому просив: визнати протиправним та скасувати повідомлення Міністерства освіти і науки України № N-22000-21 від 08.11.2021р. щодо результату процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме відмову ОСОБА_1 у визнанні диплома спеціаліста серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 30.06.2017р. Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення» (м. Ростов-на-Дону, російська Федерація); зобов'язати відповідача прийняти рішення та видати свідоцтво про визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме диплома спеціаліста серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 30.06.2017р. Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення» (м.Ростов-на-Дону, російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , спеціальність «Експлуатація залізниць», кваліфікація «Інженер шляхів сполучення».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення Міністерства освіти і науки України № N-22000-21 від 08.11.2021 року щодо результату процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме відмови ОСОБА_1 у визнанні диплома спеціаліста серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер 27/57, виданий 30.06.2017 року Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація). Зобов'язано Міністерство освіти і науки України прийняти рішення та видати свідоцтво про визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме диплома спеціаліста серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 30.06.2017 року Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , спеціальність «Експлуатація залізниць», кваліфікація «Інженер шляхів сполучення».
Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначає, що спірне рішення було прийнято ними у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000р.. Судом першої інстанції не було враховано, що програму з вищої освіти, за результатами якої «Ростовским государственным университетом путей сообщения» видано диплом від 30.06.2017р. №106105 0527410, пройдено позивачем не в Російській Федерації, а в нелегітимній установі на тимчасово окупованій території України, що видає себе за заклад вищої освіти.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Адреса фактичного місця проживання як внутрішньо перемішеної особи: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 1427-29182, виданої 23.03.2016 року.
Позивач має документи про здобуття освіти:
- атестат про повну загальну середню освіту, серійний номер НОМЕР_3 , виданий 30.06.2006 року Ясинуватським професійним ліцеєм залізничного транспорту; додаток до атестата 12АО № 197870;
- диплом кваліфікованого робітника, серійний номер НОМЕР_4 , виданий 30.06.2006 року Ясинуватським професійним ліцеєм залізничного транспорту про здобуття професії помічника машиніста електровоза, слюсаря з ремонту рухомого складу: додаток до диплома 12С № НОМЕР_5 .
- диплом спеціаліста реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 30.06.2017 року Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення»; спеціальність «Експлуатація залізничних доріг»; кваліфікація «Інженер шляхів сполучення».
В жовтні 2021 року позивачем на розгляд Міністерства освіти і науки України подано заяву та необхідний пакет документів для проведення процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме: диплому спеціаліста реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 30.06.2017 року Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення»; спеціальність «Експлуатація залізничних доріг»; кваліфікація «Інженер шляхів сполучення».
У відповідь на запит відповідача, Ростовський державний університет шляхів сполучення (м. Ростов - на -Дону, Російська Федерація) листом від 01.09.2021 року №27/5976 повідомив, що ОСОБА_1 був зарахований до Ростовського державного університету шляхів сполучення до складу екстернів для проходження державної підсумкової атестації за спеціальністю «23.05.04 Експлуатація залізниць» за заочною формою навчання (наказ від 02.05.2017 р. № 2525с).
Міністерством освіти і науки України на підставі висновку про результати процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, було прийнято рішення про відмову у визнанні диплома спеціаліста від 30.06.2017р. № НОМЕР_1 , реєстраційний номер 27/57, виданий 30.06.2017р. Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення» (м. Ростов-на-Дону, російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , яке було оформлено у вигляді повідомлення щодо результатів процедури визнання в Україні іноземного документу про освіту № 1/19254-21 (22000-21) від 08.11.2021 року з підстав: порядок визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 за № 614/27059. Зазначено інформацію про навчання за результатами перевірки:
- відповідно до інформації Єдиної державної електронної бази з питань освіти України, дата початку навчання в Донецькому інституті залізничного транспорту (м. Донецьк, Україна) - 25.08.2011 р., дата відрахування - 21.07.2015 р.;
- 02.05.2017 р. зараховано до Ростовського державного університету шляхів сполучення в якості екстерна для проходження державної підсумкової атестації на підставі українського атестата про повну загальну середню освіту НК № 30137708 від 30.06.2006 р. та академічної довідки № 297/2 від 09.03.2017 р. Донецького інституту залізничного транспорту;
- Донецький інститут залізничного транспорту здійснює освітню діяльність тимчасово окупованій території України (м. Донецьк).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні №1273-XIV від 03.12.1999 та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.
За змістом статті 5 Розділу 6 Конвенції кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII).
