Провадження № 22-ц/803/1191/23 Справа № 932/5946/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2022 року, -
28.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), у якій прохав зобов'язати державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) скасувати арешт, накладений відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48041690, виданий 08.07.2015 року, видавник ОСОБА_2 , Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська обл. В обгрунтування скарги посилався на те, що в провадженні Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 48041690 про стягнення з ОСОБА_1 боргу, яке було завершено 25.09.2015 року, про що винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Станом на сьогодні, не скасований арешт накладений в межах вказаного виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження знищені. Наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Так згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. На звернення до виконавчої служби заявник отримав відповідь про відмову у скасуванні арешту у зв'язку із тим, що матеріали виконавчого провадження знищені. Бездіяльність державного виконавця перешкоджає реалізації права власності заявника та інших похідних прав (а.с.1-3).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо не зняття арешту з майна - відмовлено (а.с.43-45)
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, у повній мірі суперечить нормам матеріального й процесуального права, прийнята без урахування письмових доказів які знаходяться у матеріалах цивільної справи (а.с.49-50).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2014 року у справі № 200/17997/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 13 825,27 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2827 грн. 55 коп.; сума заборгованості за відсотками - 10997 грн. 72 коп., судовий збір в сумі - 243,60 грн., а всього - 14 068 грн. 87 коп.
Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 19.02.2021 року № 1725/10, на виконанні в Шевченківському відділі ВДВС перебувало виконавче провадження № 48041690 з примусового виконання виконавчого листа № 200/17997/14ц від 24.02.2015 року виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 14068,87 грн. 08.07.2015 року відкрито виконавче провадження № 48041690. Також, 08.07.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. 25.09.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Станом на 19.02.2021 року виконавче провадження № 48041690 передано до архіву та знищено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд 1 інстанції виходив з того, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа у цивільній справі № 200/17997/14-ц у виконавчому провадженні № 48041690 накладено арешти на нерухоме майно боржника, який не знятий при прийнятті постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві. Правові підстави для зняття арешту з майна при прийнятті виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, відсутні, оскільки причини, що зумовлювали повернення виконавчого документа вказують на те, що судове рішення виконано не було. Законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і самостійно боржником, яким є заявник у цій справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається зі матеріалів справи, виконавчий лист був повернутий 25.09.2015 року стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчих листів) у зв'язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, що підтверджується листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.4).
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Право на звернення зі скаргою до суду в рамках виконання судового рішення у цивільній справі регламентовано ст. 447 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Частинами 1 та 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки повернення виконавчого документу стягувачу та вказано, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.
Згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках.
При цьому у ній не зазначено такого випадку, як закінчення виконавчого провадження у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Доказів виконання рішення суду, добровільного погашення боржником боргу за погодженням з кредитодавцем або відсутність майнових претензій з боку стягувача до боржника матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки законодавством не передбачено право виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу, крім того, стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, і боржником за яким є саме ОСОБА_1 .
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г зазначено, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».
Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними.
Наведене узгоджується з правовими нормами викладеними у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) у якій зазначено, що «згідно зі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: