ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" лютого 2023 р. справа № 300/3723/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмову в зарахуванні позивачу до стажу на пільгових умовах за Списком №2 та страхового стажу періоду роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994; до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 17.06.1997 по 30.09.2003; до пільгового стажу за Списком №2, страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, з 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020, зобов'язати відповідача зарахувати до стажу на пільгових умовах за Списком № 2 та страхового стажу періоду роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994; до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 17.06.1997 по 30.09.2003; до пільгового стажу за Списком №2, страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, з 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 15.09.2020 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечило щодо заявлених позовних вимог. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що розглянуто заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та додані до неї документи, відтак, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 13.07.2022 №092750006583. Згідно з наданими документами, страховий стаж позивача становить 20 років 09 місяців. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.12.2020 року № 3142 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та повідомлено, що його страховий стаж становить 16 роки 7 місяців та не підтверджено пільговий період роботи, внаслідок чого, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 у позивача відсутнє. Зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 23.10.1993 року по 22.03.1994 року в ООО “Белые ночи”, оскільки підставою для прийняття є контракт №66 від 22.10.1993 року, який заявником не додано до заяви про призначення пенсії. Періоди роботи з 01.01.2004 року по 20.01.2010 року, з 05.03.2010 року по 15.12.2010 року в ООО “УРОНО”, з 13.05.2013 року по 13.02.2014 року, з 10.04.2014 року по 13.03.2015 року, з 06.05.2015 року по 29.04.2017 року, з 04.05.2017 року по 30.04.2019 року, з 01.05.2019 року по 03.08.2020 року в Новоуренгойском филиале ООО “Эриелл нефтегазсервис ” не зараховано до загального страхового стажу позивача, оскільки відсутня довідка про підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, а згідно чинного законодавства України, починаючи з 01.01.2004 року страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Окрім того, періоди роботи ОСОБА_1 з 23.10.1993 року по 22.03.1994 року в ООО “Белые ночи”, з 17.06.1997 року по 30.09.2003 року в ПАО “Варьеганнефть”, з 01.10.2003 року по 20.01.2010 року та з 05.03.2010 року по 15.12.2010 року в ООО “УРОНО” не зараховані до пільгового стажу роботи за Списком №2, оскільки заявником не подано накази про результати атестації робочого місця (а.с.47-49).Управлінням пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 13.01.2022 №092850012686.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 у справі №300/6060/21 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 16.12.2020 року №3142, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області невідкладно розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо можливості зарахування стажу роботи ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи: з 23.10.1993 року по 22.03.1994 року в ООО “Белые ночи”, з 01.01.2004 року по 20.01.2010 року, з 05.03.2010 року по 15.12.2010 року в ООО “УРОНО”, з 13.05.2013 року по 13.02.2014 року, з 10.04.2014 року по 13.03.2015 року, з 06.05.2015 року по 29.04.2017 року, з 04.05.2017 року по 30.04.2019 року, з 01.05.2019 року по 03.08.2020 року в Новоуренгойском филиале ООО “Эриелл нефтегазсервис ” та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 23.10.1993 року по 22.03.1994 року в ООО “Белые ночи”, з 17.06.1997 року по 30.09.2003 року в ПАО “Варьеганнефть”, з 01.10.2003 року по 20.01.2010 року та з 05.03.2010 року по 15.12.2010 року в ООО “УРОНО” для обрахунку та призначення пенсії з урахуванням положень:
- Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року;
- Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року;
- Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15 квітня 1994 року;
- законодавства Російської Федерації на предмет порядку зарахування стажу роботи на вказаній території, як такого що дає право на призначення пенсії, про що в установленому порядку повідомити ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року у справі №300/6060/21 - без змін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2022 у справі №300/6060/21 повторно розглянуто питання щодо можливості зарахування періодів роботи до страхового стажу та стажу роботи на пільгових умовах.
Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 13.07.2022 №092750006583 відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994 в ООО «Белые ночи», з 01.01.2006 по 31.08.2006, з 01.10.2006 по 30.04.2007, з 01.06.2007 по 31.07.2007, з 01.09.2007 по 31.12.2009 в ООО «Уроно», стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 не враховано.