Частиною третьою статті 82 Закону №2145-VIII установлено, що центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов'язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 13 Закону України «Про вищу освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.
Для визнання освітніх документів, виданих закладами освіти Російської Федерації, застосовується Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000 (далі - Угода).
Статтею 13 Угоди встановлено, що ця Угода розповсюджується на документи державного зразка про освіту і вчені звання, що видаються на території держав Сторін, а також на документи державного зразка, що видаються установами освіти кожної із Сторін, що розташовані на території інших держав.
Відповідно до статті 5 Угоди, академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України I і II рівнів акредитації та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання по професійно-навчальним програмам середньої професійної освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України I і II рівнів акредитації і середніх спеціальних навчальних закладах Російської Федерації.
При цьому, згідно із положеннями статті 8 Угоди, диплом про одержання не менш ніж 5-річної вищої освіти очної форми навчання, що видається вищими навчальними закладами України III та IV рівнів акредитації, і свідчить про присвоєння випускнику відповідної кваліфікації спеціаліста, і диплом про вищу професійну освіту, що видається вищими навчальними закладами Російської Федерації, і свідчить про присудження випускнику кваліфікації спеціаліста, визнаються на території України і Російської Федерації еквівалентними при продовженні освіти, у тому числі в аспірантурі, і при влаштуванні на роботу відповідно до вказаних у них спеціальності і кваліфікації.
Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти визначена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 №504 (далі - Порядок №504).
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №504 процедура визнання в Україні Документів здійснюється такими компетентними органами МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника Документа на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.
Пунктом 2 розділу V Порядку №504 визначено, що процедура визнання Документа, окрім випадків, зазначених у пункті 3 цього розділу, складається з: 1) перевірки автентичності Документа та додатка до нього; 2) підтвердження статусу освітньої установи та/або Програми, за результатами якої виданий Документ; 3) оцінки кваліфікації або періоду навчання, зазначеної(го) в Документі, та встановлення еквівалентності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав.
Отже, визнання документа про вищу освіту, здобуту за кордоном, можливе у разі відповідності такого документу вимогам Порядку № 504.
За приписами пункту 4 розділу V Порядку №504 перевірка автентичності здійснюється одним із таких способів: 1) перевірка наявності штампа Apostille , якщо у країні походження Документа він підтверджує автентичність документа, та перевірка реквізитів апостиля у відповідному реєстрі у разі наявності; 2) перевірка у реєстрі документів про освіту, якщо такий реєстр запроваджено країною походження Документа або освітньою установою, що його видала; 3) направлення запиту щодо додаткових відомостей про автентичність видачі поданих документів до відповідних офіційних органів та/або освітніх установ інших держав.
Якщо в країні походження Документа офіційно затверджений стандарт оформлення документів про освіту, здійснюється аналіз на відповідність такому стандарту поданого Документа.
Відповідно до положень розділу VI Порядку №504 ступені вищої освіти, присуджені освітніми установами, мають визнаватися компетентними органами, якщо немає суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує Заявник, та відповідною кваліфікацією в Україні, за винятком випадків, зазначених у пункті 2 цього розділу.
Компетентний орган на підставі висновку приймає одне з таких рішень, яке оформлюється в установленому законодавством порядку: про визнання Документа, на підставі якого Заявнику видається Свідоцтво; про відмову у визнанні поданого Документа, про що Заявнику направляється відповідне повідомлення із зазначенням підстав прийняття такого рішення.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №504, рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо: 1) документи видані освітніми установами, які не є офіційно визнаними в системі освіти держави, в якій вони функціонують; 2) документи видані філіями освітніх установ, якщо такі філії не є офіційно визнаними в системі освіти держави, на території якої вони провадять освітню діяльність цієї філії, якщо це передбачено законодавством іноземної країни; 3) документи не містять інформації про здобуття їх власником ступеня вищої освіти, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку, а також про періоди навчання, за якими йому надаються академічні та/або професійні права (продовження навчання та/або працевлаштування за фахом); 4) документи неправомірно видані освітньою установою іншої держави; 5) документи не є автентичними; 6) документи видані за результатами навчання за період, що становить менше ніж один академічний рік навчання; 7) документи видані за результатами навчання, під час якого загальна набрана кількість навчальних кредитів становить менше ніж 30 кредитів Європейської кредитної транспортно-накопичувальної системи (ЄКТС) (або їх еквіваленту кількість академічних годин); 8) документи не відповідають офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту, якщо такий стандарт прийнятий у державі, в якій функціонує освітня установа; 9) документи видані в результаті навчання за Програмою, яка не може бути співвіднесена з жодним ступенем вищої освіти, фаховою спеціалізацію, напрямом підготовки (спеціальності, кваліфікації) системи освіти України; 10) документи не визнаються в державі, якій належить освітня установа; 11) документи не містять повної інформації щодо змісту навчальної програми, що унеможливлює встановлення еквівалентності присвоєних за цими документами ступеню вищої освіти, фахової спеціалізації або професійної перепідготовки у системі освіти України; 12) встановлено, що документ про освіту одержаний на підставі неавтентичного документа про попередню освіту; 13) встановлено, що документ про освіту одержаний на підставі документа про попередню освіту, який не надавав його власнику відповідних академічних прав (якщо інше не передбачено законодавством країни походження документа про освіту).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач наказом від 02.05.2017 р. був зарахований до Ростовського державного університету шляхів сполучення до складу екстернів для проходження державної підсумкової атестації за спеціальністю «23.05.04 Експлуатація залізниць» за заочною формою навчання, та 30.06.2017 року виданий диплом спеціаліста від 30.06.2017р. № 106105 0527410, реєстраційний номер 27/57.
