Провадження № 22-ц/803/783/23 Справа № 226/3861/21 Суддя у 1-й інстанції - Редько Ж.Є. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених грошових коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня 2022 року, -
22 грудня 2021 року Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених грошових коштів. В обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в м.Авдіївка Донецька область та згідно із довідкою № 1455-16333 від 30.03.2015 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім'ї відповідача входить дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02.10.2017 останньому було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі грошова допомога) на період з 02.10.2017 по 01.04.2018 в сумі 1768 грн, щомісячно. У зв'язку з внесеними до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 змінами розмір цієї допомоги був збільшений, тому управлінням був зроблений автоматичний перерахунок, згідно з яким грошова допомога склала 1884 грн щомісячно на період з 20.01.2018 по 01.04.2018. Відповідно до заяв від 02.04.2018 та від 04.10.2018 ОСОБА_1 було призначено грошову допомогу з 02.04.2018 по 01.10.2018 та з 04.10.2018 по 03.04.2019 в сумі 1884 грн щомісячно. На підставі заяви від 04.04.2019 та у зв'язку з тим, що дружина відповідача 05.04.2019 звільнилася з роботи, а з 15.07.2019 зареєструвалася фізичною особою-підприємцем, вказану грошову допомогу було призначено ОСОБА_1 з 04.04.2019 по 05.06.2019 в сумі 1884 грн, з 06.06.2019 до 01.08.2019 в сумі 1663 грн та з 01.08.2019 по 03.10.2019 в сумі 1884 грн щомісячно. Відповідно до заяви від 23.03.2020 ОСОБА_1 було призначено грошову допомогу з 04.04.2020 по 03.10.2020 в сумі 1884 грн щомісячно, строк виплати якої було продовжено на період карантину з 04.10.2020 по 07.10.2020 в сумі 1884 грн, з 08.10.2020 по 07.12.2020 в сумі 1663 грн та з 08.12.2020 по 03.04.2021 в сумі 1442 грн щомісячно. В результаті перевірки 21.04.2021 з'ясувалося, що дружина відповідача ОСОБА_4 має у власності 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 08.01.2008, що згідно з п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, є підставою для відмови в призначені цієї грошової допомоги. Після виявлення цього факту УСЗН було прийнято рішення від 21.04.2021 про припинення надання грошової допомоги з 01.05.2021 по 11.08.2021, про скасування попередніх рішень управління про призначення вказаної адресної допомоги та розраховано суму надміру виплачених коштів відповідачу за період з 02.10.2017 по 30.04.2021 у розмірі 77456 грн 96 коп., яку той на теперішній час не повернув. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь надміру виплачені йому кошти у розмірі 77456 грн 96 коп. (а.с.3-8).
Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 22 серпня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26 серпня 2022 року позов Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради надміру виплачені кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 02.10.2017 по 30.04.2021 в сумі 77456 грн 96 коп. та судовий збір у сумі 2270 грн 00 коп., а всього 79726 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн 96 коп. (а.с.127-130,134).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити (а.с. 140-143).
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки № 1455-16333 від 30.03.2015 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: з м.Авдіївки Донецької області до АДРЕСА_1 (а.с.41).
ОСОБА_1 з 25.04.2009 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копіями довідок про взяття осіб на облік як внутрішньо переміщених осіб (а.с.30. 40, 42).
Згідно із рішенням УСЗН від 01.11.2017 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 02.10.2017 була призначена щомісячна адресна грошова допомога як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі за текстом адресна допомога або грошова допомога), з 02.10.2017 по 01.04.2018 у розмірі 1768 грн щомісяця (а.с.9, 10).
Відповідно до розпорядження УСЗН внаслідок проведеного автоматичного перерахунку адресна допомога, призначена ОСОБА_1 , за період з 20.01.2018 по 01.04.2018 становила 1884 грн (а.с.11).
Згідно із рішенням УСЗН від 10.04.2018 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 02.04.2018 була призначена адресна допомога з 02.04.2018 по 01.10.2018 у розмірі 1884 грн щомісяця (а.с.12, 13).
Згідно із рішенням УСЗН від 17.10.2018 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 04.10.2018 була призначена адресна допомога з 04.10.2018 по 03.04.2019 у розмірі 1884 грн щомісяця (а.с.14, 15).
