Провадження № 22-ц/803/933/23 Справа № 202/5570/21 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2022 року, -
10 вересня 2021 року ПрАТ СК “Арсенал Страхування” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 жовтня 2018 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8973139, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 21 грудня 2018 року на вул. Чернишевського в м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Kia Ceed», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 . Зазначена ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля марки «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який є власником вказаного автомобіля, що підтверджується постановою суду. В результаті ДТП транспортному засобу марки «Kia Ceed», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , заподіяно механічні пошкодження, а його власнику матеріальний збиток. Відповідно до Звіту № ZU271218 від 27 грудня 2018 року вартість ремонту становить 53374 грн. 26 коп. У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, власнику транспортного засобу марки «Kia Ceed», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало 51 374 грн. 26 коп., з відрахуванням франшизи у розмірі 2 000 грн. Поліс № АК/8973139 був виданий на підставі пенсійного посвідчення і відповідно зменшено розмір страхового платежу на 50 % - 25 687 грн. 13 коп. З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією, проте жодних коштів перераховано на рахунок ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" не було. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму боргу у розмірі 25 687 грн. 13 коп. та судові витрати (а.с.1-3).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2022 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку регресу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди у розмірі 25687 грн. 13 коп., а також понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2270 грн. (а.с.116-119).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.123-129).
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2018 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АК/8973139 (а.с. 6).
Матеріалами справи підтверджено, що 21 грудня 2018 року о 19 годині 00 хвилин в районі буд. № 34 по вул. Чернишевського в м. Дніпрі ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «АЗЛК», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався в безпечності свого маневру, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Kia Ceed», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам спричинені механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода.
Вина відповідача у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили 05 лютого 2019 року (а.с. 8).
Частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
26 грудня 2018 на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся ОСОБА_2 із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с. 32).
Відповідно до звіту № ZU271218 від 27 грудня 2018 року вартість матеріального збитку становить 64 049 грн. 11 коп. (а.с. 17-21), та відповідно до умов договору страхування, з урахуванням вищевказаного звіту ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» збиток складає - 53 374 грн. 26 коп., здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 51 374 грн. 26 коп. з урахуванням відрахування розміру франшизи - 2 000 грн. (а.с. 7, 11).
Позивач намагався вирішити цей спір з відповідачем в досудовому порядку, шляхом звернення до відповідача, з досудовою претензією від 21 березня 2019 року за № 210319-543290/К про перерахунок на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суми в розмірі 25 687 грн. 13 коп. (а.с. 33), яка залишилась ОСОБА_1 без реагування, в добровільному порядку витрати не компенсовані ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
Стосовно посилання відповідача на те, що він є власником транспортного засобу «М 2141», державний номерний знак НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Матеріалами справи також підтверджено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 власником автомобіля «М 2141» вказаний ОСОБА_3 , а відповідача зазначено, як особу, що має право керування вказаним транспортним засобом (а.с. 12).
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля «М 2141» в розумінні цивільного законодавства України, а є лише належним користувачем, тобто особою, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить. Врахувавши виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача, суд вважав обґрунтованим вимоги позивача та можливим захистити його право шляхом стягнення з відповідача на його користь шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі визначеній позивачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
На підставі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися та розпоряджатися майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності в Україні складається з правом володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.
Частиною 4 статті 334 ЦК України передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Судом 1 інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля «М 2141» в розумінні цивільного законодавства України, а є належним користувачем, тобто особою, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить.
Пунктом 13.2 статті 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.
Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі визначеного відшкодування.
Суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач враховуючи вищевказані норми закону та виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача, повинен відшкодувати позивачу шкоду, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного тлумачення норм чинного законодавства та неправомірне застосування судом одночасно приписів ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про стахування” , колегія суддів сприймає критично, скільки судом 1 інстанції вказані приписи не застосовувалися.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: