30 січня 2023 року Справа № 280/6424/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Келюх К.С.
за участю:
представник позивача Габуєв Г.Ю.
представник відповідача Галагуз М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Запорізької обласної прокуратури (вул. Олександра Матросова, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973)
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період із 18 лютого 2022 року по день винесення рішення суду (розмір якого станом на 08 листопада 2022 дорівнює 1 573 705,31грн.) в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків Запорізької обласної прокуратури, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом № 473 к від 14 грудня 2015 року його звільнено з 14.12.2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників (ст. 40 п. 1 КЗпП України). Постановою ТААС від 22 липня 2021 року у справі № 808/685/162 задоволено адміністративний позов позивача; скасований наказ про звільнення, а позивач поновлений на рівнозначній посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя з 15.12.2015р. 12 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про організацію робочого місця на посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя. Відповідач листом від 25 серпня 2021 року № 11-2588-204 не повідомив нічого по суті отриманого звернення, посилаючись на відсутність постанови ТААС від 22 липня 2021 року у справі № 808/685/16. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 280/10871/21 на користь позивача було стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 23.07.2021 до 17.02.2022. Вважаючи свої права порушеними внаслідок невиконання відповіда чем рішення ТАСС від 22 липня 2021р.у справі № 808/685/16 в частині поновлення його на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом. При обчисленні розміру середнього заробітку позивач застосовує коефіцієнт коригування, перед бачений в п. 10. Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Крім того вважає, що у відповідача з 26.03.2020 виник обовязок нараховувати та виплачувати позивачу середній заробіток у спосіб та в порядок визначений ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України № 113-ІХ. На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 15.11.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.12.2022.
Відповідач позов не визнав та надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу на посаді прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, то неможливо поновити позивача на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями прокурора окружної прокуратури Запорізької області. Окрім того, зобов'язання поновити позивача на рівнозначній посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя порушує принцип рівності. проходження служби в органах прокуратури має особливий характер, виходячи з її місця та функцій у системі державних органів (зокрема, протидія корупції, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та забезпечення швидкого, повного, неупередженого розслідування кримінальних проваджень, у тому числі резонансних, тощо). У зв'язку із запровадженням Законом № 1 13-ІХ першочергових і тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації прокурорів, подальша робота цих прокурорів в органах прокуратури можлива виключно у разі успішного проходження атестації. Отже, неможливо поновити позивача в окружній прокуратурі Запорізької області в обхід процедури і порядку, визначених законом. Також відповідач у відзиві зазначив, що у наведених позивачем розрахунках розміру середнього заробітку безпідставно застосовується посадовий оклад прокурора окружної прокуратури відповідно до положень Закону “Про прокуратуру”, оскільки дія статті 81 Закону України “Про прокуратуру” поширюється виключно на прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Позивач до окружної прокуратури не був призначений та взагалі не приймав участі в атестації прокурорів, яка розпочалася у 2019 році відповідно до Закону України № 113-ІХ. На момент звільнення ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.12.2022 у задоволенні клопотання Запорізької обласної прокуратури про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/10871/21 відмовлено.
Ухвалою суду від 12.12.2022 у задоволенні клопотання Запорізької обласної прокуратури про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №808/685/16 - відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 12.12.2022 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 30.01.2023.
В судовому засіданні 30.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2023 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.
Наказом прокурора Запорізької області від 14.12.2015 № 473к молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя та з органів прокуратури Запорізької області у зв'язку зі скороченням штату працівників (статті 40 п. 1 КЗпП України). Як підстава, у наказі зазначений наказ Генерального прокурора України № 80ш від 23.09.2015.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2016 по справі №808/685/16 відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області про протиправними дій Прокуратури Запорізької області та скасування наказу № 473к від 14.12.2015 “Про звільнення ОСОБА_1 ”, поновлення на рівнозначній посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 з 15.12.2015 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 по день винесення постанови суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 по справі №808/685/16 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року по справі № 808/685/16 - залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 03.06.2018 по справі №808/685/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2020 по справі №808/685/16 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 по справі №808/685/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2020 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Держави України в особі Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 14.12.2015 №473к “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя з 15.12.2015. Стягнено з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 по 22.07.2021 в сумі 860 857,48 грн. (вісімсот шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень сорок вісім копійок), що визначений без утримання податків й інших обов'язкових платежів. Стягнено з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).
12.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Запорізької обласної прокуратури із заявою, у якій просив негайно вжити організаційних заходів для поновлення його на посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №808/685/16 та повідомити його про час та місце, займану посаду згідно штатного розкладу Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя для виконання його посадових обов'язків.
На заяву ОСОБА_1 . Запорізька обласна прокуратура надала відповідь від 25.08.2021 вих. №11-6588-20 у якій зазначено, що на теперішній час постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №808/685/16 до Запорізької обласної прокуратури не надходила.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 23.07.2021 до 17.02.2022 включно в розмірі 35493 грн. 10 коп., стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
У зв'язку з фактичним невиконанням відповідачем постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №808/685/16 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Тобто норми Кодексу законів про працю України(далі КЗпП України) підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників прокуратури не встановлено відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, з метою забезпечення рівності прав та недопущення дискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку, що норми КЗпП України поширюються на спірні правовідносини.
Відповідно до положень статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку № 100 (Період, за яким обчислюється середня заробітна плата) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку (Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати) при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Порядку № 100 (у редакції до 09.12.2020) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Водночас, пункт 10 Порядку № 100 виключено постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100” від 09.12.2020 № 1213, яка набрала чинності 12.12.2020.
Про принцип дії закону в часі неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.200 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, зазначаючи, що дію нормативно-правового акта в часі необхідно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційним Судом України 26.03.2020 прийнято Рішення № 6-р/2020 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України.
Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних і окружних прокуратур регулюється нормами статті 81 Закону № 1697-VII з дня ухвалення Рішення № 6-р/2020 тобто з 26.03.2020
Водночас, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування органів прокуратури України.
Так, частину першу статті 7 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції: слова “Генеральна прокуратура України” замінено словами “Офіс Генерального прокурора”, слова “регіональні” та “місцеві” замінено відповідно словами “обласні” та “окружні”, а пункт 4 цієї частини та статті стосовно військових прокуратур у системі органів прокуратури виключено.
Статтею 15 Закону № 1697-VII (в редакції Закону № 113-ІХ) визначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.
При цьому згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (Постанова № 505).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті “Голос України”.
Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.
Пунктом 7 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться в порядку, передбаченому цим розділом.
Враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 норми Закону № 113-ІХ не визнано неконституційними, вказані норми є чинними, а отже оплата праці прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих і військових прокуратур продовжує здійснюватися відповідно до Постанови №505.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.07.2022 по справі № 280/1992/21 в які зазначено, що “позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”.
Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи не проходження атестації.
Тому, зважаючи на фактичні обставини справи та чинне законодавче регулювання організації прокуратури України заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, оскільки він у ці органи не був переведений.
Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ”.
Аналогічну правову позицію сформовано Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі № 826/17709/14, від 10.02.2022 у справі № 640/24864/19, від 26.05.2022 у справі №540/1268/21.
Як встановлено судом, працівникам (прокурорам) місцевих прокуратур, у тому числі позивачу, було встановлено оклад відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" № 505, який був чинним і на момент звільнення останнього, саме зазначений оклад було використано при вищевказаному розрахунку його середньоденної заробітної плати.
Згідно норм законодавства, яке регулює ці правовідносини прокурори, які не були переведені на посаду прокурора в новостворені органи прокуратури, отримували/отримують заробітну плату відповідно до Постанови № 505. Водночас, ті прокурори, які переведені на такі посади, отримують заробітну плату згідно з Постановою № 1155 та статті 81 Закону № 1697-VII.
Отже, виплата заробітної плати згідно з Постановою № 1155 і статті 81 Закону №1697-VII пов'язана саме із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в “новоутворені”/“оновлені” прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ). З набранням чинності Постанови № 1155 збільшили посадові оклади тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону № 113-ІХ).
Верховний Суд у постанові №460/15639/21 від 08.11.2022 зазначив, що середня заробітна плата прокурорів не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів, встановлених Постановою № 1155, за відсутності факту успішного проходження ними атестації та переведення на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур.
Такий висновок Верховний Суд підтримав, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі №640/154/20, від 04.11.2021 у справі № 640/537/20 та від 01.12.2021 у справі № 640/26041/19, від 20.01.2022 у справі №826/17709/14.
В матеріалах справи відсутні докази щодо успішного проходження позивачем атестації та переведення його на посаду до окружної прокуратури саме за результатами атестації, відповідно за період з 18.02.2022 по день винесення рішення середня заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів, встановлених Постановою № 1155.
Усталеною є правова позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов'язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.
Відповідач не заперечував, що у спірний період з 18 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року, ним не було виконано рішення суду по справі №808/685/169, а відповідно наявні підстави для обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Стосовно обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення, суд зазначає наступне.
Відповідно по правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові №460/15639/21 від 08.11.2022 зазначено, що пункт 10 Порядку КМУ №100 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100” від 09.12.2020 № 1213 ( далі - Постанова КМУ № 1213), яка набрала чинності 12.12.2020, а отже вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, а саме по дату 11.12.2020, а тому правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення з 12.12.2020 відсутні.
З огляду на викладене вище, так як у позивача збільшення посадового окладу не відбулося, відповідно за період з 18.02.2022 по 30.01.2023 середній заробіток не повинен коригуватися на коефіцієнт підвищення. Враховуючи, що пункт 10 Порядку №100 був скасований з 12.12.2020, відповідно з цього періоду відсутні правові підстави для його застосування.
Пунктом 8 розділу IV Порядку №100 (Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати) встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу позивача з 18.02.2022 по 30.01.2023 становить 236 днів.
Як вбачається із змісту довідки Запорізької обласної прокуратури № 18-21 від 19.01.2022 середньоденна заробітна плата складає 244,78 грн Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, 57768,08 грн (244,78 грн х 236 робочих днів).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Олександра Матросова, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді, - задовольнити частково.
Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 18.02.2022 до 30.01.2023 включно в розмірі 57 768 грн. 08 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.02.2023.
Суддя А.В. Сіпака