ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" лютого 2023 р. справа № 300/5348/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в якій просить зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ без відцифрованих відбитків пальців рук, без відцифрованого підпису особи.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 разом із своїм законним представником ОСОБА_1 звернулися до відповідача із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, однак відповідач відмовив у видачі такого паспорта. Вважають таку відмову протиправною, у зв'язку із чим просить видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
10.10.2022 Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області направило відзив на позовну заяву № 2601.6.2-116/2601.6.5-23 від 09.01.2023, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що без судового рішення Державна міграційна служба не може здійснювати оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (а. с. 27-29).
На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких ОСОБА_1 заперечила проти наведеного у відзиві на позовну заяву та просила позов задоволити.
Від представника відповідача 25.01.2023 надійшло заперечення, в яких зазначено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 02.11.2022, виданим (повторно) Надвірнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а. с. 15).
29.11.2022 ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 звернулися до Надвірнянського відділу Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області із заявою про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII. (а. с. 10).
13.12.2022 відповідач листом за № Д-111/6/2602-22/2621/118-22 відмовив в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року з підстав неподання у повному обсязі документів, визначених підпунктом 5 пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 № 456, зокрема заява за зразком та рішення суду (а. с. 9).
Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (надалі, також - Закон № 5492-VI) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Частиною 1 статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно підпункту “а” пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Частиною 3 статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” встановлено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ,5 статті 14 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до частини 2 статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 № 302.
Пунктом 2 вказаної Постанови запроваджено, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Відповідно до пункту 1 Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку (пункт 2 Положення).
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення (пункт 3 Положення).
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта (пункт 5 Положення).
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення (пункт 6 Положення).
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується (пункт 8 Положення).
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" постановою Кабінету Міністрів України за № 302 від 25.03.2015 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказав, що підставою відмови у оформленні та видачі позивачу паспорта у формі книжечки слугувало недотримання заявниками вимоги, встановленої пунктом 3 Постанови №302 (в редакції від 07.06.2019), стосовно оформлення такого паспорта громадянам України виключно щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України 03.04.2019 прийнято постанову № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", якою до пункту 3 Постанови №302 внесено зміни, шляхом доповнення останнього абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
Вказана постанова набрала законної сили 07.06.2019.
Водночас, на виконання вимог абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), наказом Кабінету Міністрів України від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, положення якого набрали законної сили 21.06.2019.
Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Згідно із абзацом 2 пункту 24 Постанови № 302, у разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Таким чином, враховуючи те, що станом на момент розгляду поданої позивачем заяви набрали чинності зміни, внесені до Постанови № 302 стосовно обов'язкової наявності рішення суду для оформлення та видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача діяв відповідно до положень чинного законодавства.
Однак, суд зазначає, що вимоги абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302 обмежують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, оскільки зобов'язують додатково звертатися до суду з метою отримання відповідного рішення суду, та тільки після набрання таким рішенням законної сили особа може звертатись до територіального органу ДМС для реалізації гарантованого їй права на отримання паспорта громадянина України.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 6 Закону України “Про захист персональних даних” мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про захист персональних даних” персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно з частинами 5, 6 статті 6 Закону України “Про захист персональних даних” обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд зазначає, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Одночасно, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: “Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції”.
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну “закон” є автономним, та до якості “закону” ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі “Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства” (TolstoyMiloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном “закон” … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам “доступності” та “передбачуваності”.
Таким чином, норми Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992 (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі”, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі “Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine” від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі “GropperaAG and Others v. Switzerland” від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі “Х'юДжордан проти Великої Британії” сформулював таку позицію: “Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу”.
Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Вказана правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 по зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17), а відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що неповнолітня особа звернулась до відповідача з заявою, в якій висловлено прохання щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки (а. с. 10-11).
Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач, при розгляді заяви позивача про видачу паспорта у формі книжечки, мав всю необхідну інформацію, яка є достатньою для задоволення заяви.
Водночас, Постанова № 302, на яку посилається відповідач, передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, а тому подача заяви-анкети, яка передбачена також даною постановою, стосується саме такої форми паспорта громадянина України. При цьому, як встановлено з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу паспорту у формі книжечки додано всі необхідні документи.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 про визнання протиправної відмови відповідача у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992.
Враховуючи вище наведене, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то в силу вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ - 37794486) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України за № 2503-XII від 26.06.1992.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.2022; АДРЕСА_2 ) в особі його законного представника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 02 лютого 2023 р.