Згідно вказаного рішення до страхового стажу не враховано періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020, оскільки компетентними органами Російської Федерації не підтверджено сплату страхових внесків; до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 не враховано періоди роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не зарахував до його стажу оспорювані періоди, стверджує про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Статтею 1 вказаного Закону № 1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з оскаржуваним рішенням відповідач встановив, що документально підтверджений загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 становить 20 років 09 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у віці 50 років.
Суд враховує, що предметом судового розгляду у межах цих спірних правовідносин є оцінка правомірності оскаржуваного рішення на підставі якого не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020.
Як встановлено судом, зазначені періоди роботи відповідач не зарахував до страхового стажу позивача у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД за періоди роботи на території Російської Федерації.
Оцінюючи такі мотиви відповідача, суд виходить з наступного.
Записами трудової книжки НОМЕР_1 підтверджується, що позивач 23.10.1993 року прийнятий на роботу в ООО «Белые ночи», звідки 22.03.1994 року був звільнений, з 17.06.1997 року по 30.09.2003 року позивач працював в ПАО «Варьеганнефть», з 01.10.2003 року по 20.01.2010 року та з 05.03.2010 року по 15.12.2010 року працював в ООО “УРОНО”, з 13.05.2013 року по 13.02.2014 року, з 10.04.2014 року по 13.03.2015 року, з 06.05.2015 року по 29.04.2017 року, з 04.05.2017 року по 30.04.2019 року працював в Новоуренгойском филиале ООО «Эриелл нефтегазсервис», з 01.05.2019 року позивач прийнятий в буровую бригаду в Новоуренгойском филиале ООО «Эриелл нефтегазсервис» (а. с. 58-61).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також суд враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17). Так, суд касаційної інстанції при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, суд вважає протиправною відмову відповідача зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020 до загального страхового стажу позивача, адже несплата страхувальником страхових внесків не може порушувати право позивача на соціальний захист.
Окрім іншого судом встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010 через відсутність матеріалів атестації робочих місць.
Оцінюючи такі мотиви відповідача 2, суд виходить з наступного.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 Кодексу законів про працю України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020, в результаті розгляду справи №520/15025/16-а дійшла висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що атестація робочого місця є важливим елементом запобігання порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, зазначаючи, що пільгова пенсія призначається за результатами атестації робочих місць, держава не повинна покладати відповідальність за непроведення атестації, та, відповідно, надмірний тягар на пенсіонера.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача з приводу відсутності підстав для зарахування періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю документів про результати атестації робочих місць.
Водночас, зважаючи на те, що основним документом для підтвердження стажу роботи при вирішенні питання про призначення пенсії є трудова книжка, яка містить записи про спірні періоди роботи, відсутність пільгової довідки та атестації робочого місця не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу певних періодів роботи.
Отже, на переконання суду, відсутні підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії від 13.07.2022 №092750006583 є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.
Встановивши, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу періоди його роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020 та до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи до відповідного стажу позивача.
Отже, відповідна частина позовних вимог підлягає задоволенню у спосіб: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 13.07.2022 №092750006583 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020, до страхового стажу позивача, а з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При цьому суд зауважує, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком не мають самостійного правового значення, оскільки охоплюються вимогою про визнання протиправним рішення відповідача та зобов'язання відповідача вчинити дії для відновлення порушених прав позивача. Відтак такі окремому розгляду та задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 15.09.2020 суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Згідно з оскаржуваним рішенням до стажу позивача не зараховано періоди роботи з з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020, з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, оскільки відсутні накази про атестацію робочих місць., у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД за періоди роботи на території Російської Федерації та відсутністю матеріалів атестації робочих місць.
Так, у межах цих спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії у частині не зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.12.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
А тому, враховуючи зазначене, підстави для стягнення судових витрат у вигляді судового збору відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) про відмову у призначенні пенсії від 13.07.2022 №092750006583.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2005, з 01.09.2006 по 30.09.2006, з 01.05.2007 по 31.05.2007, з 01.08.2007 по 31.08.2007, з 01.01.2010 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010, з 13.05.2013 по 13.02.2014, з 10.04.2014 по 13.03.2015, 06.05.2015 по 29.04.2017, з 04.05.2017 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 03.08.2020, до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 23.10.1993 по 22.03.1994, з 17.06.1997 по 30.09.2003, 01.10.2003 по 20.01.2010, з 05.03.2010 по 15.12.2010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) від 10.12.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 02 лютого 2023 р.