27 січня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5530/22
14:40 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Шестак Н.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явився
відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник у судове засідання не з'явився,
відповідач 2 : Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області - представник у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 27 січня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 01 лютого 2023 року.
22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 10.11.2022 року № 072250006766 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії з 04.11.2022 року.
27 грудня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що згідно із розрахунку стажу за даними пенсійного фонду, його страховий стаж на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить 22 роки 9 місяців 22 дні. Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-87 p.p. (Категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане 10.03.1994 року. Отже, на підставі викладеного, вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №072250006766 від 10.11.2022 року є протиправним, а відтак звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
20 січня 2023 року відповідачем 2 до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що позивачу для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно документально підтвердити участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, Позивач відповідно до статті 55 Закону № 796 та відповідно до статті 26 Закону № 1058, при наявності відповідних документів, матиме право вийти на пенсію зі зменшенням пенсійного віку при умові досягнення 55 років та наявного страхового стажу не менше 24 років. За наявними документами позивач матиме право на пенсійну виплату 21.09.2032.
Відповідачем 1 або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 27 грудня 2022 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак 23 січня 2023 року до суду подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою суду про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про надіслання на електронну адресу ухвали та судової повістки.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-87 роках (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 10 березня 1994 року, (а.с. 19).
Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України ОСОБА_1 прибув для участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 16 листопада 1986 року (наказ № 196) та вибув 22 червня 1987 (наказ № 173), (а.с. 20).
04 листопада 2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою № 3806 про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням норм статті 55 Закону №796-XII, (а.с. 34-37).
10 листопада 2022 року за результатами розгляду заяви від 04 листопада 2022 року, рішенням ГУ ПФУ у Київській області №072250006766 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС.
У рішення зазначено, що за результатами документів доданих до заяви до страхового стажу зараховані всі періоди.
Архівною довідкою виданою Галузевим державним архівом Міністерства оборони України від 23.01.2018 № 179/1930 не підтверджено періоди роботи з 16.11.1986 по 22.06.1987 року в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, оскільки відсутні дні виїзду в зону, (а.с. 63).
14 листопада 2022 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом №0700-0201-8/43696 повідомило ОСОБА_1 , що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії № 3806 від 04 листопада 2022 року, направляють рішення про відмову в призначенні пенсії №072250006766 від 10 листопада 2022 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, (а.с. 12).
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 14 Закону визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій. Згідно з частиною другою статті 14 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження встановлюється друга категорія: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку до 10 років.
Із аналізу вказаних правових норм видно, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Згідно статті 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 ( у редакції чинній на момент видачі посвідчення позивачу), учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 197 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору серії А.
В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку №22-1.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1. Розділу 2 Порядку №22-1 документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Даний висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 357/6372/17.
Також, як встановлено матеріалами справи, на день звернення до ГУПФУ у Закарпатській області, ОСОБА_1 досяг 55 років, страховий стаж становив 22 років 09 місяців 22 дні, право на пільги та компенсації встановлені Законом №796-ХІІ підтверджується посвідченням «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 -87 роках» (Категорія 2) серії НОМЕР_2 , видане Закарпатською облдержадміністрацією 10 березня 1994 року, (а.с. 19, 63).
Посвідчення позивача є дійсним, недійсним не визнавалось, його статус як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється і не спростовується відповідачами.
Таким чином, у суду немає підстав ставити під сумнів законність отримання позивачем посвідченням «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-87 роках» (Категорія 2) серії НОМЕР_2 , а відтак і ставити під сумнів обставину його праці у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках.
Крім того, відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України ОСОБА_1 прибув для участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 16 листопада 1986 року (наказ № 196) та вибув 22 червня 1987 (наказ № 173), (а.с. 20).
Отже, ОСОБА_1 брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 16 листопада 1986 року до 22 червня 1987 року (незалежно від кількості робочих днів), що дає право на зменшення пенсійного віку до 10 років.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що наведені пенсійним органом доводи фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки обставинам, які вже досліджувалися на засіданні регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Закарпатській обласній державній адміністрації, за рішенням якої позивачу присвоєно статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, станом на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України (04 листопада 2022 року), ОСОБА_1 мав необхідний страховий стаж, необхідний вік 50 років та надав документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач 2, приймаючи оскаржене рішення про відмову в призначення пенсії від 10 листопада 2022 року № 072250006766 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Прийняте рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого органу в порядку передбаченому законодавством.
Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити пенсію або не призначати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Судом встановлено, що за заявою позивача про призначення пенсії згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Таким чином, наслідком скасування, прийнятого ГУ ПФ України у Київській області за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити пенсію.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», досягнувши на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії відповідного пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії - 04 листопада 2022 року.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..
Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 992,20 грн., що підтверджується квитанцією від 09 грудня 2022 року № 7564-0801-4515-8491, (а.с. 21).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 10 листопада 2022 року № 072250006766 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 04 листопада 2022 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень, 20 коп.).
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль