2/130/134/2023
130/623/22
"16" січня 2023 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
при секретарі Маліщук Н.А.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління національної поліції Вінницької області, Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, Жмеринського районного відділу поліції Головного управління нацполіції у Вінницькій області про виконання постанови Вінницького апеляційного суду по справі № 130/2911/21 від 8.02.22 р. та стягнення моральної шкоди за порушення вимог ч.2 ст.21, ст.533 КПК України,
Згідно прототоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Жмеринського міськрайнного суду Вінницької області головуючим у вказаній справі визначено суддю Порощука П.П. Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління національної поліції Вінницької області, Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, Жмеринського районного відділу поліції Головного управління нацполіції у Вінницькій області та просив визнати, що позивач надає клопотання про витребування справи 130/2911/21, тому що суддя зазначає, що цілком очевидно, що позивач не в змозі подати справи в суд; витребувати з Жмеринського міськрайонного суду справу 130/2911/21; стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України окремо з кожного відповідача по 100000 грн. моральної шкоди на його користь; визнати, що ухвала Жмеринського міськрайонного суду від 12.10.2021 року має преюдиціальне значення для будь-яких інших цивільних справ, тому що закон є закон. Зазначив, що іншого позову не подавав, досудового врегулювання не було, втрати 1 грн. Обставиною позову зазначив, що постановою Вінницького Апеляційного суду від 08.02.2022 року по справі 130/2911/21 зазначено, що позивач невірно визначив коло відповідачів у справі і він, позивач, усуває цей недолік. Ухвалами Жмеринського суду в кримінальному провадженню 42016021130000020 скасовані постанови слідчого про закриття проваджень. Зазначив дати ухвали від 02.11.18р, 27.06.2017 р., від 19.12.2016 р, 20.09.19 р. В цих ухвалах суд зазначає зробити певні процесуальні дії, слідчий ці ухвали не виконує, Жмеринська прокуратура тому потакає. Зазначив докази - кримінальне провадження 42016021130000020, ухвала суду у справі 130/2911/21. Спосіб захисту -16 ЦК України (припинення дії, які порушує права; ст.1176 п.6 ЦК України, обґрунтовує суму шкоди - душевні страждання при невиконанні слідчим ухвал суду.
Ухвалою суду від 26.09.2022 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.10.2022 року ухвалено судові засідання у справі проводити в режимі відеоконференції між Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області та Господарським судом Вінницької області.
12.12.2022 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв та клопотань суду не надали, причини їх неявки суду невідомі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
На підтвердження своїх вимог позивач надав копію ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.201 року у справі 130/2481/21 (а.с.2).
Дослідивши докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, при вирішенні спору судом застосовано норми права, які регулюють встановлені правовідносини у редакції, яка діяла на час їх виникнення.
Порядок проведення досудового розслідування, повноваження органу досудового розслідування та прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перевірка дотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування регламентовано кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст.56 Конституції України, згідно якої, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пунктів 3 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе в наслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.
Позивач вважає, що діяльністю відповідачів йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінив в сумі по 100000 грн. з кожного відповідачів на його користь.
Оскільки для виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку ст. 1176,1174, 1167 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства та їх посадових осіб, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).
Отже, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23 травня 2001 року кримінальне судочинство визнано як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх Конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Згідно ст.1 ч.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Главою 26 КПК України врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, ухвал слідчого судді тощо.
Тобто кримінальним процесуальним законодавством визначено інший порядок розгляду скарг учасників кримінального провадження та осіб, права яких порушуються як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження у суді.
Підставою для стягнення моральної шкоди позивач визначив бездіяльність усіх відповідачів щодо виконання вимог КПК про неупереджене та швидке слідство у кримінальних провадженнях, однак позивач не зазначає чи розглядалося в порядку КПК оскарження дій, бездіяльності та рішень відповідачів у рамках кримінального провадження та не надаються докази на підтвердження їх незаконної бездіяльності.
Будь-якого рішення, що набрало законної сили, про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідачів, позивачем суду не надано.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Вінницького Апеляційного суду від 08.02.2022 року по справі 130/2911/21 та ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.10.201 року у справі 130/2481/21, так як вони не мають преюдиціального значення.
Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Належних та допустимих доказів того, що судовим рішенням встановлена бездіяльність відповідачів визнана неправомірною, позивачем не надано, позивач не довів факт протиправних дій або бездіяльності відповідачів, конкретні негативні наслідки та їх причинний зв'язок з правом на відшкодування моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 263-265, 274 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде проголошений 25.01.2023 року о 14.00 год.
Суддя П.П.Порощук