09.04.2019 ОСОБА_2 звернулася до УСЗН із заявою про перерахунок адресної допомоги, оскільки вона звільнилась з роботи 05.04.2019 (а.с.17).
Згідно із рішенням УСЗН від 10.04.2019 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 04.04.2019 була призначена адресна допомога з 04.04.2019 по 05.06.2019 в сумі 1884 грн щомісячно. У зв'язку із заявою дружини відповідача розмір щомісячної адресної допомоги було перераховано з 06.06.2019 по 05.08.2019 в сумі 1663 грн та з 06.08.2019 по 03.10.2019 в сумі 1442 грн. (а.с.16, 17, 18).
31.07.2019 ОСОБА_6 звернувся до УСЗН із заявою про перерахунок грошової допомоги, оскільки ОСОБА_7 влаштувалась на роботу як фізична особа-підприємець з 15.07.2019 (а.с.19-21).
Згідно із рішенням УСЗН від 05.08.2019 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 31.07.2019 була призначена адресна допомога з 01.08.2019 по 03.10.2019 у розмірі 1884 грн щомісяця (а.с.22).
25.09.2019 ОСОБА_6 звернувся до УСЗН із заявою про перерахунок грошової допомоги, оскільки його дружина ОСОБА_7 звільнилася з роботи 07.08.2020 (а.с.27).
Згідно із рішеннями УСЗН від 15.10.2019, від 01.04.2020 та від 29.09.2020 ОСОБА_1 на підставі його заяв від 04.10.2019, від 23.03.2020 та від 25.09.2020 була призначена адресна допомога з 04.10.2019 по 03.04.2020 у розмірі 1884 грн щомісяця, з 04.04.2020 по 03.10.2020 у розмірі 1884 грн щомісяця, з 07.08.2020 по 03.10.2020 у розмірі 1884 грн щомісяця (а.с.23-28).
Згідно із рішеннями УСЗН від 15.10.2020 ОСОБА_1 була призначена адресна допомога на період карантину з 04.10.2020 по 07.10.2020 в сумі 1884 грн, з 08.10.2020 по 07.12.2020 в сумі 1663 грн, з 08.12.2020 по 03.04.2021 в сумі 1442 грн (а.с.29).
У всіх вищенаведених заявах для призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 зазначив, що у будь-кого з членів сім'ї немає у власності (володінні) житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території України (у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої за станом на 21.04.2021, у власності ОСОБА_4 знаходиться 1/4 частина двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності від 08.01.2008 № НОМЕР_1 (а.с.31-33).
Про цей факт 21.04.2021 державними соціальними інспекторами УСЗН було складено відповідний акт (а.с.34).
На підставі рішень від 21.04.2021 та від 11.08.2021 УСЗН припинило виплату ОСОБА_1 адресної грошової допомоги з 01.05.2021 та скасувало рішення управління від 01.11.2017, 10.04.2018, 17.10.2018, 10.04.2019, 15.10.2019, 01.04.2020 та 15.10.2020 у зв'язку з поданням недостовірної інформації, яка впливає на призначення грошової допомоги (наявність у будь-кого із членів сім'ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення) (а.с.35, 36).
Згідно розрахунку УСЗН від 25.08.2021 за період з 02.10.2017 по 30.04.2021 відповідачу було виплачено адресну допомогу в загальній сумі 77456 грн 96 коп. (а.с.37-38).
УСЗН на адресу відповідача спрямовано повідомлення від 27.08.2021 № 06/2567 щодо переплати адресної допомоги за період з 02.10.2017 по 30.04.2021 у розмірі 77456 грн 96 коп. та вирішення питання про повернення цієї переплати (а.с.39).
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 200/8989/21 за позовом ОСОБА_1 до УСЗН про визнання протиправним та скасування рішення вимоги позивача задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення УСЗН про скасування рішень управління в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, від 21.04.2021 в частині скасування рішення управління від 06.04.2015, від 01.10.2015, від 04.04.2016, від 04.10.2016 та від 07.04.2017. Щодо скасування рішень управління від 01.11.2017, 10.04.2018, 17.10.2018, 10.04.2019, 15.10.2019, 01.04.2020 та 15.10.2020 адміністративний суд не знайшов підстав для скасування оспорюваного рішення УСЗН в цій частині (а.с.92-95).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідач свідомо погодився отримати грошову допомогу, розуміючи неправомірність такого нарахування, оскільки при заповненні заяв про призначення допомоги зазначила, що ані в неї, ані у будь-кого з членів сім'ї у власності відсутнє житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на: створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014, (далі за текстом Порядок), пунктом 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї.
Відповідно до абз.2 п.6 Порядку в редакції зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015, що діяла до призначення спірної допомоги, грошова допомога не призначалася у разі, коли будь-хто з членів сім'ї мав у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Відповідно до абз.2 п.6 Порядку в редакції зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 370 від 31.05.2017, яка набрала чинності з 03.06.2017, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які не придатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Відповідно до абз.2 п.6 Порядку в редакції зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 05.09.2018, яка набрала чинності з 08.09.2018 і продовжувала діяти на момент наступних призначень спірної допомоги, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз п.6 Порядку вказує на те, що до 03.06.2017 житлові приміщення, розташовані в районах проведення антитерористичної операції, що перебувають у власності заявника - внутрішньо переміщеної особи, не були підставою для відмови у нарахуванні адресної допомоги. Після 03.06.2017 наявність у власності (володінні) заявника житлового приміщення або його частини в районах проведення антитерористичної операції, окрім на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або розташовані на лінії зіткнення, є тим обмеженням, що виключає нарахування адресної допомоги.
Відповідно до п.10 Порядку уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Виплата такої допомоги обмежена строком до шести місяців, але у випадку прийняття уповноваженим органом рішення на такий строк, останній не звільняється від обов'язку перевіряти та контролювати правомірність здійснення виплат призначеної грошової допомоги.
В результаті проведеної позивачем перевірки було встановлено, що член сім'ї відповідача - його дружина при звернення за державною допомогою мала у власності 1/4 частину жилої квартири, розташованої в м.Бахмуті (колишня назва - Артемівськ) Донецької області.
Місто Бахмут Донецької області входило до переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 (втратило чинність) та від 02.12.2015 № 28-р (чинне).
У той же час м.Бахмут Донецької області не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.
Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджені указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, який набув чинності 09.02.2019. До цього переліку м.Бахмут Донецької області також не входить.
З огляду на приведені правові норми та встановлені обставини наявність у власності члена сім'ї відповідача (отримувача спірної допомоги) частини житлового приміщення, яке розташовано в районі проведення антитерористичної операції (АТО) (після АТО на сході України з 30.04.2018 була введена операція Об'єднаних сил (ООС), дійсно виключає нарахування та виплату спірної допомоги у період з 02.10.2017 по 30.04.2021 в сумі 77456 грн 96 коп., яка через подання відповідачем недостовірної інформації, яка впливає на призначення грошової допомоги, була йому призначена та виплачена.
Проте, колегія суддів бере до уваги посилання апелянта, що останній не знав про наявність у власності його дружити вказаної частини житлового приміщення.
Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло від 08 січня 2008 року, квартира приватизована згідно з Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” у спільну часткову власність з іншими членами сім'ї. Враховуючи, що дружина відповідача на час приватизації була неповнолітньою особою, всі необхідні дії по приватизації вчинялися батьки, вона була необізнана щодо наявності у неї частки у квартирі (а.с.96,97).
Крім того, також доказом необізнаності про наявність у власності частини квартири є декларація кандидата, що складена дружиною відповідача, на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, розміщеній у Єдиному державному реєстрі декларацій, в якій також не вказано про наявність у неї права на житло (а.с.88-91).
Суми грошової допомоги, виплачені надміру, внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.
У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
Пунктом 12 Порядку передбачено підстави припинення виплати грошової допомоги з наступного місяця у разі: виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
За змістом ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Водночас частиною першою статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, закон встановлює два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.11.2018 року у справі N495/6560/15-ц та у постанові від 28.01.2019 у справі N 536/486/17.
Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.
У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер'їлдіз проти Туреччини" від 18 червня2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року).
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Враховуючи, що відповідач надавав саме ту інформацію, яка була йому відома, апеляційний суд не вбачає в його діях факту зловживання.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставним з урахуванням недоведеності позивачем своїх вимог.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши відсутність недобросовісності дій отримувача; виходячи із необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, - колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачених коштів.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми надміру виплачених коштів житлової субсидії. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 серпня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених грошових коштів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: