ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" лютого 2023 р. справа № 300/3766/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 26.01.2021 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі також - відповідач, ІФОТЦКСП), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 26.12.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 26.12.2017 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з січня 2016 року по березень 2018 року позивач проходив військову службу військового комісара в Тлумацькому районному військовому комісаріаті в Івано-Франківській області. 26.12.2017 наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №247 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Після звільнення з військової служби йому стало відомо про те, що відповідачем не виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2017 року. Він звертався до відповідача з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, проте листом відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації, а тому за захистом своїх прав позивач звернувся до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року у справі №300/3766/21 вказану позовну заяву повернуто позивачу (а.с.26-27).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року про повернення позовної заяви - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.45-47).
Справа №300/3766/21 надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 17.12.2021, згідно штампу відділу документального забезпечення - канцелярії.
17.12.2021 адміністративну справу передано на розгляд судді.
Ухвалою суду від 22.12.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с.54-55).
Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, відтак ухвалою суду від 11.10.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.78-79).
27.01.2022 представником Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того, відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року №252/10/136-16 та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 Порядок не передбачає механізм виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за період з 2016 по 2017 роки. Також у відзиві зазначено, що у відповідача не було фінансового ресурсу для виплати індексації у відповідний період. Відтак, на думку представника відповідача, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення відсутні (а.с.85-87).
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 зупинено провадження у справі № 300/3766/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, до закінчення воєнного стану в Україні (а.с.91-92).
Ухвалою суду від 30.01.2023 поновлено провадження у даній справі (а.с. 105-107).
Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, судом встановлені такі обставини.
У відповідності до витягу із наказу командира військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 26.12.2017 року №247 підполковника ОСОБА_1 , військового комісара в Тлумацькому районному військовому комісаріаті в Івано-Франківській області, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №484 від 12.12.2017 з військової служби у відставку за п.п. "б" (за станом здоров'я) відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини 8 цієї ж статті, з правом носіння військової форми одягу. 26.12.2017 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та вважати таким, що направлений до Івано-Франківського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області для зарахування на військовий облік. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 01.12.2017 становить: календарна - 23 роки 04 місяці 02 дні, пільгова - 23 роки 08 місяців 10 днів (а.с. 70).
Позивач звернувся з заявою до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.12.2017 включно та виплатити відповідну компенсацію, виходячи з вимог законодавства.
Листом №9/2/56311 від 29.06.2021 відповідач повідомив, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того, відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 року №252/10/136-16 та від 08.08.2017 року №78/0/66-17 Порядок не передбачає механізм виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за період з 2016 по 2017 роки. Згідно чинного законодавства виплатити індексацію за вищезазначений період у військовій частині НОМЕР_1 не має підстав (а.с. 71-73).
Вважаючи вказані дії суб'єкта владних повноважень протиправними, та за необхідне зобов'язати цей орган вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі, також - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі, також - Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII (надалі, також - Закон №1282-XII).
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до положень статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з статтею 13 Закону №1282-XII, щомісячні звіти центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про результати спостережень за зміною цін і тарифів на товари та послуги, що реалізуються населенню, та про результати спостережень за зміною рівнів заробітної плати працівників галузей економіки публікуються в газеті "Урядовий кур'єр".
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі, також - Порядок №1078).
Так, пунктом 11 Порядку №1078 встановлено, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р, № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом абзаців 1, 2, 4, 5 пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами 1, 2, 3, 5 пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 26.12.2017 та зобов'язати відповідача зарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 26.12.2017 із врахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Щодо обов'язку відповідача провести індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.12.2017, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Водночас пунктом 6 Порядку №1078 не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Йдеться саме про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Стверджуючи про правомірність своїх дій та рішень, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що для виплати індексації, фінансування не здійснювалось, а згідно із роз'ясненнями Міністерства соціальної політики, механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком №1078 не передбачено.
Проте, суд вважає необґрунтованими вищевказані посилання відповідача та зазначає, що у відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 за №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Суд також враховує і рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Отже, посилання представника відповідача на відсутність механізму нарахування індексації та бюджетного фінансування, як на причини невиконання покладеного на нього обов'язку по проведенню нарахування та виплати індексації, є необґрунтованим та не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення. Тому, не проведення та не виплата такої гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені в постановах від 12.12.2018 у справі №825/874/17 та від 19.06.2019 у справі №825/1987/17.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що доводи представника відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення не підтверджені жодними доказами, зокрема щодо вжиття відповідачем заходів для отримання фінансових коштів з метою виконання вимог закону щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не можуть бути підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” сум індексації.
Суд наголошує, що виключення зі списків особового складу особи не може бути підставою не проведення індексації грошового забезпечення позивача за час перебування його на службі.
Щодо врахування січня 2008 року, як базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.12.2017, суд враховує такі обставини.
Як передбачено положеннями абз.1 ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Абзацом 2 цієї ж статті передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Згідно з п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Згідно положень ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до критеріїв правомірності визначених у пунктах 1-9 цієї ж норми.
Пунктом 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Узагальнюючи наведені норми, суд приходить до висновку, що до компетенції відповідача належить здійснювати нарахування та виплату індексації з урахуванням базового місяця, а до повноважень суду - перевірка правомірності вчиненої дії чи бездіяльності (ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).
У спірних правовідносинах відповідач не нараховував індексацію та не визначав базовий місяць, а тому суд не може надавати оцінку правомірності дії, яка ще не вчинена (в тому числі і щодо визначення базового місяця), та давати вказівку на вчинення її у певний спосіб (визначати базовий місяць), оскільки такий підхід буде порушувати конституційні засади розподілу влади.
Іншими словами, у разі вчинення бездіяльності, суд, за умови встановлення під час розгляду справи протиправності такої, може лише спонукати вчинити певну дію, без конкретизації способу вчинення.
Застосовуючи на практиці згадану конституційну засаду Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі №420/1207/19 дійшов до аналогічних висновків.
Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнена від сплати судового збору.
З огляду на те, що позивач не поніс судові витрати по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для вирішення питання їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 19395930, вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 26.12.2017.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 19395930, вул. Довженка, 21, м. Івано-Франківськ, 76026) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 26.12.2017.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.