Водночас, позивача 02.05.2017 р. було зараховано до Ростовського державного університету шляхів сполучення в якості екстерна для проходження державної підсумкової атестації на підставі українського атестата про повну загальну середню освіту НОМЕР_3 від 30.06.2006 р. та академічної довідки № 297/2 від 09.03.2017 р. Донецького інституту залізничного транспорту.
Отже, фактичною підставою для зарахування позивача до вищого навчального закладу, яким видано диплом спеціаліста, була академічна довідка Донецького інституту залізничного транспорту № 297/2 від 09.03.2017 р..
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII) підставами для відрахування здобувача вищої освіти є переведення до іншого навчального закладу.
Особа, відрахована з закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина перша статті 46 Закону№1556-VII.
Тобто, у випадку відрахування особи з вищого навчального закладу у зв'язку із її переведенням, такій особі видається академічна довідка, яка повинна містити інформацію про результати навчання за період навчання до відрахування, і така довідка є підставою для зарахування до іншого навчального закладу.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
За приписами статті 9 Закону №1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до статті 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України I і II рівнів акредитації та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання по професійно-навчальним програмам середньої професійної освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України I і II рівнів акредитації і середніх спеціальних навчальних закладах Російської Федерації.
Академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України III і IV рівнів акредитації та диплом про неповну вищу освіту, що видається в Російській Федерації, та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання з професійно освітніх програм вищої освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати освіту у вищих навчальних закладах України III і IV рівнів акредитації і у вищих навчальних закладах Російської Федерації.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, під час проходження процедури визнання іноземного документа про освіту позивача, було встановлено, що академічна довідка № 297/2 від 09.03.2017 р.. була видана саме Донецьким інститутом залізничного транспорту, який діє на тимчасово окупованій території України. Отже, у спірних правовідносинах, така довідка не надає її власнику відповідних академічних прав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про визнання документа про освіту позивача, а саме диплому спеціаліста від 30.06.2017р. № НОМЕР_1 , реєстраційний номер 27/57, виданий 30.06.2017р. Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі №640/4574/20.
За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів пришла до висновку, що судом першої інстанції, під час розгляду справи та надання оцінки позиціям сторін, не дотримано необхідний баланс між обов'язком відповідача довести правомірність прийняття свого рішення, передбачений частиною другою статті 78 КАС України та необхідністю позивача довести обставини на які він посилається, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, згідно з частиною першою цієї статті.
У такому разі висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення, та як наслідок наявності підстав для його скасування є необґрунтованими.
Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі №200/2667/22 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі №200/2667/22 - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування повідомлення № N-22000-21 від 08.11.2021 щодо результату процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме відмову ОСОБА_1 у визнанні диплома спеціаліста серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер 27/57, виданий 30.06.2017 Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення» (м. Ростов-на-Дону, російська Федерація); зобов'язання прийняти рішення та видати свідоцтво про визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме диплома спеціаліста серійний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданий 30.06.2017р. Федеральним державним бюджетним освітнім закладом вищої освіти «Ростовський державний університет шляхів сполучення» (м. Ростов-на-Дону, російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , спеціальність «Експлуатація залізниць», кваліфікація «Інженер шляхів сполучення».
Постанова у повному обсязі складена 02 лютого 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 02 лютого 2023 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко