Номер провадження 22-ц/821/44/23Головуючий по 1 інстанції
Справа №691/139/21 Категорія: 304090000 Черненко В.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
01 лютого 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, що подала апеляційну скаргу - представник акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвокат Сокуренко Наталія Вікторівна;
розглянувши у порядку письмовогопозовного провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 18 березня 2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач належним чином договір не виконував, у зв'язку з чим, станом на 19 січня 2021 року, має заборгованість у сумі 34988,18 гривень, з яких: 28593,32 гривень - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту; 28593,32 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 6394,86 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 гривень - нарахована пеня; 0,00 гривень - нараховано комісії.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 34988 гривень 18 коп. та судові витрати.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що з розрахунків заборгованості за договором б/н від 18 березня 2011 року укладеним між ПриватБанком та Клієнтом - ОСОБА_1 станом на 30 червня 2019 року та 19 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 06 червня 2015 року по 12 січня 2020 року знімав кошти з кредитної картки в сумі 387518,73 гривень, тобто користувався коштами, однак, ОСОБА_1 здійснив погашення фактично отриманих коштів (з 05 червня 2015 року по 22 грудня 2020 року) у сумі 390953,02 гривні.
Суд вказав, що, за наявних у матеріалах справи наданих позивачем доказів, враховуючи найбільший кредитний ліміт 25000,00, зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , яка ним не підписана, вимога банку до останнього про стягнення заборгованості за тілом кредиту є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Сокуренко Наталія Вікторівна подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що йому було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг, а до матеріалів справи додана редакція Умов та правил надання банківських послуг з Тарифами, що діяли станом на дату підписання заяви, а з метою підтвердження їх автентичності також надавався наказ про їх затвердження.
Зазначає, що місцевим судом не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, про те, що виписка по картковому рахунку є належним доказом заборгованості відповідача та повинна досліджуватись судом.
Вважає, що суд не дослідив належним чином розрахунок заборгованості у взаємозв'язку з випискою з особового рахунку позичальника, не спростував усіх встановлених обставин, зокрема, щодо фактичного отримання та використання відповідачем кредитних коштів.
Звертає увагу, що користування кредитними коштами понад встановлений розмір ліміту (за рахунок овердрафту) пояснює збільшення заборгованості за кредитом понад встановлений ліміт.
Стверджує, що судом не прийнято до уваги додану до матеріалів справи погоджену з відповідачем 18 березня 2011 року та підписану довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, якою сторонами погоджено умови кредитування, зокрема, відсоткову ставку, тому вважає, що вимога про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 6394,86 грн підлягає до задоволення.
Вказує, що висновок суду про можливість визначення розміру заборгованості за тілом кредиту як різниці між отриманими коштами та внесеними погашеннями на сплату боргу, не відповідає матеріалам справи та положенням статті 534 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи апеляційним судом через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 200-203). Конверти, надіслані відповідачу ОСОБА_1 поштовим зв'язком на адресу, яка міститься у матеріалах справи, повернулись до суду із позначкою «Адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до статті 128 ЦПК України про розгляд справи учасників було також повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті апеляційного суду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного з АТ КБ «ПриватБанк» договору б/н від 18 березня 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який 18 березня 2011 року був встановлений в розмірі 300 грн та в подальшому 09 серпня 2018 року збільшився до 25000 грн, а 01 травня 2019 року - зменшився до 19706,43, 07 вересня 2020 року зменшився до 0,00, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) та надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 від 18 березня 2011 року строком дії 11/14, НОМЕР_2 від 20 лютого 2013 року строком дії 09/15, НОМЕР_3 від 22 жовтня 2014 року строком дії 04/18, НОМЕР_4 від 05 травня 2018 року строком дії 04/22.
Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У Анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами» становлять договір банківського обслуговування.
Також, у даній Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг отримати шляхом самостійного роздрукування з сайту http://privatbank.ua. Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua. Зобов'язується виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.
Крім того, заява містить персональні дані відповідача, контактну інформацію, дату та його підпис.
До Анкети-заяви банк додав довідку про умови кредитування використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка ОСОБА_1 підписана 18 березня 2011 року, в якій зазначено, зокрема, розмір відсоткової ставки пені, штрафів та інші умови кредитування.
Крім того банком надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, в якому зазначені терміни та поняття, права та обов'язки клієнта, права та обов'язки банку, умови кредитування та інше.
Відповідно до наданих банком розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 19 січня 2021 року, становить суму 34988,18 гривень, з яких: 28593,32 гривень - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 гривень - заборгованість за поточним тілом кредиту; 28593,32 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 6394,86 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 гривень - нарахована пеня; 0,00 гривень - нараховано комісії
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи доведено, що відповідач користувався кредитними коштами, однак, сума повернутих коштів перевищує суму отриманих боржником коштів.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду.
Так, згідно із розрахунком заборгованості, а також випискою по картковому рахунку відповідача, останній користувався кредитними коштами та здійснював повернення таких коштів на свій картковий рахунок.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивачем додано до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила узгоджені з відповідачем при підписанні заяви від 18 березня 2011 року, тому судом першої інстанції відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, обґрунтовано не взято до уваги умови кредитування, викладені у наданих позивачем Умовах і Правилах надання банківських послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підписана відповідачем ОСОБА_1 . Анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки та інші істотні умови кредитного договору.
Водночас із наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що відповідач постійно користувався кредитними коштами та здійснював часткове погашення заборгованості.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованість за тілом кредиту (фактично отриманими коштами) становить 36973,66 гривень.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції при розрахунку отриманих та повернутих ОСОБА_1 коштів порядку зарахування коштів на погашення кредитної заборгованості, передбаченого статтею 534 ЦК України.
Так, статтею 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Судом першої інстанції не враховано, що відповідач ОСОБА_1 здійснював погашення кредитної заборгованості, яка розподілялась позивачем відповідно до визначеного статтею 534 ЦК України порядку, та жодних заперечень з цього приводу не заявляв.
Колегія суддів вважає помилковими твердження суду щодо безпідставності позовної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки найбільший кредитний ліміт за кредитним договором встановлено у розмірі 25000 грн.
Так, матеріалами справи доведено, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, що не заперечується із самим відповідачем ОСОБА_1 .
Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про надання позивачем належних доказів наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28593,32 гривень, яка підлягає до стягнення на користь позивача.
Разом з тим колегія суддів не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитом в розмірі 6394,86 гривень.
Так, колегія суддів враховує, що відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначено розмір процентної ставки в місяць 2,5 % (а.с. 22).
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо не врахування довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 545 днів пільгового періоду», доданої до позовної заяви, оскільки у Анкеті-заяві визначено вид кредитної картки «Універсальна», тому не зрозуміло якою карткою користувався відповідач.
Вказана довідка про умови кредитування підписана відповідачем 18 березня 2011 року, тобто, у день підписання Анкети-заяви, та матеріали справи не містять доказів користування відповідачем іншими кредитними картками АТ КБ «ПриватБанк».
Водночас згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, розмір відсоткової ставки становить 30 %, а з 01 вересня 2014 року він змінювався на 34,8 %, 32,40 %, 42 %, 3,5 %, 3,40% (а.с. 4-18).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру нарахованих відсотків за користування кредитом, а на підставі наданого банком розрахунку заборгованості не можливо здійснити розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі, визначеному сторонами у довідці про умови кредитування.
У зв'язку із тим, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками з інших підстав, ніж суд першої інстанції, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 18 березня 2011 року станом на 19 січня 2021 року в розмірі 28593,32 грн., в задоволенні решти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв?язку із частковим задоволенням позовних та апеляційних вимог АТ КБ «ПриватБанк» на підставі ст. 141 ЦПК України слід розподілити судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
АТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 грн., а всього 5675 грн. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено на 82 %, із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 4653,5 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 18 березня 2011 року станом на 19 січня 2021 року в розмірі 28593 гривні 32 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»судові витрати в розмірі 4653 гривні 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у цивільному процесуальному кодексі України.
Судді