Справа № 560/1364/23
02 лютого 2023 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Національної Академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати Національну Академію Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема військова служба.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX) внесено зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон № 2352-IX набув чинності 19 липня 2022 року.
Оскільки Кодекс законів про працю України у чинній редакції не містить положень щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, застосуванню підлягають норми Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданому адміністративному позові оскаржуються дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року. Натомість позивач звернувся до суду 24 січня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку, у якій вказує, що ним не було одержано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Зазначає, що звертався до відповідача із вимогою про нарахування індексації грошового забезпечення за час служби, та отримав лист від 15 грудня 2022 року. Вважає, що саме цього дня почався відлік строку звернення до суду.
Розглянувши подану заяву, суддя зазначає та враховує таке.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Суддя звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX набрав чинності з 19 липня 2022 року.
Отже, після внесення Законом № 2352-IX вказаних змін, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення (або нарахування та виплати) заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Суддя зазначає, що спірні правовідносини стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати (здійснити перерахунок) та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження публічної служби (з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року), а не виплатити суми, належні позивачу при звільненні.
Тому положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того, позивач помилково вважає отримані довідки (розрахунок) про нараховане під час служби грошове забезпечення письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. За своїм змістом такі довідки (розрахунки) не є вказаним повідомленням.
Лише Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX до Кодексу законів про працю України внесено зміни, згідно яких, зокрема, стаття 47 Кодексу законів про працю України визначає, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Отже, повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні з 19 липня 2022 року видається у день звільнення, із зазначенням сум, які нараховані та виплачені працівникові саме при звільненні.
Тому єдиною процесуальною нормою, яка визначає строк звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби, та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою та встановлює місячний строк для звернення до суду.
У зв'язку із цим суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду із вказаних у заяві підстав його пропуску.
Також суд звертає увагу на те, що отримання особою інформації (довідок) про нараховане та виплачене грошове забезпечення у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Таким чином, позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Таку ж позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 грудня 2022 у справі № 990/102/22.
Отже, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до суду:
- письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, якщо такі є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.
Керуючись частиною першою статті 123, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві позивача.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуюча суддяД.Д. Гнап