Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3314/22
31.01.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,
08.07.2022 на розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.
Позовну заяву мотивовано тим, що розподіл природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі Типового договору розподілу природного газу (далі - Договір), затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498. Посилається на те, що пункт 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Згідно зі ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» за договором розподілу природного газу оператор ГРС зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є дії, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, здійснення споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить щомісячна зміна показників лічильника в сторону збільшення, оплата за спожитий природний газ, що документально підтверджено фінансовим станом абонента. АТ «Закарпатгаз» свої зобов'язання виконало в повному обсязі та надало боржнику послуги розподілу природного газу, однак боржник не виконав взяті на себе зобов'язання та не оплатив послуги з розподілу природного газу за період з 01.01.2020 до 30.04.2022. Заборгованість за надані послуги становить 22963,57 грн.
Посилаючись на викладене просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за вказаний період та судові витрати у сумі 2481 грн.
Відповідач подав відзив на позов (а.с.33-38) із підтвердженням про відправлення копії відзиву позивачу (а.с.32).
Відповідач заперечує суму заборгованості. Заперечення обґрунтовує тим, що заборгованість за період із січня по грудень 2020 споживач послуг погасив, що підтверджується квитанцією №58016848, оскільки на підставі Судового наказу від 19.03.2021 №299/825/21 з нього на користь Оператора ГРМ було стягнуто заборгованість за вказаний період за надані послуги у сумі 846,48 грн. (на підвердження чого клопотав витребувати для ознайомлення цивільну справу №299/825/21). А суму заборгованості за період із січня 2021 по грудень 2021 відповідач оспорює, оскільки вважає, що позивачем неправильно розраховано фактичний об'єм спожитого природного газу за попередній газовий рік, - річна замовлена потужність. Відповідач стверджує, що замість фактичного обсягу споживання газу позивач прийняв до розрахунку заборгованість за об'єм спожитого за декілька попередніх років газу, яка була виявлена у липні 2020. Відповідач вважає, що заборгованість за об'єм спожитого за декілька попередніх років газу та фактичний обсяг споживання газу за газовий рік - є різними поняттями. Тому вартість послуг розрахована невірно. Відповідач визнає лише заборгованість за послуги розподілу природного газу за період із 01 січня по квітень 2022 року на суму 1132,36 грн, так як за цей період він оплатив послуги позивача на загальну суму 680 грн (1812,36 - 680). Тому просить задовольнити позов лише у цій частині.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Позивач клопотав про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач клопотав про розгляд справи без участі сторони відповідача.
Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, вивчивши доводи відзиву, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, ознайомившись із матеріалами цивільної справи №299/825/21, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.
Згідно ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі п.п. 4, 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 (із змінами і доповненнями), є споживачем послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Між АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» та ОСОБА_1 був укладений Типовий договір розподілу природного газу шляхом приєднання споживача до опублікованого в друкованому виданні умов такого договору, що підтверджується фактичним споживанням природного газу та частковою оплатою послуг розподілу природного газу в загальній сумі 3171,60 грн.
Дані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджені фінансовим станом абонента, даними Актів перевірки ВОГ від 20.07.2020, 26.08.2020 (а.с.8,9,11).
Відповідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно п.п. 5, 10 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору .
Відповідно до ст.40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно пункту 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 НКРЕКП (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
Умовами Договору передбачено обов'язки Споживача: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем, (пункт 7.4 Договору).
Відповідно до пункту 8.1 Договору, Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.
Отже, за цим Договором відповідач зобов'язаний виконувати його умови, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов'язків (розділ VIII Договору).
Надалі суд розгляне обгрунтованість вимог позову по кожному із наведених відповідачем у відзиві періодів: січень-грудень 2020, січень-грудень 2021, січень-квітень 2022.
Заперечуючи частково проти задоволення вимог позову, відповідач, зокрема, оспорив вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу за період із січня по грудень 2020, оскільки заборгованість за цей період вже стягнута та погашена.
Дослідивши забезпечені відповідачем докази, матеріали цивільної справи №299/825/21, суд встановив, що АТ Оператор ГРС «Закарпатгаз» 17.02.2021 звернувся до суду із заявою про видачу Судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу по об'єкту споживання АДРЕСА_1 , за період із січня по грудень 2020 року у сумі 846,48 грн. Суд видав Судовий наказ 19.03.2021, Судовий наказ набрав законної сили та виданий стягувачу. Судовий наказ не скасовано.
Таким чином, спір з приводу стягнення заборгованості у правовідносинах між сторонами за період із січня по грудень 2020 вже передавався на розгляд суду та вирішений судом у наказному провадженні на користь АТ Оператор ГРС Закарпатгаз. У цій частині дана позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки у такому разі буде допущено подвійне судове стягнення заборгованості за вказаний період.
Крім того, заперечуючи проти задоволення вимог позову, відповідач, зокрема, оспорив правомірність визначення Оператором фактичного обсягу споживання газу за газовий рік із першої газової доби жовтня 2019 по першу газову добу жовтня 2020. Не погоджується із визначеною Оператором вартістю послуг розподілу природного газу на 2021 рік, на розмір якої впливає оспорюваний фактичний обсяг споживання газу за вказаний газовий рік.
А саме, відповідач заявляє, що за всі роки контрольна фіксація фактичних показників лічильника газу надавачем послуг розподілу газу була здійснена лише один раз: у липні 2020 року. Споживач визнає, що сам не передавав показання лічильника газу щомісяця Оператору, а як це звичаєво склалося на практиці - сплачував за спожитий газ щомісячно певну посильну для себе суму коштів. Так як показання лічильника газу не передавалися споживачем, то Оператор самостійно визначав фактичний щомісячний обсяг споживання у розрахунковий спосіб, що передбачений Кодексом ГРМ, що влаштовувало обидві сторони.
Перевіривши доводи відповідача у цій частині суд встановив, що дійсно, фактичний обсяг споживання природного газу у 2018, 2019 роках визначався Оператором у розрахунковий спосіб, передбачений главою 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ.
Проте, за змістом фінансового стану абонента (а.с.11), у розрахунковому місяці липні 2020 року Оператор за об'єктом споживання АДРЕСА_1 сформував фактичний об'єм споживання природного газу на рівні 8610,76 куб.м.
Очевидно, що таке визначення фактичного місячного об'єму споживання здійснено не у розрахунковий спосіб, а для його визначення було використано фактичне показання лічильника газу, зафіксоване у липні 2020.
Зі змісту позовної заяви та зі слів відповідача, у липні 2020 року Оператор здійснив перевірку ВОГ та системи газопостачання по об'єкту споживання АДРЕСА_1 , що знайшло підтвердження Актом №986 від 20.07.2020 (а.с.8). Тому є достатні підстави стверджувати, що працівники Оператора в ході перевірки ВОГ зафіксували у липні 2020 фактичний показник лічильника газу та з використанням цього показника було визначено фактичний об'єм споживання газу у розрахунковому місяці липні 2020 на рівні 8610,76 куб.м.
Склалася така ситуація, за якої показання лічильника газу за об'єктом споживання у розрахунковому місяці червні 2020 становили 42143,12 куб.м.(визначені у розрахунковий спосіб, як і у попередні 29 місяців), а показання цього ж лічильника у наступному розрахунковому місяці склали 50753,88 куб.м. після фіксації показання Оператором в ході перевірки ВОГ, (пояснення позивача, відповідача, розрахунок заборгованості на а.с.10 та фінансовий стан абонента, а.с.11).
Зі змісту фінансового стану абонента, фактичний об'єм споживання у розрахунковому місяці липні 2020 визначено на рівні 8610,76 куб.м.
Наявні у справі докази підтверджують доводи відповідача у тій частині, що перевірка у липні 2020 була першою за період щонайменше із 01.2018, 29 місяців (фінансовий стан абонента, а.с.11). У справі відсутні дані про фінансовий стан абонента до 01.2018.
З метою перевірки правомірності дій учасників правовідносин суд проаналізував положення Кодексу ГРМ, що регламентують порядок розрахунків за договором розподілу природного газу та порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення) (Розділи VІ, ІХ).
Згідно п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надаються Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності".
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Таким чином, для визначення річної замовленої потужності необхідні дані про фактичний обсяг споживання газу за газовий рік.
Визначення фактичного обсягу споживання природного газу для побутового споживача здійснюється відповідно до вимог п.4 Глави 4 Розділу ІХ.
Так, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов'язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об'єм розподілу і споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.
Проаналізувавши вимоги п.4 Глави 4 Розділу ІХ, суд прийшов до висновку, що об'єм споживання газу по об'єкту споживача за розрахунковий місяць може формуватися лише у один із наступних способів:
- На підставі фактичних показань лічильника, які передані побутовим споживачем до 05 числа включно Оператору;
- У розрахунковий спосіб, у разі, якщо побутовий споживач не надав показання лічильника до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим;
- На підставі фактичних показань лічильника, які отримані шляхом здійснення Оператором «не рідше одного разу на шість місяців контрольного зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку).»
Суду очевидно, що підставою для формування об'єму споживання газу у останній спосіб є не будь-яке контрольне зняття показань лічильника газу, а таке, що здійснюється Оператором «не рідше одного разу на шість місяців».
Відповідаючи на питання, чи правомірним є оспорюване відповідачем формування об'єму споживання у розрахунковому місяці липні 2020, суд констатує, що таке формування здійснено не на належній правовій підставі - не було дотримано регламенту, визначеного абзацом третім пункту 4 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРМ.
У контексті даного спору, де фактичні показання лічильника газу по об'єкту споживання вперше щонайменше за 29 місяців зафіксовано у липні 2020, тобто «рідше одного разу на шість місяців», невиконання Оператором визначеної абз.3 п.4 Гл.4 Р.ІХ Кодексу ГРМ умови "не рідше одного разу на шість місяців" призвело до того, що фактичні показання лічильника, які у дійсності відображають об'єм споживання щонайменше за 29 місяців, використані для формування об'єму споживання у одному розрахунковому місяці липні 2020 на рівні 8610,76 куб.м. Цей неправомірно сформований об'єм був включений до фактичного обсягу споживання у газовому році. А на підставі такого фактичного обсягу споживання за газовий рік було визначено річну замовлену потужність на 2021 рік.
Оскільки визначений кодексом ГРМ регламент формування об'єму споживання у розрахунковому місяці липні 2020 порушено, то фактичний обсяг споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік (10420,53 куб.м.), що передував розрахунковому календарному року 2021 з урахуванням неправомірно сформованого об'єму споживання у липні 2020 на рівні 8610,76 куб.м. - визначений з порушенням вимог Кодексу ГРМ.
А відтак, річна замовлена потужність на 2021 рік не може бути визначена, виходячи із визначеного з порушенням вимог кодексу ГРМ фактичного обсягу споживання природного газу на рівні 10420,53 куб.м.
Річна замовлена потужність включена до формули визначення вартості послуг розподілу природного газу.
На підставі наведених вище міркувань суд знаходить доводи відповідача у цій частині слушними, а його заперечення у цій частині обґрунтованими. Вартість розподілу природного газу, визначена Оператором на 2021 рік у сумі 1927,80 грн та 1854,85 грн, - визначена неправомірно. Відтак, суд змушений констатувати, що вимога позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за дванадцять місяців 2021 року, розмір якої визначено, виходячи із визначеної вартості цієї послуги у 2021 році на рівні 1927,80 грн (січень 2021) та 1854,85 грн (інші місяці) не підлягає задоволенню.
Перерахунок вартості послуги з розподілу природного газу на 2021 рік виходить за межі компетенції суду. Позивач, отримавши відзив, у якому відповідач оспорює вартість послуги на 2021 рік та наводить відповідні аргументи, - не скористався правом подати відповідь на відзив із додатковими обґрунтуваннями або вірності розрахунку, або із іншим розрахунком вартості послуги.
Позивач не забезпечив також і участі свого представника у судовому засіданні, суд обмежений наявними у справі доказами.
Позивач не позбавлений права здійснити перерахунок вартості послуг на 2021 рік у відповідності до вимог Кодексу ГРМ та пред'явити споживачу вимогу про їх оплату. При цьому, на думку суду, позивачу слід врахувати, що фактичний обсяг споживання природного газу по об'єкту відповідача за липень 2020 має бути визначений розрахунковим способом з використанням показання лічильника за червень 2020 - 42143,12 куб.м. А фактичний обсяг споживання природного газу за серпень 2020 може бути визначений на підставі фактичних показань лічильника, які отримані шляхом здійснення Оператором контрольного зняття показань лічильника газу 26.08.2020, Акт №1739 (а.с.9), оскільки дане контрольне зняття відповідає умові «не рідше одного разу на шість місяців», та з урахуванням фактичних показань лічильника, отриманих в ході попереднього контрольного зняття, яке відбулося 20.07.2020, Акт №986 (а.с.8).
Суд вирішує надати позивачу таку можливість та залишити позов без розгляду у частині стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за дванадцять місяців 2021 року.
Таке вирішення спору у цій частині суд вважає справедливим та таким, що відновлює порушені права відповідача, і не позбавляє позивача на отримання оплати за надані у 2021 послуги з розподілу, виходячи із належним чином розрахованої вартості таких послуг - в позасудовому порядку чи в судовому порядку.
Щодо заборгованості з оплати послуг у 2022 році, то відповідач не оспорює вартість послуг на 2022 рік на рівні 453,09 грн, однак зазначає що у січні та у квітні 2022 вніс оплату за послуги з розподілу у 2022 році (всього 680,00 грн). Тому за період із січня по квітень включно 2022 року визнає суму заборгованості 453,09*4-680=1132,36 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд на підставі поданих позивачем даних про фінансовий стан абонента (а.с.11) пересвідчився, що вартість послуг з розподілу природного газу на 2022 рік для відповідача визначена на рівні 453,09 грн. При цьому відповідач вніс оплату за отримані послуги з розподілу у січні 2022 в сумі 500 грн та у квітні 2022 у сумі 180,00 грн. Таким чином, відповідач належно обґрунтував свою позицію і у цій частині. Заборгованість відповідача із оплати наданих позивачем послуг у 2022 році становить 1132,36 грн, які слід стягнути.
Підсумовуючи результати судового розгляду спору, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково - в частині часткового стягнення заборгованості за період із січня по квітень 2022 у сумі 1132,36 грн. У задоволенні позову в частині стягення заборгованості за період із січня по грудень 2020 року слід відмовити у звязку із безпідставністю вимог. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті послуг з розподілу природного газу, визначеної виходячи із вартості послуг на рівні 1927,80 грн (січень 2021) та 1854,85 грн (інші місяці 2021) за період із січня по грудень 2021 року - суд вирішує залишити без розгляду у зв"язку із порушенням вимог Кодексу ГРМ при визначенні річної замовленої потужності.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач за звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем, становить 122,34 грн (2481,00*1132,36/22963,57=122,34 грн).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», код ЄДРПОУ 05448610, 88015 м.Ужгород, вул.Погорєлова, 2, заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня по квітень 2022 в розмірі 1132,36 грн (одна тисяча сто тридцять дві гривні 36 коп).
У задоволенні позову в частині стягення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня по грудень 2020 року - відмовити.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті послуг з розподілу природного газу, визначеної виходячи із вартості послуг на рівні 1927,80 грн (січень 2021) та 1854,85 грн (інші місяці 2021) за період із січня по грудень 2021 року - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» судові витрати у розмірі 122,34 грн (сто двадцять дві гривні 34 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. В. Кашуба