Провадження № 22-ц/803/527/23 Справа № 205/10978/21 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк»
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року, -
10 грудня 2021 року АТ “Універсал Банк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 14 вересня 2021 року склав 17 193 гривні 82 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2020 року по тілу кредиту у розмірі 17 193 гривень 82 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 гривень. У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» за договором від 17 липня 2020 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 995 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 16 коп., а також судовий збір у розмірі 1 979 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 72 коп., а всього 16 974 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 88 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.40-41).
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.116-123).
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення відсотків та частини тіла кредиту, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 9). Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank».
Відповідачем порушуються взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого, як стверджує позивач, станом на 14 вересня 2021 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 17 193 гривень 82 коп. (а.с. 8).
Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 липня 2020 року судом встановлено, що позивачем зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 17 193 гривень 82 коп. З аналізу зазначеного розрахунку вбачається, що розмір заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором від 17 липня 2020 року включає в себе нараховані позичальнику відсотки, розмір яких не узгоджено сторонами, та порядок і строки їх нарахувань не передбачені анкетою-заявою.
Зокрема, сума у загальному розмірі 2 198 гривень 66 коп. нарахована банком як сума відсотків за користування кредитом (а.с. 8) і згодом додана до тіла кредиту позичальникові. Проте, суд не може погодитися, що зазначена заборгованість може бути віднесена до тіла кредиту, до загальної суми якого позивачем її було зараховано, оскільки позичальник фактично такі кошти не отримувала, кредитором їх надано не було, вони є прихованими платежами (у даному випадку відсотками, які не передбачені умовами договору), тому правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 198 гривень 66 коп. відсутні.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14995 грн. 16 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 17.07.2020 року відповідач, шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, уклав кредитний договір, де спеціальним платіжним засобом є платіжні картки monobank та обслуговування банком здійснюється дистанційно.
Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодилася з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua, складають договір про надання банківських послуг, на підставі чого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Банк вказує, що відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14 вересня 2021 року становить 17193,82 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту.
Доказів на підтвердження того, що відповідач не користувався кредитними коштами після підписання ним Анкети-заяви, та доказів відсутності заборгованості за кредитним договором відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «УніверсалБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14995,16 грн., оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами отримання та користування відповідачем кредитних коштів у більшому розмірі.
Правильними є висновки суду першої інстанції що розмір заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором від 17 липня 2020 року включає в себе нараховані позичальнику відсотки, розмір яких не узгоджено сторонами, та порядок і строки їх нарахувань не передбачені анкетою-заявою.
Зокрема, сума у загальному розмірі 2 198 гривень 66 коп. нарахована банком як сума відсотків за користування кредитом (а.с. 8) і згодом додана до тіла кредиту позичальникові.
Суд обґрунтовано не погодився, що зазначена заборгованість може бути віднесена до тіла кредиту, до загальної суми якого позивачем її було зараховано, оскільки позичальник фактично такі кошти не отримувала, кредитором їх надано не було, вони є прихованими платежами (у даному випадку відсотками, які не передбачені умовами договору), тому правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 198 гривень 66 коп. відсутні.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст.76,77,78,79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: