Справа № 761/9068/17
Провадження № 1-кп/761/369/2023
25 січня 2023 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника цивільного позивача - ОСОБА_8 , обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в приміщенні суду під час судового розгляду у кримінальному провадженні №42015000000002574 від 19 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у наведеному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі №757/20355/15-к, а саме на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , зокрема в частині користування таким майном.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав вимоги даного клопотання.
Сторона обвинувачення заперечувала з приводу задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі №757/20355/15-к накладено арешт на окреме майно, зокрема на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на згадане майно було накладено в рамках необхідності забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а з урахуванням наявності вимог цивільного позивача у кримінальному провадженні, наявні достатні підстави вважати, що такий арешт є актуальним і на даний момент до вирішення кримінального провадження по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що скасування арешту на автомобіль в частині скасування заборони користування таким майном може призвести до пошкодження, псування, зникнення, втрати такого майна, а отже правові підстави для задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 172, 395 КПК України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 , поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2015 у справі №757/20355/15-к, а саме на автомобіль Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1