Справа № 490/2905/21
нп 2/490/199/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
31 січня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 42 721 грн. за період з 01.02.2019 року по 01.02.2021 рік.
Ухвалою від 26.04.2021 року суддею Черенковою Н.П. відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 15.06.2021 року .
14.06.2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Слухання справи відкладено на 23.09.2021 року.
29.06.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв'язку з їх безпідставністю.
Ухвалою суду від 23.09.2021 року витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження з виконання судового наказу №490/1302/19 від 19.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання дитини, а також довідку про наявність або відсутність заборгованості по аліментам у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з врахуванням поданого ОСОБА_2 відзиву з наданими даними про сплату аліментів, судовий розгляд справи відкладено на 08.12.2021 року.
Сторони до судового засідання не з'явились, у зв'язку з чим слухання справи відкладено на 17.02.2022 року.
Не з'явились сторони і до судового засідання 17.02.2022 року, тому слухання справи відкладено на 16.05.2022 року.
До судового засідання 16.05.2022 р., 20.07.2022 р., сторони не з'явились, слухання справи відкладено на 28.11.2022 року.
Ухвалою суду від 28.11.2022 року повторно витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) документи, витребувані ухвалою від 23.09.2021 року, судовий розгляд справи відкладено на 31.01.2023 року. Сторони до судового засідання 28.11.2022 року не з'явилися.
31.01.2023 року позивач до судового засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, заяв, клопотань не надходило.
Про дату та час слухання справи позивач повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу з відміткою про отримання 18.01.2023 року ОСОБА_1 судової повістки.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішенняЄвропейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Враховуючи необхідність вирішення справи у розумні строки, суд вважає, що достатніх правових і фактичних підстав для відкладення слухання справи на цей час немає.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (ч.ч.1, 2, п. 10 ч. 3ст. 2 ЦПК України)
Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.05.2020 року у справі №9901/11/19 вказала,що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
У розумінні процесуального законодавства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.
Загальнообов'язкові процесуальні правила, зокрема, викладені у ст. 223 ЦПК України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п'ята статті 223 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Крім того, як вказано у постанові ВС від 22.05.2019 (справа №310/12817/13) процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд враховує, що повідомлення про день, час та місце розгляду справи були направлені позивачу завчасно, з дотримання розумних строків розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, однак в судове засідання позивач не з'явився повторно, не повідомивши суд про причину неявки. Наразі будь-яких доказів наявності поважних причин неявки до суду позивач не надав.
Відповідно дост. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з наведеним, залишення заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК Українине є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на розумні строки розгляду справ, та те, що позивач не з'являється в суд для розгляду справи без підтвердження поважності неявки, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Керуючись ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова