справа № 754/16270/21 головуючий у суді І інстанції Бабко В.В.
провадження № 22-ц/824/1561/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
25 січня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про порушення прав споживачів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконними дії КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662), та дії пов'язані з проведенням нарахувань плати за спожиту послугу з централізованого опалення без врахування показань вузла розподільного обліку теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662); зобов'язати КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» поставити на облік у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» вузол розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662); зобов'язати КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за спожиту послугу з централізованого опалення з врахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662); стягнути з КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» завдану моральну шкоду в розмірі 24 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . У 2017 році в зв'язку з постійним подорожчанням вартості послуг з централізованого опалення було вирішено за свої кошти встановити вузол розподільного обліку теплової енергії (квартирний тепловий лічильник). Був розроблений проект у відповідності до норм діючого на той час законодавства, а саме Постанови № 630 Кабінету Міністрів України, якою встановлені «Правила надання послуг по централізованому опаленню, постачання холодної та гарячої води та водовідведення» від 21 липня 2005 року, з погодженням ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Житлобуд 1». Встановлено засіб обліку теплової енергії MEGAWATT+, серійний номер 40295662, а 11 квітня 2017 року зазначений квартирний тепловий лічильник був введений в експлуатацію та прийнятий на комерційний облік ПАТ «Київенерго». Однак, станом на 01 грудня 2019 року КП «Київтеплоенерго» здійснює нарахування за послугу централізованого опалення без врахування показань вузлу розподільного обліку в квартирі позивача. Одночасно повідомляють, що здійснити передачу показань лічильника не вбачається можливим, оскільки ЦКС ці показання не враховують, та повідомляють, що це пов'язано із діями щодо зняття квартирного теплового лічильника з обліку у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго».
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку у програмному комплексі КП ВК УМР (КМДА) «Київтеплоенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662), та проведення нарахувань плати за спожиту послугу з централізованого опалення без врахування показань вузла розподільного обліку теплової енергії по квартирі АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662). Зобов'язано КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» поставити на облік у програмному комплексі КП ВК УМР (КМДА) «Київтеплоенерго» вузол розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662). Зобов'язано КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за спожиту послугу з централізованого опалення з врахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662).В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне дослідження матеріалів справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що такий спосіб захисту, як визнання дій неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягає розгляду в судовому порядку. Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №234/18252/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відсутня технічна можливість встановлення розподільного обліку теплової енергії згідно з постановою від 10 жовтня 2018 року № 829 за адресою: АДРЕСА_2 , система опалення виконана за змішаною схемою, опалювальні прилади підключені до опалювальних трубопроводів (стояків), які проходять транзитом через усі поверхи будинку. Зворотні трубопроводи від опалювальних приладів зводяться до загального трубопроводу (зворотнього «стояка»), який проходить транзитом через усі поверхи будинку, і знаходиться у приміщенні кухні. Перед загальним зворотнім трубопроводом встановлено лічильник тепла. Таким чином, система опалення кв. АДРЕСА_1 однотрубна з вертикальною розводкою змішаного типу. Судом першої інстанції не встановлено, що врахування КП «Київтеплоенерго» показань вузла розподільного обліку теплової енергії у кв. АДРЕСА_1 неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановленого розподільного обліку теплової енергії нормативним вимогам, що, як наслідок, призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії. Позивачами не надано будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх тверджень, а тому суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Крім того, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано положення ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», та фактичну внутрішньобудинкову систему опалення однотрубну з вертикальною розводкою змішаного типу, в будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, окрім частини щодо відмови позивачу у стягненні з відповідача моральної шкоди. Позивач зазначає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та безпідставною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено,що ОСОБА_1 є співвласником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2004 року.
На замовлення позивача у 2017 році ТОВ «Полюс Зв'язок» розроблено «Робочий проект РП-177/22/02/2017» - обладнання вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначений робочий проект погоджений ТОВ «Житлобуд-1», що підтверджується відміткою круглої печатки ТОВ «Житлобуд-1» на першій сторінці Робочого проекту.
Вказаний вузол обліку теплової енергії на опалення встановлений 01 березня 2017 року ФОП « ОСОБА_6 » у квартирі позивача, взятий на облік ПАТ «Київенерго» та опломбований, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 11 квітня 2017 року, а також відповідними актами про зняття та встановлення пломб.
У відповідності до наданих позивачем доказів у вказаній вище квартирі було встановлено вузол розподільного обліку теплової енергії (теплолічильник MEGAWATT+ серійний номер 40295662).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що у КП «Київтеплоенерго» були відсутні правові підстави для зняття з обліку індивідуального лічильника позивача, встановленого в належній їй на праві власності квартирі ТОВ «Житлобуд 1» згідно проекту, який був погоджений, взятого на облік ПАТ «Київенерго» та опломбованого. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції зазначив, що КП «Київтеплоенерго» було порушено вимоги абз. 2 пункту 10 Правил № 630 відповідно до якого, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил.
Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Так, згідно статті 6 Закону України «Про теплопостачання» державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Згідно частини сьомої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов'язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року), діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Пунктом 10 Правил передбачено, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Відповідно до пункту 29 Правил споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.
Відповідно до статті 1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»:
- вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);
- вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.
У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
Модель приладу-розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.
Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.
Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
Таким чином, повно та всебічно встановивши обставини справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що знявши з встановленого абонентського обліку раніше взятий на нього вузол розподільного обліку теплової енергії та, здійснюючи нарахування позивачу вартості послуги з централізованого опалення з грудня 2019 року без урахування показників лічильника теплової енергії, відповідач обмежив право ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отримані послуги з постачання теплової енергії.
Та обставина, що 10 жовтня 2018 року Постановою Кабінету Міністрів України № 829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії (далі - Порядок № 829), не є підставою для неврахування відповідачем показників лічильника теплової енергії, встановленого у квартирі позивача, з огляду на наступне.
Так, пунктом 6 Порядку № 829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям:
- окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності);
- принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі;
- під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб;
- можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 829 розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах.
Відповідно до вимог пункту 10 Порядку оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 205, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
За твердженням сторони відповідача, вузли розподільного обліку не можуть встановлюватись при вертикальній внутрішньобудинковій системі опалення.
Квартира позивача розташована у будинку, де використовується система опалення, в якій поєднано властивості вертикальної та горизонтальної системи підключення, про що відповідачем повідомлено позивача листами від 04 жовтня 2019 року та від 20 січня 2020 року.
У квартирі позивача встановлено теплолічильник у складі: теплообчислювача, перетворювача витрат, термоперетворювача опору.
Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільного обліку теплової енергії.
Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, було визначено право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.
Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП «Київтеплоенерго».
Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 756/2361/20-ц (провадження № 61-10724св21).
Верховний Суд також звертав увагу на те, що Порядок № 829 не передбачає необхідність приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами. Вказаний порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку № 829.
Суд першої інстанції надав вірної оцінки тим обставинам, що відповідачем протягом року враховувались надані позивачем показники лічильника, що також свідчить про правомірність та законність його установлення.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо зняття з обліку встановленого в квартирі позивача приладу обліку теплової енергії та нарахування їй оплати за комунальну послугу з централізованого опалення з грудня 2019 року без урахування щомісячних показників лічильника.
Враховуючи, що вузол обліку позивача вже знаходився на абонентському обліку відповідача і був знятий з нього лише в зв'язку зі зміною законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників), апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, формальні і такі, що зводяться до незгоди зі законним та справедливим рішенням суду першої інстанції, доводи відповідача в апеляційній скарзі, що позивачем не надано акт обстеження, яким би підтверджувалася технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку; що судом першої інстанції не було встановлено, що відповідно до акту обстеження система опалення в будинку виконана за змішаною схемою, а врахування КП «Київтеплоенерго» показань вузла розподільного обліку теплової енергії в квартирі позивача неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановленого розподільного обліку теплової енергії нормативним вимогам; що судом першої інстанції невірно встановлено, що дії відповідача щодо неврахування показань вузла розподільного обліку теплової енергії при розрахунку оплати за централізоване опалення є неправомірними; що позивачем до позову не надано погодженого у встановленому порядку акта про прийняття вузла обліку в експлуатацію; що вузли розподільного обліку теплової енергії у будинку з вертикальною системою централізованого опалення не встановлюються, оскільки це призводить до втручання в систему опалення.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, з посиланням на правові висновки Верховного Суду в справі № 234/18252/18 та Великої Палати Верховного Суду в справі № 522/12901/17-ц на те, що перелік способів захисту визначено ст. 15, 16 ЦК України, однак такий спосіб захисту як визнання дій неправомірними сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягає розгляду в судовому порядку.
В постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на які посилається відповідач, такі висновки в дійсності відсутні, а йдеться конкретно про те, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Відтак, перекручене застосування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених не в повному обсязі у зручному для відповідача контексті саме по собі не є релевантним до спірних правовідносин і не є саме по собі підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди з судовим рішенням і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 30 січня 2023 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.