Дата документу 31.01.2023 Справа № 335/8268/22
Єдиний унікальний № 335/8268/22 Головуючий у І інстанції: Воробйов А.В.
Провадження № 22-ц/807/580/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
31 січня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
при секретарі: Ільїній Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі зазаявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту про встановлення факту родинних відносин,-
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Запорізької міської ради про встановлення факту родинних відносин.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є двоюрідним братом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, про прийняття якої ОСОБА_1 повідомив нотаріуса у відповідній заяві. 26 листопада 2021 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю.А. відкрив спадкову справу № 91/2021.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Якіб'юк Ю.А. від 10 лютого 2022 року № 335/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що він не надав оригіналів документів, що підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просив суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зазначивши, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 рокувідмовлено у відкритті провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України, якою передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подавапеляційну, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 рокускасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що у травні 2022 року він звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2022 року відкрито провадження у справі № 335/2506/22. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2022 року до участі у цій справі залучено Запорізьку міську раду. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду та роз'яснено заявнику його право на звернення до суду із заявою в порядку позовного провадження.
Відзивів у справі не надходило.
У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 року, справу направити для продовження розгляду.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 22), своїх представників до суду не направили. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Під час розгляду справи апеляційний суд встановив, що у травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин в порядку окремого провадження, яку залишено без розгляду ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у справі № 335/2506/22 (а.с. 11-12). Скаржнику роз'яснено його право на звернення до суду із визначеними вимогами в порядку позовного провадження.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду вже з позовною заявою до Запорізької міської ради про встановлення факту родинних відносин, у якій зокрема зазначав, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 йому потрібно для подальшого оформлення спадщини після померлої двоюрідної сестри. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за цією позовною заявою на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Отже, відмова у прийнятті до розгляду позовної заяви з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
З огляду на те, що ОСОБА_1 фактично дослухався до роз'яснень, наданих йому в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у справі № 335/2506/22, подавши до суду позовну заяву, правові підстави для відмови у відкритті провадження за ч. 4 ст. 315 ЦПК України в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає, що порушено право скаржника доступу до правосуддя.
Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 року, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується с доводами апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції помилки при постановленні ухвали.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження у цій справі - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 02 лютого 2023 року.
Головуючий:
Судді: